Заснувала монастир і була висвячена на дияконесу: церква вшановує пам’ять св. Ксенії Римлянки

"Еспресо.Захід" розповість більше про святу й традиції дня.

День ангела сьогодні відзначають дівчата й жінки з іменами Ксенія та Оксана, адже це споріднені імена. У народі цей день часто вважали "жіночим" – тихим, домашнім.

Що відомо про святу Ксенію Римлянку

Народилась Ксенія у V столітті в Римі, в сім’ї сенатора. При народженні отримала ім’я Євсенія. З дитинства перебувала в любові до Ісуса, з віком зрозуміла, що хоче віддати своє життя Йому. Її батьки про це нічого не знали, а донька не розповідала, знала, що не приймуть її вибору. Коли Євсенія підросла, батьки знайшли їй нареченого і почали готуватись до весілля. Тоді дівчина наважилась роздати все своє багатство потребуючим і однієї ночі, разом зі своїми двома служницями, покинути рідний дім.

Дорога їх тривала довго і була нелегкою. Все це Євсенія робила для того, щоб заплутати свої сліди, знаючи, що батьки шукатимуть її. Так прибули вони на острів Коа, де поселились в невеличкому домі на окраїні поселення. Тоді Євсенія і поміняла своє ім’я на Ксенію, що означає "подорожня". Життя своє присвятили молитві і ділам у славу Божу, та нелегко давалось їм це. Тому почали просити в Бога того, хто б міг їм допомогти.

В цей час на острів Коа прибув отець Павло, ігумен монастиря св. Андрія в карійському місті Милас, який і став духовним провідником трьох молодих жінок. З острова Коа вони направились до Миласа, де Ксенія придбала невеликий будинок і переобладнала його на монастир, який почали називати Коа. З часом до Ксенії почали приєднуватись й інші дівиці, які хотіли провадити чернечий спосіб життя.

Після смерті єпископа Миласа, його наступником став ігумен Павло. Тоді він висвятив Ксенію на дияконесу, й вона допомагала в церкві і опікувалась жінками.

Та служила на землі Богові св. Ксенія недовго. Відчула, коли повинна була постати перед Творцем, скликала сестер, щоб попрощатися. Залишившись у церкві сама, довго стояла перед розп’яттям і перебувала у молитві з Богом. Та ось засяяло ясне світло і з храму донісся приємний запах. Коли сестри увійшли всередину, то побачили дияконесу на землі мертвою. Тоді над церквою з’явився блискучий хрест у сяючому вінку. Це бачили жителі міста, єпископ Павло, та не знали, що трапилось.

Під час поховання св. Ксенії, цей вінок з хрестом супроводжували гріб аж до місця, де поховали святу. Незабаром померли і її дві супутниці, які вірно служили Господу. Їх поховали біля святої Ксенії. Одна з них, відчуваючи свій кінець, розкрила таємницю походження Ксенії, яка покинувши все, пішла вслід за Творцем.

У церковному календарі св. Ксенію називають Римлянкою за походженням або Милаською за місцем прослави.

Читайте також: Василія, Тетяни та Водохреща: церковний календар на січень 2026 року

Традиції дня

У цей день заведено молитися до своєї небесної покровительки, дякувати за заступництво й просити здоров’я, миру й Божої ласки.

У народі 24 січня вважали серединою зими. Господарі перевіряли запаси зерна, адже вірили: скільки вже з’їли – стільки ще знадобиться до весни. 

Наші предки вірили, якщо ясна погода цього дня віщує ранню, але холодну весну. Якщо ж хмари швидко пливуть небом – чекайте хуртовини. Сніг іде густо – на добрий урожай хліба.

Народна мудрість радить 24 січня зробити добрий вчинок: допомогти комусь, провідати хворих, дати корисну пораду.