Тема Волині з 90-х і до 2005 року не була настільки важливою в Польщі, – польський історик Казімєж Вуйціцький, який викладає в УКУ

На тлі останніх українсько-польських ексгумацій та маніпуляцій пов’язаних із Волинською трагедію, ми поговорили із Казімєжом Вуйціцьким про тему Волині в Польщі, його книгу про УПА та останні ексгумації в Україні та Польщі.

Пане Казімєжу, ви видали книжку "Коротка історія УПА для поляків", поясніть, будь ласка, які ви цілі переслідували, коли її писали. 

Ця книжка має також український переклад, але ще не має видавця. Чому я цю книжку писав? Датою видання є 2019 рік. Тоді була перша хвиля антиукраїнської пропаганди в Польщі. У той час вона не була така широко антиукраїнська, а була вся пов’язана з Волинню. Тоді було велике втручання російського інтернету, і все було сконцентроване на Волині 43-го року.

Моя книжка – не тільки про Волинь, вона - це такий як ніби захист проти цієї пропаганди, бо я був свідомий, що в Польщі знання історії України не є велике. Ця книжка зроблена для поляків, щоби вони більше дізнались про історію України.

Зараз продажі книжки знову зросли, бо в Польщі почалась нова антиукраїнська хвиля. Вона вже є трохи "застопована", але російська  маніпуляція була і є, і Польща є дуже сильно під її впливом.

Зараз я планую записати другу книжку – про загадковий культ Бандери. Вона буде радикальнішою ніж перша.

Читайте також: Польща вперше вшановує "геноцид, скоєний ОУН та УПА": між історичною правдою та політичними спекуляціями

Ви згадали про Волинь. Що ви думаєте про ексгумації жертв Волинської трагедії та інші українсько-польські ексгумації, що були недавно та відбуваються зараз?

Я довгий час був проти оцих ексгумацій. Вже пройшло 70 чи 80 років після трагедії. Я думаю, що можна будувати пам'ятники, вшановувати пам’ять і так далі, але чому треба саме ексгумувати? І скільки можна цих ексгумацій робити.

Але дозволи вже є. Ексгумувати будуть.

Я боюся, що образи цих решток скелетів можуть спровокувати нові емоційні ситуації. 

Але є також думка, що ці ексгумації, можуть стати таким грунтом на поєднання. Але справа ця дуже конфліктна.

Читайте також: "Відновили за допомогою коробки сірників": історія зруйнованого комуністами пам’ятника УСС на Збоїщах у Львові

Не можна сказати й, що це буде добре для польських націоналістів, які першими виступали за ці ексгумації, бо буде також ексгумація українських жертв. І тих жертв було також не мало.

Треба будувати процес поєднання між поляками й українцями. Якщо ми вже маємо ті ексгумації, то треба інтенсивно займатися жертвами. 

Немає іншої дороги, бо це вже буде. Але я раніше був проти. Я не бачу жодного сенсу в таких ексгумаціях так довго після Другої світової війни. 

Нещодавно ексгумації відбулись у селі Пужники, що на Тернопільщині. Ця територія не є Волинню і трагічні події, що там відбулись аж ніяк не можна пов’язати із Волинською трагедією. Але ці ексгумаційні роботи багато медіа й українських, і польських прив’язували до того, що відбулось на Волині. Чому так, спеціально?

Це важко пояснити. Головна причина – це є дурість, неуцтво і додатково російський вплив. Я б ще сказав – брак компетенції.

Це все є зараз таким викликом для тих нас, які хочуть польсько-українського поєднання.

Пужники, фото: Марія Івановська

Наскільки в Польщі ці українсько-польські ексгумації зараз на слуху, і поміж людей, і на урядовому рівні?

Це було важливо, коли цих ексгумацій не було. А як воно є вже, то може бути спокій.

Для людей після декілька перших ексгумацій, це не буде вже цікаве.

Моє бачення на ті ексгумації – це є скандал, що польська сторона так хоче ексгумацій, у час коли в Україні є стільки жертв через війну з Путіним. Це не є час на це.

Ви маєте так багато жертв зараз. І робити ще ці історії... Це робота Путіна, бо тема Волині з 90-х і до 2005 року не була так важлива в Польщі. Цей сюжет було сконструйовано з метою розбрату українців і поляків.

Я зараз сиджу в цьому університеті (УКУ – ред.) і думаю, що нам треба зорганізувати дослідження про те, якою була історія пам'яті Волині в Польщі після 2000 року. Що це було? Чому це є так? Хто сконструював цей наратив таким як він є? Це було б цікаво дослідити.