Ірина Гримак: Наша сила – у потужних регіонах, які формують сильну державу

У інтерв'ю для Еспресо.Захід вона розповіла про основні напрямки розвитку громад на Львівщині і з якими проблемами найчастіше зустрічаються у регіоні. Крім того, поділилась напрацюваннями, які реалізовують у Фонді Ірини Гримак "Львівщина".

Центральна і регіональні влади перетягують ковдру, а громади залишаються без підтримки

Чи погоджуєтеся ви з думкою, що реформа децентралізації допомогла зміцнити громади як тил для ЗСУ?

Погоджуюсь, це справді так. Я була дотична до тих процесів, коли тільки розпочиналась реформа децентралізації. І мені приємно, що Львівщина була одним з форпостів і навіть, можливо, лідером новацій, які впроваджувались під час формування нових адміністративних одиниць, формування територіальних громад. Звичайно, що під час самої реформи були й помилки, але не критичні.

Війна показала, що самоорганізація на місцях  — швидша, дієва і надійна. Люди гуртуються у відповідальну спільноту і результативно впливають на процеси. По всій Україні ми побачили як швидко мобілізувалася наша держава до викликів, які перед нами стояли у 2022 році. Хоч у 2014 році це також було, бо саме тоді пішли хлопці-добровольці у невідомість, без нічого, ми навіть не мали можливості відповідно їх екіпірувати. І знову ж таки – перед усім громади збирали кошти тоді та роблять це донині. З того часу громади формували та підтримують українську армію. 

Існують побоювання, що в час війни розпочався процес необґрунтованого згортання місцевого самоврядування?

Погоджуюсь цілком, але цьому причина не лише війна. Концентрація управління значної частини місцевих бюджетів на центральному рівні зумовлена не лише війною, ці процеси були запущені ще до моменту повномасштабного вторгнення. 

Причин, через які реформа, яку я вважаю однією з найуспішніших за роки незалежності, почала дещо сповільнюватись, багато. І це відбувається в першу чергу через позицію центральної влади. Децентралізація передбачає передачу не лише функцій, але й реальних повноважень громадам для виконання цих функцій.  Успішні регіони, як-от Львівщина, завжди демонстрували лідерські позиції, використовуючи свої ресурси для розвитку. Але наразі відчувається тиск на громади з боку центральної влади, яка покладає все більше зобов’язань на громади, а повноваження щодо їхньої реалізації залишає в себе. Це  створює дисбаланс.  

Які ще проблеми заважають розвитку громад?

Проблем є багато і вони достатньо вагомі. Однією з таких є відсутність взаємодії між центральною, регіональною та місцевою вадами. Ці владні структури працюють без чіткої координації, йдуть трьома різними стежинами, що між собою фактично не перетинаються: центральна влада живе своїм життям, регіональна — своїм, а місцева влада виживає, як може. Усі законопроєкти, нормативні акти, що регулюють правила гри на територіях України у різних сферах (медицина, освіта, економіка та ін.), всі інфраструктурні проєкти – вони, на жаль, не опираються ні на думку місцевої влади та експертів, ні на реальний стан речей у регіонах та громадах. Тобто управлінські рішення ухвалюють в київських кабінетах  і вони часто не враховують реальних потреб і стану справ на місцях.

Децентралізація, з одного боку,  послабила контроль регіональної влади над місцевою. І це позитивний момент реформи. Однак, з іншого боку, це одночасно створило вакуум: громадам бракує підтримки з боку державної влади, остання не змогла опанувати своєї нової дорадчої ролі та стати координатором для громад у вирішенні питань їхнього розвитку. Сьогодні не зрозуміло, хто виконує роль координатора між центральною, регіональною і місцевою владою. Це спричиняє "перетягування ковдри" між різними рівнями управління, а громади залишаються без належної підтримки.

Ситуація непроста, але ми – українці, і завжди даємо собі раду в будь-яких умовах. На жаль, ті, хто мали б насамперед підтримувати розвиток, часто користуються цією нашою витривалістю. Громади сьогодні з нетерпінням очікують інвесторів, але залучити інвестора — це складне завдання, у розв’язанні якого вони потребують підтримки державної влади.  

