"Якщо сьогодні вас замучили волонтери, то завтра вас можуть мучити окупанти": волинська журналістка розповіла, як пройшла марафон, щоб зібрати гроші на дрони

"Еспресо.Захід" порозмовляв з волонтеркою про її допомогу фронту, розпитав про марафон і про те, чи вдалося досягти поставленої мети.

Зібрати кошти на 37 дронів у свій 37-й день народження

Еля Коротинська вирушила в піший марафон на світанку 21 травня - у свій 37-й день народження. Шлях пролягав із Володимирського району до замку Любарта в Луцьку. Задекларована мета марафону-збірки - 555 555 грн на 37 FPV-дронів для воїнів з Волині. 

Це не перша збірка Елі Коростинської, адже журналістка активно допомагає воїнам уже майже десять років. 

Син із пелюшок – мама у волонтерки

Еля Коротинська почала волонтерити майже від початку війни – з 2015 року. Відразу не змогла зайнятися добровільною допомогою, бо рік перед тим народила другого сина і він ще був у пелюшках. Зізнається, що про діяльність Елі її власна мама дізналася лише у 2019 році. А на січень цього року вона разом з друзями й однодумцями передала для військових понад пів сотні автівок.

Зараз жінку підтримують усі її друзі й рідні. Вона ж сама каже, що зупинятись на цьому не планує. Хоче привернути ще більше уваги до війни, бо припускає, що люди, яких війна не стосується, почали про неї забувати. 

"Донатять і будуть донатити лише ті, кого війна торкнулась особисто. У моєму колі спілкування чимало знайомих, які донині "аполітичні", мовляв, "це не наша війна", "політики воюють за свої бізнеси". Але, наголошу, гинуть наші хлопці. Тому ніхто не має морального права бути осторонь цієї війни. Бо якщо зараз вас замучили волонтери, то сидіть і чекайте, що прийдуть мучити окупанти. У моїх подруг діти воюють і я їм вожу на фронт допомогу. Я пам'ятаю їх такими, як мої діти зараз. І якщо війна триватиме ще 10 років, то й моїм дітям також доведеться йти воювати, і вони підуть", – розповідає волонтерка.

Фото: facebook.com/elia.korpro

За час повномасштабної війни Коротинська похоронила чимало друзів, рідних, знайомих, які стали на захист батьківщини. Зізнається, що всі воїни стають рідними, коли часто їздиш до них на передову з допомогою.

"Повернулася тепер з похорону.  Моїх кумів друг, тренер відомий, Роман Гаврилюк – чемпіон України, спортсмен. Що більше їздиш до тих хлопців на схід, то більше вони  стають рідними. Останнім часом гинуть один за одним. Взимку похоронила дуже близьких трьох друзів, навесні багато", – каже Еля Коротинська.

Вона пояснює, що в такому форматі жити й справді нелегко, але допомагають витримати психологічну і моральну втому самі військові.

"Війна триває понад десять років, і це ніяка не АТО, а цілком реальна війна. Але людям дійшло це лише тоді, коли прилетіло в їхні міста і села. Доводила це роками, але не доходило".

Ходити з користю для себе і для фронту

Рідні і друзі Елі Коротинської перед марафоном були здивовані її ідеєю, але підтримали й навіть пройшли з нею цей шлях. Раніше жінка ніколи в марафонах участі не брала, не мала також і спеціальної підготовки. А виникла ідея спонтанно. Каже, що просто почала більше ходити, а відтак вирішила робити це з користю.

Волонтерська допомога поїде до "Волинських літунів". Під час 37-кілометрового марафону вдалося зібрати 230 тис. грн. 

"От, підрахували. Зібрали 230 тис. грн. Тобто майже половину, бо оголошували збір на 550 тис. грн. Але на похорон приїхав помічник нашого депутата обласної ради, він сам воює, але працює з великими "пташками", вручив FPV-дрон. Ще один дрон подарували. Тому нам тепер треба купувати не 37, а 35 штук", – тішиться журналістка.

Дорога до замку Любарта в Луцьку становила рівно 37 км. Подорожні робили багато привалів по пів години.

Фото: facebook.com/elia.korpro

"Під час пішого марафону зі мною була ціла група підтримки. Тим паче з прапорами йшли, нас більше було видно. Це на дорозі навіть для безпеки краще. Дехто долучався і йшов зі мною по кілька кілометрів. Практично всю дистанцію зі мною був мій керівник з видання "Інсайдер медіа".

Зворушили Елю люди, які траплялись на її шляху. О 5-й ранку в селі Затурці (бо саме звідти, від садиби В'ячеслава Липинського,  розпочинався маршрут) місцева літня жінка винесла з хати дві свої збірки віршів та оповідань, додавши сто гривень. Просто під час марафону машини, які їхали трасою, зупинялися й водії давали гроші готівкою. Ще 7400 грн вдалося зібрати дорогою, а решта суми переказали на картку.

Охочі й зараз можуть долучитися до допомоги для волинських літунів, задонативши:

за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/5Ra5WCsSkT

Номер картки банки: 5375 4112 1801 8260

Конверт ПриватБанку https://next.privat24.ua/send/1va1c

Номер картки для переказів у доларах: 5375 4188 1417 1401