У вівторок у Львові попрощаються з чотирма захисниками, які загинули в бою

Про це повідомляє ЛМР, передає "Еспресо.Захід".

Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Чин похорону Володимира Скляра, Богдана Міська, Володимира Замкового розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.

Чин похорону Михайла Дзьоби розпочнеться о 13:00 у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Брюховичах (вул. о. Іздрика, 6). Поховають воїна на місцевому кладовищі у Брюховичах.

Біографічні довідки захисників

Володимир Скляр (03.05.1982-13.10.2023) Львів’янин.

Навчався в Середній загальноосвітній школі №77 міста Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Після здобуття професійно-технічної освіти вступив до Національного університету "Львівська політехніка".

Близько 17-ти років пропрацював у Львівській філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор"- "Західдіпрошлях". Обіймав посаду головного інженера інституту. Був надзвичайно доброю та різносторонньою людиною: у вільний час захоплювався кіно, літературою і кулінарією, також вміло майстрував.

Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від російських окупантів до лав 214-го окремого спеціального батальйону OPFOR Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Виконував бойові завдання на східному напрямку.

У Володимира Скляра залишилися мама, дружина, 10-річна донька, брат, племінники і величезна кількість друзів.

Богдан Місько (06.08.1986-10.10.2023) Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №97 міста Львова. Спершу закінчив колишній Львівський коледж зв'язку, згодом здобув освіту у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій.

Після завершення навчання працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», пройшов шлях від кур’єра до керівника відділення. У вільний від роботи час захоплювався рибальством.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на східному напрямку у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Богдана Міська залишилися батьки.

Володимир Замковий (15.05.1983-11.10.2023) Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №55 міста Львова. Після закінчення школи здобував професійно-технічну освіту у місцевому училищі, згодом вступив до Автомобільно-дорожнього фахового коледжу Національного університету «Львівська політехніка». Проходив військову службу у лавах Окремого президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.

У мирний час займався приватним підприємництвом, також працював у сфері перевезень. Захоплювався рибальством, мотоциклами та автомобілями.

Із перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну. Виконував бойові завдання із захисту держави на східному напрямку у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління "Захід" Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Під час проходження служби Володимиру Замковому було присвоєно звання "сержант".

У Героя залишилися бабуся, мама, дві доньки, брат, кохана дівчина і велика родина.

Михайло Дзьоба (21.11.1980-10.10.2023) Народився у Брюховичах.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №41 міста Львова. Здобув вищу освіту на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Після завершення навчання проходив військову службу в танкових військах у колишньому Артемівську (сьогодні – Бахмут Донецької області).

Протягом останніх 15-ти років проживав у місті Києві, займався виготовленням виробів з граніту. Був вірним парафіянином Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ. За словами рідних, у Михайла Дзьоби було надзвичайно велике серце, "він був скромним, але завжди веселим і готовим прийти на допомогу".

Із початком повномасштабного вторгнення РФ входив до складу охорони Патріаршого собору. Згодом вступив до лав 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та боронив державу на східному напрямку фронту. У травні 2023 року отримав важке поранення, однак після лікування одразу ж повернувся на передову. За особисту відвагу був нагороджений нагрудним знаком "Кров за Україну", а при виконанні бойових завдань вирізнявся винятковою витривалістю.

У Михайла Дзьоби залишилися дві сестри, шестеро племінників та двоюрідні брати і сестри.

• Нагадаємо, від кулі ворожого снайпера під Гуляйполем загинув боєць з Франківщини Микола Белей