Військові кладовища: як світовий досвід можна використати в Україні

"Еспресо.Захід" дізнавався, якими будуть меморіали військових поховань в Україні і як виглядають великі поховання воїнів у світі.

Ще зовсім донедавна, навіть попри те, що війна в Україні триває уже 10-й рік, поховання воїнів, ветеранів та інших учасників бойових дій відбувалися безсистемно. 15 березня уряд затвердив рішення щодо розміщення Меморіального кладовища військових неподалік села Гатного на Київщині та визначив з цією метою дві ділянки у Гатненській громаді. На створення кладовища виділено 515 млн грн. Також найближчим часом мають визначитися із тим, як виглядатиме військовий меморіал у Львові.

Що відомо про військовий меморіал у Львові

Архітектурний конкурс на проєкт меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Мечникова у Львові оголосили в січні. У Львівській міській раді висловлювали сподівання, що архітектурні рішення львівських проєктів стануть взірцем нового підходу до проєктування військових кладовищ загалом в Україні.

Територія комплексу має складатися із двох основних функціональних зон: меморіальної та громадської. Проєкт має враховувати ландшафтні особливості місця, на якому розташований військовий цвинтар. 

Також у Львові повинні розробити єдиний стандартизований варіант намогильних споруд. За основу рекомендували прийняти форму "козацького хреста", однак повинні передбачити також альтернативну форму, призначену для поховань представників різних релігійних конфесій.

Заявки на участь у архітектурному конкурсі подала рекордна кількість учасників – 53. Свої проєкти зареєстровані учасники можуть подати до 1 квітня, а потім журі їх вивчатиме та аналізуватиме. Поки що інформація про всіх учасників, які подалися на конкурс, є закритою. Автори проєкту, що його визнають переможцем, отримають пів мільйона гривень.

Яким буде Національне військове меморіальне кладовище

У національному меморіалі в Гатному буде дозволено здійснювати поховання з військовими почестями загиблих чи померлих воїнів сил безпеки та оборони, які захищали незалежність України, Героїв України, яким починаючи з 2014 року вручено орден "Золота Зірка", орден Богдана Хмельницького трьох ступенів, орден "За мужність" трьох ступенів, орден княгині Ольги трьох ступенів, людей з інвалідністю внаслідок війни, українських миротворців.

Заступник директора держустанови "Національне військове меморіальне кладовище Ярослав Старущенко розповів, що на цвинтарі не буде жодного розділення щодо родів військ, військових звань. 

Фото: mva.gov.ua

 

"Армія – це однострій, однаковий за правом, і воєнне кладовище – теж про це. Тобто не буде умовної "сегрегації", чи це рядовий, чи сержант, чи офіцер, чи генерал. Усі будуть поховані з військовими почестями. І їхні могили будуть уніфіковані. За такими принципами постали всесвітньо відомі військові цвинтарі, зокрема Арлінгтонське кладовище, Кладовище Флері-деван-Дуомон, кладовища в Бельгії, Італії, Канаді тощо. Таким буде і Національне військове меморіальне кладовище", - сказав він.

Запозичення іноземних традицій і приклад власних

Окрім поховань захисників, у Гатному планують збудувати музейний комплекс, колумбарії, крематорій. Поховання з почестями, подальше утримання, охорона та благоустрій Національного військового меморіального кладовища і всіх могил здійснюватимуть виключно за кошт держави.

Попри те, що в нас поки що немає особистого досвіду створення таких меморіалів, можна запозичити закордонний, адаптуючи його, – розповідає історик Володимир В'ятрович. Він наводить приклад Арлінгтонсього кладовища у США, яке налічує близько 300 тис. могил. 

"Очевидно також, що якісь запозичення варто було б взяти з європейського досвіду. Між іншим, на дискусіях звучало цікаве питання, яке відстоював. Я вважаю, що варто запозичувати і європейську традицію, яку чомусь дехто вважає совєцькою – могила невідомого солдата як один з елементів меморіалу. Бо попри те, що надворі 21 століття і проводять ДНК-експертизи, навіть у цій війні в нас є невідомі солдати. Ця традиція, до речі, пішла ще від Першої світової війни – Франція і Британія одними з перших її запровадили", – розповідає В'ятрович.

Ця традиція, каже історик, має серйозний ідейний посил – навіть попри те, що ми не знаємо цього солдата, ми його шануємо, бо знаємо, що він загинув, захищаючи свою батьківщину. 

"Думаю, що це важливий елемент меморіального комплексу чи в Києві, чи деінде в Україні", – додав він.

Володимир В'ятрович пояснює, що до певної міри прикладом могли б слугувати поховання Українських січових стрільців чи воїнів УГА, які є на Янівському цвинтарі у Львові.

"Це вже українська традиція, яка започаткувалась навіть у час, коли ми не мали держави. Справді, могили УГА й українських січових стрільців облаштовували як меморіали, коли західна частина України належала до Польщі. Це приклад того, що в нас, хоч і нетривалий період, але були певні традиції", – каже В'ятрович.

