Реабілітація воїнів не може чекати на бюрократів, – ветеран Сергій Тітаренко
Сергій Тітаренко має чималий досвід фізичної реабілітації, адже сам отримав жахливу травму в російсько-українській війні. Після падіння військового гелікоптера на Сході України чоловіку переламало хребет
Зараз він працює у реабілітаційному центрі "Галичина" та може розповісти, яка ситуація в Україні в цій сфері.
Влада, з одного боку, робить простіше, коли запозичує досвід більш розвинених держав, але, з іншого, - й ускладнює, бо не беруть до уваги вже напрацьовані речі

Сергій Тітаренко
Чи є різниця між реабілітаційними процесами у нас та за кордоном?
Раніше у нас реабілітація була заточена для людей, які вже отримали групу інвалідності. Не важливо як – чи це післяінсультний стан, чи посттравматичний, чи стосувалося неврології й т.д. Такий процес був "не ок", бо поки людина набувала інвалідність, то проходив певний час, в який реабілітація не проводилася. Могла вестися лікувальна фізкультура, але це навіть не мінімум, м’яко кажучи, який мав би надаватися.
Зі свого досвіду скажу, що перших пів року я був лежачий та очікував на операцію. От тоді для мене ця лікувальна фізкультура була максимально можлива і єдине, що можна було робити. Але, наприклад, є людина з ампутацією і перед тим, як така людина отримає інвалідність, то пройде чималий кавалок часу. За цей час кукса може набрякнути, може атрофуватися і т.д. через відсутність реабілітації. То в чому тоді сенс? До прикладу, у німців реабілітаційний процес починається ще у реанімації, таким чином відновлення та загоєння ран відбуваються значно швидше. Виходить, що інвалідизація людини мінімалізується.
Чи цей нюанс якось вирішують у нас в країні?
З’явився такий термін як "ризик набуття інвалідності", навіть на законодавчому рівні – тобто людина ще не має групи інвалідності, але, умовно, нога ж не виросте. І з людиною працюють вже тоді, навіть коли вона зі швами післяопераційними. Тобто якщо немає ноги, то проробляється поперек та руки, а потім, коли шви зняли, проробляється кукса і виготовлюються тимчасові чи навчальні протези.
Скажу так, комплексний підхід до реабілітації впроваджувався десь у 2006-2007 роках, проштовхувався з низів вгору. У нас в центрі 5 основних видів реабілітації відбувалися у єдиному злагодженому процесі – медична реабілітація, фізична, психічна, соціальна та трудова.
Загалом ці фундаментальні зміни у фізичній реабілітації зараз ще відбуваються. Влада, з одного боку, робить простіше, коли запозичує досвід більш розвинених держав, але, з іншого, — й ускладнює, бо не бере до уваги вже напрацьовані речі, будуючи все з нуля.
Я не зовсім маю моральне право засуджувати чи критикувати, але ці проєкти звучать гучніше, ніж їхня реальна робота
Судячи з великих проєктів, які зараз діють у Львові, ми поставили собі дуже високі цілі в реабілітаційній сфері та виглядає все досить успішно. Згодні?
Щодо створення нових великих реабілітаційних центрів…Знаєте приказку "курчат рахують восени"? Що я маю на увазі? Якщо я прийду до вас і скажу, що хочу посадити сад, у якому будуть найкращі яблука у світі, але дайте мені гроші, ви, напевно, 10 разів подумаєте, перед тим, як давати кошти. Як мінімум. А якщо я прийду і скажу, що я сам посадив сад і він вже 5-й рік плодоносить. Приніс вам яблука і якщо вам сподобається, то можемо домовитися про співпрацю. Так краще, правда? Але чомусь у нас все роблять навпаки. Є два гучних проєкти у Львові. Скажемо так, щодо Незламних, то я бачив результат – я спілкувався з хлопцем, на якому вся ця піар-кампанія була побудована. Власне, він наш реабілітант був. Його біонічна рука не дуже відповідала заявленим характеристикам. Я не зовсім маю моральне право засуджувати чи критикувати, але ці проєкти звучать гучніше, ніж їхня реальна робота.
Ну, і момент з Superhumans. Так, це класний проєкт, але коли у ЗМІ про нашого реабілітанта – який все, що отримав він отримав від нас – розказують, що це зробив Superhumans… це, щонайменше, образливо.
Резюмуючи, хочу сказати, що у нас є певний рівень і ми рухаємося загалом у правильному напрямку. Зважати треба на здорову конкуренцію, на адекватну критику та взаємодопомогу. Дуже хороший наратив, що клієнт сам має обирати собі центр та місце проведення реабілітації.
Першу частину інтерв'ю про психологічну реабілітацію військових читайте тут.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та твіттер.
- Актуальне
- Важливе