Я пригадую час, коли великі компанії, такі як Fujikura чи Bader, прийшли до Львівщини. Їхні представники завжди спершу сідали за стіл переговорів з регіональною владою. Ми, чиновники, забезпечували інвесторам політичну та економічну стабільність, допомагали у співпраці з податковою та іншими контролюючими органами, гарантували безпеку та підтримку з боку правоохоронців. Це була комунікація на всіх рівнях, і вона переконувала інвесторів вкладати гроші та створювати робочі місця саме на Львівщині.

З іншого боку, керівникам громад бракує досвіду та знань у розв’язанні елементарних проблем. 
Наприклад, облаштування пішохідного переходу не потребує погодження купи різних чиновників: Національної поліції, Автодорів, Укрбезпеки, голови ОДА, голови обласної ради і тому подібне. Достатньо для цього лише рішення сесії місцевої ради чи виконкому, після чого приїжджає підприємство, яке виконує цю послугу, облаштовує перехід і люди безпечно переходять собі дорогу. Голови та депутати місцевих рад потребують консультацій і підтримки, якої наразі немає. Це уповільнює прийняття важливих рішень та реалізацію проєктів.
 

Влада не враховує досягнення попередників, що призводить до затримки реалізації важливих для регіону проєктів

Щодо Львівщини, які у нашого регіону ключові переваги?

Львівський регіон має величезний потенціал завдяки близькості до Євросоюзу, ресурсам і активності населення. Львівщина була базовим регіоном для впровадження багатьох реформ, починаючи з земельної реформи 2000 року. Сьогодні наш регіон є економічно активним і технологічно розвиненим, що робить його ключовим гравцем у розбудові країни.

Однак майбутній успішний розвиток Львівщини, як і всіх інших регіонів, залежить від того, чи вдасться нам відновити справедливий баланс повноважень між центром і регіонами та завершити реформу децентралізації.

Міжнародні партнери наголошують, що наша сила – у потужних регіонах, які формують сильну державу. Свого часу експерт з Казахстану  в розмові зі мною зауважив, що кардинальна різниця між Україною і Казахстаном полягає в тому, що у нас сильними є регіони, які формують державу, а не центральна влада. У них – навпаки.  Нам слід зберегти цю перевагу та розвивати взаємодію  між центром і громадами, щоб забезпечити стабільний розвиток навіть у складних умовах. А от незбалансованість приводить до того, що ми просто зупиняємося у своїй динаміці та розвитку. 

З огляду на Ваш великий досвід роботи на керівних посадах у Львівській області, які труднощі найбільше впливають на розвиток регіону?

Я б визначила цю проблему як відсутність тяглости влади. Політичні зміни в країні часто унеможливлюють реалізацію довгострокових проєктів. Кожна нова владна каденція може ігнорувати напрацювання попередників. Це призводить до того, що ресурси витрачаються даремно, а суспільство не отримує результатів.

Наприклад, проєкт будівництва нової школи в громаді може тривати 30 років! За ці 30 років влада помінялась шість разів і кожна каденція мала свою думку щодо реалізації і завершення цього будівництва.  Спочатку в громаді був сильний депутат, який «вибив» гроші на перший камінь у фундамент школи.  Потім вже інший депутат вирішив, що цієї школи не потрібно, вона нікому не цікава. Його не обходило скільки мільйонів уже було «закопано» в будівництво. А найгірша проблема, що за цей весь період часу діти, як вчилися в дерев'яній школі з запахом цвілі в класах, так і далі там навчаються.

Розвиток інфраструктури є ключовим для залучення інвестицій і створення робочих місць. Але через політичну недалекоглядність та відсутність тяглости багато проєктів зупиняється або не доходить до завершення. Першу концесійну дорогу в Україні, яка мала бути побудована ще 10 років тому, досі навіть не розпочали будувати. Якби цей проєкт реалізували, то нині б вже працювали над розширенням мережі концесійних доріг.

Тисяча гривень державних виплат виглядає як цинічне глузування

Ви, як депутатка обласної ради, активно спілкуєтесь з керівниками громад і з мешканцями. З якими проблемами вони йдуть до вас?

Основна причина, чому люди приходять на  депутатські прийоми – це те, що їх не чують чиновники, до яких вони звертаються.  Досить часто можна розв'язати питання, якщо просто бути уважною до потреб людей. На депутатські прийоми, які я проводжу в громадах,  запрошую голів громад, депутатів, керівників різних рівнів: почуйте людей, не будьте байдужими.