Тоді величезну роль у спорудженні й опіці над цими цвинтарями зіграла саме громадськість – люди вважали це для себе важливим обов'язком. А в 1920-1930-ті роки, особливо в Галичині, був цілий культ могил, – розповів історик. Були цілі товариства, які опікувалися могилами загиблих героїв у певній місцевості.

Як у світі облаштовані національні меморіальні комплекси

Арлінгтонське національне кладовище (США)

На території Арлінгтонського національного цвинтаря в штаті Вірджинія поховані учасники війн, президенти, астронавти. Перше військове поховання рядового Вільяма Крістмана відбулося 13 травня 1864 року. Офіційно Арлінгтон став національним кладовищем 15 червня 1864 року. Початкове кладовище займало 200 акрів (понад 80 гектарів), відтоді  воно зросло до 639 акрів (станом на початок 2020 року), а це понад 2,5 кв. км. 

Фото: fattiretours.com

 

Спершу бути похованим на національному кладовищі не вважалося честю, але це забезпечувало належне поховання військовослужбовців, сім’ї яких не могли дозволити собі доставити їх додому на похорон. 30 травня 1868 року на Арлінгтонському національному кладовищі відбувся перший офіційний "День оздоблення", пізніше перейменований на День пам’яті. Ця традиція продовжується й сьогодні і є однією з причин, чому Арлінгтон перетворився з одного із багатьох кладовищ на головне національне військове кладовище. Захід був настільки популярним, що 1873 року для проведення офіційних церемоній був побудований амфітеатр.

Після Першої світової війни понад 2000 військовослужбовців США були репатрійовані на Арлінгтонське національне кладовище. Також тут є могила невідомого солдата часів Першої світової війни.

Президент Вільям Говард Тафт був похований в Арлінгтоні 1930 року, що робить його одним із двох президентів, похованих тут. Другим у 1963 році став Джон Ф. Кеннеді. Після телевізійних трансляцій державного похорону президента Кеннеді кількість запитів на поховання в Арлінгтоні зросла в геометричній прогресії. До 1980-х років, щоб запобігти вичерпанню місця на кладовищі, уряд США дозволив розширення цвинтаря та встановив нові правила, які обмежують право на поховання в землі. 

Сьогодні на Арлінгтонському національному кладовищі поховано приблизно 400 тис. ветеранів. Військовослужбовці кожної з найбільших воєн Америки, від війни за незалежність до сучасних конфліктів, поховані саме тут. На території цвинтаря відображена історія всього американського народу. До слова, Арлінгтонське національне кладовище залишається закритим для відвідувачів.

Військовий меморіал Фольяно Редіпуля (Італія)

Меморіал Першої світової війни, розташований на північному сході Італії. Це найбільший військовий меморіал в Італії та один із найбільших у світі, де зберігаються останки понад сотні тисяч італійських солдатів.

Пагорб уже був місцем військового кладовища Третьої італійської армії, яка воювала на цій ділянці фронту з 1915 по 1917 рік (цвинтар містив останки понад 30 000 загиблих, які були перенесені до новозбудованого військового меморіалу). Тут також похоронені останки майже 40 тис. ідентифікованих солдатів, могили розташовані в алфавітному порядку.

Фото: sacrarioredipuglia.it

Верхній фриз кожної платформи, над табличками з іменами, повторює напис Presente (Сьогодення). Над останньою сходинкою розташована каплиця, поруч дві великі братські могили, що містять останки 60 тис.невідомих солдатів. У каплиці та двох прилеглих кімнатах зберігаються особисті речі італійських та австро-угорських солдатів.

Читайте також: Меморіал військових поховань у Львові: місце болю і гордості, яке хочеться огорнути турботою

Некрополь Флері-деван-Дуомон (Франція)

На цвинтарі у Флері-деван-Дуомон поховані солдати, які загинули у битві при Вердені. Ця одна з найбільших битв Першої світової війни, що тривала з 1916 до 1918 року, увійшла в історію як "Верденська м'ясорубка". Франція відбила атаку німецьких військ, але втрати вбитими та пораненими для кожної зі сторін становили понад 350 тис. людей. 

Створене національне кладовище 1923 року, розбудовувалося до 1936-го. Після того, як місце було визначено для поховань, інженери з Меца вирівняли земельну ділянку площею кілька гектарів, розчистили від покинутої та знищеної техніки й небезпечних боєприпасів. Коли землю вирівняли, побудували стежки, а з серпня 1925 року почали переносити тіла з невеликих кладовищ навколо Вердена. У наступні роки там ховали полеглих, яких продовжували виявляти – до 500 на місяць, більш ніж половину з них вдалося ідентифікувати. 

Фото: wikipedia.org

На кладовищі поховані 16 000 тіл в індивідуальних могилах і є мусульманська ділянка. 1781 мусульманське поховання розподілене між шістнадцятьма некрополями, де вони розташовані квадратами або рядами. Є спеціальна ділянка з могилами невідомих солдатів.

Також тут є 46 гробниць, по одній для кожного сектора поля, в яких поховані останки 130 тисяч французьких і німецьких солдатів. Тут встановлені пам'ятник і "Вежа мертвих" заввишки 46 метрів – маяк, промінь світла від якого вночі обходить поле колишньої великої битви.