У Москву їздив директор ЦРУ, щоб застерегти, але і Путін, і Лукашенко показали, що здатні на реальні воєнні дії - Андрій Санніков, ексзаступник МЗС Білорусі

Розмова опозиційного діяча, ексзаступника міністра зовнішньополітичного відомства Руспубліки Білорусь Андрія Саннікова з журналістом Антіном Борковським в ефірі "Студії Захід" на телеканалі "Еспресо".
 

Режим Лукашенка спільно з режимом Путіна розпочали чергову агресивну фазу. Тобто так звана "міграційна криза" переходить у військову фазу і свідченням цього є поява стратегічних російських бомбардувальників. На вашу думку, які подальші кроки зараз буде вживати Кремль для загальної дестабілізації, тому що йдеться не лише про український напрямок і не лише про польський напрямок.

Ця криза була передбачувана. Лукашенко уже давно погрожував відправляти нелегальних мігрантів в Європу. Йому не вистачає війни, він мусить щось робити для того, щоб врятувати передусім себе. Бо він уже не контролює країну у повній мірі, економіку, контролює тільки силовий блок, яким намагається посилювати репресії, тому йому потрібна війна і він здатен на це. Тобто за цією кризою він може піти на серйозніші дії. Ми бачимо, що його нічого не зупиняє. Він продовжує звозити нелегалів в Мінськ, продовжує їх транспортувати до кордону, організовує загороджувальні загони за ними, щоб вони не йшли назад. Він не дозволяє їм навіть скористатися можливістю, яку надали і поляки, і литовці – просити про притулок на кордоні в легальних пунктах переходу. Звідси нелегальних іноземців відганяють за допомогою зброї та інших засобів. Тому тут потрібно говорити про Лукашенка, бо якби він не був готовий розпалювати ці конфлікти, Кремль, напевно, не пішов би на такі форми конфліктів. А те, що грозить Україні, це інша проблема, тут я згоден повністю.

Давайте спробуємо проаналізувати загрозу і для України. Наскільки ми розуміємо, згідно з останніми повідомленнями і відповідно до інформації розвідувального співтовариства і наших американських партнерів, починається масштабне посилення військових угруповань Російської Федерації, які частково позиціонуватимуться як пробілоруські чи контингент, який розташований в Білорусі…

Стосовно України. Тут дійсно дуже серйозна ситуація, тому що ми знаємо про те, що перекидається техніка до кордонів України, в Єльню Смоленської області. Ми знаємо, що американська розвідка повідомляє про підготовку військових з боку Росії. Знаємо, що американці відправляли директора ЦРУ для того, щоб попередити Кремль щодо подальшого нарощування напруги в українському напрямку. Знаємо, що Кремль не прислухався. І, звичайно, оскільки ми бачили раніше, що Кремль використовує різні конфлікти для того, щоб продовжувати свою агресію проти України й проти Європи, оце скупчення техніки і перекидання військових в українському напрямку пов'язане з міграційною кризою на кордоні з Польщею та Литвою. І в цьому плані, думаю, потрібні дуже рішучі кроки з боку Заходу, з боку європейців, НАТО та Євросоюзу. Тому що і Путін, і Лукашенко показали, що вони здатні на реальні воєнні дії. Ми вже отримуємо повідомлення з кордону про вбитих, про що замовчують засоби масової інформації. Наприклад, сьогодні вночі, за інформацією джерел, був вбитий курдський хлопчик 14 років. І те, що було ще кілька трупів на кордонах, ми теж знаємо. Здатність Кремля вбивати мирних громадян також нам добре відома. Тому склалася дуже напружена ситуація у цілому регіоні. І тільки військовим захистом її не вирішити.

Як ви думаєте, чого вимагатиме чи прагнутиме добитися Лукашенко в своєму конкретному випадку і якою буде ширша стратегія Путіна? В мене є відчуття, що Путін використовуватиме Лукашенка у своїх інтересах, Лукашенко використовуватиме Путіна у своїх… Але як ви дуже правильно зауважили, якщо з'явилися перші вбиті, то це може набути так званого каскадного процесу.