Правильно поставлене питання вирішується простіше, навіть телефонним дзвінком чи завдяки персональним контактам.  Тому я намагаюсь зрозуміти як проблему, з якою звернулись до мене мешканці, потрібно вирішити в існуючому законодавчому полі, тобто хто з відповідальних осіб конкретно може це зробити.

Інша проблема  –  матеріальне забезпечення. Наше суспільство, на жаль, бідніє. Державні виплати, як-от тисяча гривень, виглядають швидше як глузування, ніж реальна допомога. Це сумно, драматично і цинічно.

Часто до мене звертаються, наприклад, щодо пільгових перевезень. Держава надає ці пільги окремим категоріям населення, але фінансове забезпечення виконання цих зобов’язань вона поклала на громади. Вони мусять з власних бюджетів забезпечити перевізникам витрати на пільгові перевезення. На це більшість громад  сьогодні не мають ресурсів. Ось вам наочний приклад негативних наслідків дисбалансу між функціями і повноваженнями, якими сьогодні наділені громади. Раніше обласна рада допомагала громадам у розв’язанні цієї дилеми. Але держава забрала фінансові повноваження в облрад і тим самим фактично звела їхню роль в житті регіону до нуля.  Депутати облради, а це відомі, активні представники регіону,  були виключені зі всіх важливих процесів у один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті нашої країни і регіону. Послаблення регіонального самоврядування негативно позначається на розвитку регіону та здатності наших громад ефективно реагувати на виклики сучасності.
 

Фонд Ірини Гримак "Львівщина" прагне розвивати громади Львівщини попри всі виклики

Яким був ваш досвід у сфері громадської роботи до створення власного благодійного фонду та громадської організації у 2023 році?

Громадська діяльність завжди займала важливе місце в моєму житті. Справжній чесний чиновник, особливо на високих посадах, не може ігнорувати громадські обов'язки, адже їх об'єднання з професійною діяльністю – це ключ до успішної роботи на благо суспільства.

Коли ти працюєш у виконавчих органах влади, ти не можеш бути осторонь суспільних проблем. Часто доводиться залучати меценатів і спонсорів для вирішення важливих питань, адже державного фінансування не завжди вистачає. Тому моя службова діяльність і громадська робота завжди йшли пліч-о-пліч – про це свідчать усі зреалізовані за останнє десятиліття проєкти, якими я пишаюсь.

Які проєкти реалізував Фонд Ірини Гримак "Львівщина" за понад рік своєї роботи?

Ми працюємо за кількома ключовими напрямками, серед яких, зокрема, допомога армії. Попри те, що зараз існує багато організацій, які допомагають фронту, ми також активно реагуємо на запити від партнерів і волонтерів. Це можуть бути потреби в обладнанні, матеріалах чи фінансовій підтримці.

Ключовий напрямок нашої діяльності – підтримка ветеранів. Один із пріоритетних проєктів – створення мережі Центрів Героїв у громадах Львівщини для реабілітації та адаптації військових.

Ця ідея зародилася ще під час моєї роботи в обласній раді. Тоді у Львові за підтримки облради з’явився Будинок воїна, який нині є провідною установою з питань реабілітації ветеранів. Керівник Будинку воїнів Олег Височанський вперше втілив цю ідею в життя в обласному центрі, а вже фонд продовжує створювати такі центри у громадах. Між фондом і Будинком воїна підписано меморандум про те, що Будинок воїна патронує над нашими Центрами героїв, допомагає в їхній діяльності.

Наша мета — створити центри адаптації ветеранів у кожній громаді. Це простори, де ветерани можуть отримати підтримку, спілкуватися, працювати з психологами та завдяки цієї підтримки повертатися до цивільного життя.

Як відбувається, власне, розбудова центрів?

Мережа Центрів Героїв сьогодні складається з восьми просторів: у Турці, Заболотцях, Поморянах, Новому Роздолі, Моршині наші центри вже працюють, у Шептицькому, Кам’янко-Бузькій, Жидачіві — роботи завершуються.

Формат просторів залежить від можливостей конкретної громади: десь це окремі будівлі, а десь — кілька кімнат. Головне, щоб ветерани мали простір для спілкування та відновлення. Керівниками наших центрів часто стають самі ветерани. Це важливо, бо вони краще розуміють потреби побратимів і говорять з ними однією мовою. У деяких випадках цю роль виконують дружини військових, які також на власному досвіді знають, через що проходять сім’ї захисників. От, до прикладу, у Турківській громаді Центром керує дружина військовополоненого. Її досвід надихає й підтримує інших. Центри також об'єднують місцеві громадські організації військового спрямування, що дозволяє координувати зусилля та досягати більшого.

