Віряни 27 грудня вшановують святого Степана: історія свята

Святий Степан належав до сімдесяти апостолів.

Історія Степана Першомученика

Степан був одним з семи перших дияконів християнської церкви, яка виникла зі смертю та воскресінням Ісуса Христа. За переказами Нового завіту, після суперечки з членами синагоги, Степана схопили за "богохульство" проти Бога і Мойсея та старих переконань. Степана судив синедріон. У своїй промові на суді він звинуватив їх у переслідуваннях пророків, зраду та вбивство Ісуса Христа.

Після цього всі, хто засідали в синедріоні накинулися на Степана, вивели його за місто і каменували. Перед смертю він на небі "побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога", а також пробачив своїм убивцям. Степан помер мученицькою смертю у віці 30 років.

 Як Христос, так і він перед смертю молились за своїх ворогів. Святий Степан перший після Христового вознесення за свого Господа кров пролив і життя віддав. Звідси він має почесний титул першого мученика. Цей титул святі Отці високо підносять у своїх проповідях, на ньому наголошує Церква у своїх богослуженнях празника святого Степана і перенесення його святих мощей 2 серпня.

Культ святого первомученика Степана

Святий Степан –  це первомученик і взірець для всіх мучеників, тож і культ його найдавніший з усіх мучеників. Про день його смерти не знають. Як йдеться на сторінці храму Блаженного Миколая Чарнецького, пам’ять про нього церковники пов’язують з празником Христового Різдва, бо як перший Христовий мученик він мав дуже близьке відношення до Ісуса. 

"Спочатку і Східна, і Західна Церкви святкували празник святого Степана другого дня після Різдва. Та коли у Східній Церкві з’явився звичай, за яким наступного дня після Різдва святкували Собор Пресвятої Богородиці, то десь у VII столітті пам’ять святого Степана перенесли на третій день різдвяних свят. Західна Церква і до сьогодні святкує празник святого Степана 26 грудня".

Його празник скрізь знали уже у IV ст. і святкували на рівні з апостолами.

Новим поштовхом до ще більшого культу святого Степана стало віднайдення його мощей 415 року.

 Знайдені мощі перенесли до храму на Сіоні в Єрусалимі. Через якийсь час їх знову перенесли до храму каменування на північ від Єрусалима. Жінка цісаря Теодосія Молодшого, Євдокія, 460 року на місці первісного храму каменування збудувала гарну базиліку, яку потім було зруйновано. Руїни цієї базиліки віднайдено 1812 року і на старих фундаментах побудовано теперішню церкву святого Степана.