Ми знаємо, якщо накопичується така кількість озброєння і така агресія, яку бачимо з боку режиму Лукашенка, безумовно, це може призвести до серйозного конфлікту. Чого буде добиватися Лукашенко? Він буде добиватися залишитися при владі. Те, чого він добивається репресіями всередині Білорусі і сьогоднішніми агресивними діями проти Європи із території Білорусі, не будучи легітимним президентом. Він буде добиватися скасування санкцій, визнання його правителем Білорусі. Він буде добиватися того, аби він міг робити в Білорусі все, що завгодно, і ніхто йому не перечив. Він буде тиснути на бізнес-інтереси Європи, які в принципі завжди йому допомагали. Бо там завжди заплющували очі на злочини режиму, виходячи зі своїх бізнес-інтересів. Ще цікаво, що сьогодні Лукашенко зайняв таку тактику, яку колись проводив стосовно Росії. Він робить свою заявку на Кремль. Він робить свою заявку з підтримкою агресивного воєнного блоку, блоку спецслужб, який до нього добре ставиться (маю на увазі кремлівських), показуючи Путіну – "я сильніший". Недаремно оці всі образи звучали – "Путін слабак", "Путін ховається у карантині від рішення проблем", "Путін нічого не може", "за Путіна щось вирішують", "Путін боїться навіть руку потиснути людям, а я нічого не боюсь". Він, на мій погляд, робить заявку, яку вже робив у 90-х роках.

Читайте також: "Диктувати умови Кремль не буде", - російський політолог Марк Фейгін

Це надзвичайно важливий момент. Справді я з вами погоджуюсь, тому що в Росії оцей так би мовити політичний простір повністю забетонований, переважна більшість формальних наступників Путіна мають дуже низький рейтинг і тут з'являється Лукашенко як покійний Моторола "русского мира".

От я і говорю, що ця "воєнна спецслужбівська прослойка" ставиться до Лукашенка позитивно. Тому він намагається цю карту розігрувати. Мені здається, тому він і пішов на державний злочин, на державну зраду, підписавши, хоч і віртуально, 28 напрямків подальшої інтеграції, що означає подальшу здачу незалежності Білорусі. А це також дуже важливий момент. Чому? Тому що він нелегітимний уже в очах всього світу правитель Білорусі. І те, що Путін йде підписувати зі злочинцем, з людиною, обвинуваченою у злочинах проти людства, якісь договори – означає, що Кремль абсолютно точно знає, з ким має справу. І йде на це. Значить, якісь плани на Лукашенка є. Не на Білорусь, а на Лукашенка. З Білоруссю трішки інша ситуація. Бо поглинання Білорусі народ ніяк не сприйме і тут буде абсолютно інше ставлення до Росії. На сьогодні воно нейтральне, але стає все більше і більше негативним. Те, що Лукашенка завжди старалися підтримувати найагресивніші реваншистські сили в Кремлі – це факт. І те, що недавно з Росії прислали до нього інтерв'юера, який працює на ВПК і на спецслужби, для того, щоб зробити компліментарне інтерв'ю – це теж свідчить про те, що оглядини знову почалися.

А як ви думаєте, чи білоруські військові настільки сильно інтегровані в російський блок військовий, що вони вже можуть, умовно кажучи, починаючи з коліс, розпочинати ту чи іншу військову авантюру? Чи все-таки є певна автономізація у прийнятті рішень?

Звичайно, білоруські військові залежать від Росії, бо всі ці навчання Білорусь сама б не потягнула. І тут суто з професійного погляду вони вдячні за те, що їм надали таку можливість. Проведення навчань навіть на території Росії, використання полігонів Росії – це така технічна частина, яка не має стосунку до політичної. Те, що може підштовхнути у сторону Росії, - втягування у воєнний політичний процес Білорусі. Ми вже це зауважували – армію залучали до розгону протестів. Але армія абсолютно не сприймає таку роль. Принаймні офіцерський склад, не вищий офіцерський склад (вищий офіцерський склад, який клянеться у вірності Лукашенкові – чесно кажучи, не знаю, на що вони розраховують і як). Але молодший та середній офіцерський склад, безумовно, не хочуть, по-перше, бути втягнутими в репресії, які проводить режим Білорусі, по-друге, вони не хотіли би стати частиною російської армії.

А як зараз можна виміряти рівень неадекватності Лукашенка? Бо якщо почнуться інтегровані провокації, зокрема, в якомусь "воєнторге" так звані біженці (тому що частина з них є представниками, радше всього, тих чи інших праворадикальних рухів, тобто не всі біженці є біженцями) в певний момент можуть зробити спробу чи отримати завдання прориватися з боєм.

Безумовно, Лукашенко неадекватний. Це було видно давно. Сьогодні це видно і по поведінці, і по тому, що він говорить. Просто-напросто чоловік не володіє своєю психікою, не володіє навіть якоюсь логікою. Сьогодні він заявив, що перекриватиме поставки газу через трубопровід в Європу. Але, напевно, забув, що він продав білоруську частину трубопроводу, коли хотів утриматися при владі перший раз. Якраз коли ми були в тюрмах після виборів так званого 10 року. Він для того, аби утриматися при владі, продав стратегічну власність республіки Білорусь. А саме трубопровід на території Білорусі – Газпромисел. Сьогодні ним володіє Газпром.