В яких громадах Львівщини навколо Центрів Героїв вдалось об’єднати громадські ветеранські організації?

У Шептицькому діє активне об’єднання громадських організацій військових, які спільно працюють і допомагають один одному. У Поморянах Центр Героїв вже став важливим майданчиком для громади.

Представники бізнесу активно долучаються до нашої ініціативи, розуміючи, що це допомога їхнім же працівникам, які повертаються з фронту. Адже ветерани отримують доступ до юридичних, психологічних послуг, а їхні діти та сім’ї можуть брати участь у різних заходах і майстер-класах. Такі простори стають фундаментом для розвитку взаєморозуміння між військовими, їхніми сім’ями та громадами.

Ваш фонд і громадська організація співпрацюють з міжнародними партнерами?

Маємо декілька меморандумів та угод про співпрацю з міжнародними організаціями. Нашими партнерами серед інших є польська "Медична солідарність" та німецький "Синій Хрест". Підтримуємо з ними комунікацію, ділимося досвідом і обговорюємо поточні потреби. Поки що грантових проектів, які б фінансувались міжнародними фондами не маємо, але в роботі є проєктні заявки. Однак про це ще зарано говорити.

Наші європейські партнери часто самі ініціюють запити допомогти для потребуючих в Україні. Під час співпраці з ними ми зауважили один суттєвий момент – центральна влада не завжди правильно комунікує першочергові потреби України міжнародним партнерам. Наприклад, зараз ЄС активно надає підтримку екологічним ініціативам в Україні. Це важливо, але в нашій ситуації не є першочерговим, бо для нас першочергове – забезпечити базові потреби людей, передусім безпеку. Відсутність ефективної конкретної координації спричиняє розпорошенню ресурсів. Іноді різні урядові структури і громадські організації реалізують одночасно проєкти, ідентичні за своєю суттю. Таке дублювання є неефективним. Краще об'єднати зусилля, щоб вирішити дійсно нагальні проблеми.

ГО "Успішна Львівщина" планує розвивати додаток про культурно-історичні пам’ятки нашої області, адже проєкт був успішним?

Додаток, створений нашою громадською організацією, дійсно викликав значний резонанс, і ми плануємо продовжувати цю роботу. Ця ініціатива спрямована на популяризацію культурної спадщини Львівщини. Вона виокремлюється дещо від основної діяльності фонду, але пов’язана з його основною місією — допомогою громадам у розвитку. Важливо показати мешканцям області та туристам культурну спадщину, яку часто навіть самі львів'яни не знають. Додаток має на меті не тільки популяризувати пам'ятки, а й розширювати знання туристів про нашу область.

Як працює додаток і що можна дізнатися з нього?

Під час перебування  у Львівській області користувач додатку отримує повідомлення про об'єкти культурної спадщини в радіусі 30 км і поради як і коли можна їх відвідати. Декілька основних пам'яток, наприклад, замкі. Маємо у планах створення каталогу, який дозволить глибше зануритися в культурну та історичну спадщину регіону. А також хочемо надихнути інші регіони на подібні ініціативи, адже кожен куточок України має унікальні місця, які варто показати світу.
І от, якщо повернутись до теми роботи фонду, завжди кажу своїй команді: "Де б Ірина Гримак завтра не була, моя мрія, щоб цей фонд працював".

Які плани у Вас і вашої команди на 2025 рік?

У 2025 році наша команда планує реалізовувати проєкти підтримки громад Львівщини. Ми прагнемо не тільки вистояти у війні, але й зберегти все найкраще, що ми маємо, та розвиватися попри всі виклики. Я сподіваюся, що команда Фонду Ірини Гримак «Львівщина» продовжить роботу над нашими ініціативами, зокрема, розширенням мережі Центрів Героїв, підтримкою ветеранів та їхніх родин, а також розвитком соціальних та культурних проєктів у регіоні. Ми віримо, що наша діяльність стане помітною подією для життя всього регіону і зробить значний внесок у його розвиток. Незалежно від того, де я буду завтра, моя найбільша мрія, щоб фонд «Львівщина» продовжував свою важливу справу заради нашого майбутнього.