Читайте також: "Для Москви зараз цейтнот: якщо в новорічний період нічого не досягнуть, то залишаться ні з чим", - Марк Фейгін про газовий шантаж Путіна

Тому в адекватності він ніколи не був помічений. Очікувати від нього, як бачимо, можна всього. Те, що він йде на конфлікт свідомо, теж очевидно. Те, що йому потрібна сьогодні війна, щоби приховати свій злочин, ще більш тяжкий, це теж очевидно.

Хто такі мігранти? Я би не хотів їх називати нелегальними мігрантами. Мене трошки тривожить звернення правозахисних організацій, політиків: "аяяй, як важко там на кордоні, люди замерзають" і таке інше. Багато з цих людей прибули зі спокійніших ситуацій, ніж, наприклад, у Білорусі. Вони не прийшли зі сусідніх країн, а були завезені спеціально, спеціальними рейсами здалеку. Багато з них, підозрюю, добре усвідомлювали, в чому суть цього питання. Це, я б сказав, парамілітарне угрупування на території Білорусі, яке готується до нападу на Європу – Польщу, Литву, Латвію. Знаєте, доставляти їжу – "тушонку", "згущонку" і теплу ковдру потенційному противнику, який готується до нападу – якось дивно виглядає. Тому вся ця операція абсолютно не схожа на стихійну міграцію, коли люди втікають від війни, від катастрофи.

Тим більше, як я сказав, втікають із не найгірших ситуацій. У Білорусі ситуація захисту прав людини набагато гірша. Можна називати це парамілітарною операцією, можна називати воєнною операцією (я схильний до другого) з боку Лукашенка. Це парамілітарні групи і я бачу серед них організаторів, бачу командирів, які десь розбивають оці натовпи на менші загони, якими можна управляти. Вони уже табором стали на кордоні, вони явно демонструють, що готуються до штурму. З цього потрібно виходити і розуміти небезпеку саме воєнну. Гарячу небезпеку, а не холоду, не гуманітарну.

Просто одразу в одній точці зійшлися декілька варіантів криз. Одна криза – це енергетична криза, питання Nord Stream 2, які Кремль хоче реалізувати. Другий момент – Кремль намагається дотиснути Україну у справі виконання так званих Мінських домовленостей за кремлівською формулою. І третій момент, який використовується – це буквально силове примушування Європейського Союзу погодитись на кремлівські умови. А це означає, що після запуску Nord Stream 2 Україна кладе голову на енергетичну плаху.

Я весь час повторюю, що потрібно вирішувати суть проблеми, а не наслідки цієї проблеми. Суть – це диктатура Лукашенка в Білорусі, яка дозволяє розвиватися цим процесам. Суть – це Північний потік 2, безумовно. Це політична спадщина Меркель, нікого іншого. Тут не потрібні ілюзії. Те, що сьогодні Меркель, достатньо образливо для білорусів, - не те, що образливо, навіть цинічно! - просить Путіна втрутитися і допомогти втихомирити Лукашенка – це, здавалося б, вона турбується про інтереси Європи. А насправді вона показує, що Путін "рукопожатний" політик. Він може втручатися у справи Європи, він може бути чимось корисним Європі.

Тобто потрібно вирішувати проблеми саме з недемократичним авторитарним диктаторським режимом, а не з його наслідками. Не з війнами, які вони розв'язують, не з конфліктами, які вони провокують постійно, а з самими режимами. Для цього у Заходу, думаю, є всі важелі. Подивіться, який стогін сьогодні через санкції, – чинні і можливі. Я завжди говорив, що якщо є факти (а факти є), що Росія підтримує Лукашенка – значить, і щодо Росії повинні запровадити санкції. Тільки натякнули, що Аерофлот може бути під санкціями через те, що підвозять мігрантів у Білорусь, - і відразу стогін. Значить є ефективні больові точки, на які потрібно тиснути. Багаті країни завжди можуть поставити свої умови. Вони не пов'язані із жодним шантажем. Хлопці, виконуйте свої міжнародні обов'язки. У вас вони є, у нас вони є. Ми їх виконуємо – нас за це критикують у наших же країнах. Ви їх не виконуєте – чому ми повинні з вами співпрацювати так, як між собою. Не повинні. І оці всі економічні важелі плюс, напевно, і воєнно-політичні. Але в жодному разі не побудова нової стіни зараз. Бо це не вирішить проблеми. Цю стіну проб'ють.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.