Письменник зі Львова, що став батьком мазохізму: 189 років тому народився Леопольд фон Захер-Мазох

Захер-Мазох створив літературну спадщину, яка торкається тем пристрасті, влади та болю, але його творчість водночас є відображенням духу часу й соціального контексту Галичини XIX століття. Про особливості життя й творчості Леопольда фон Захер-Мазоха, розповість "Еспресо.Захід".

Народження у Львові, освіта і перші кроки в літературі

Леопольд народився у Львові, що тоді був частиною Австрійської імперії. Місто Лева того часу був багатонаціональним, де перепліталися українська, польська, єврейська, німецька та вірменська культури. Саме таке мультикультуральне середовище вплинуло на юного Леопольда, формуючи його світогляд і сприйняття світу.

Майбутньому письменнику пощастило народитися в багатій та аристократичній родині. Адже його батько – австрійський чиновник Леопольд фон Захер – працював начальником львівської поліції. Його предками були іспанські євреї та богемські німці. Натомість мати Леопольда – Шарлотта (Кароліна) фон Мазох – представниця місцевої аристократії, її батько був ректором Львівського університету і мав румунське походження. До речі, дослідники кажуть, що вплив матері, яка прищеплювала Леопольду інтерес до романтичної культури й мистецтва, зіграв важливу роль у його житті.

Цікава деталь щодо прізвища, яке у підсумку отримав Леопольд фон Захер-Мазох – поєднання обох. Адже батько Леопольда поєднав своє прізвище з фон Мазох дружини на прохання її родини (вона була останньою в лінії). Згодом указом імператора цьому прізвищу було надано дворянського титулу. 

Тож Леопольд навчався в австрійському Грацькому університеті, де здобув ступінь доктора історії. Водночас він захоплювався філософією, правом та літературою. Перші літературні твори Захер-Мазоха з’явилися в періодиці ще під час навчання. Вони торкалися історичних та соціальних тем тодішнього Королівства Галичини та Володимирії. 

Саме захоплення фольклором і етнографією Галичини знайшло своє відображення у ранній творчості письменника. Він уважно вивчав життя місцевих українських і польських селян, їхні звичаї та легенди. Ці спостереження вплинули на художню палітру його текстів, хоча основною тематикою його творів стали не народні мотиви, а складна психологія стосунків.

"Венера в хутрі" і формування феномену мазохізму  

У 1869 році Захер-Мазох задумав грандіозну серію оповідань під загальною назвою "Спадщина Каїна", яка мала б представити суспільству специфічний світогляд автора. Цикл відкрився маніфестом "Мандрівник" , у якому розкрито переважно женоненависницькі теми, що стали характерними для всіх відомих творів Мазоха. Однак з шести запланованих томів тільки перші два були завершені. 

Найвідомішим твором Леопольда фон Захер-Мазоха з цього циклу став еротичний роман "Венера в хутрі" (1870), де автор досліджує природу любові, домінування та підкорення. Головний герой твору, Северин, добровільно підкоряється своїй коханій Ванді, яка стає для нього не лише об’єктом любові, а й джерелом страждань. 

"Чим більш відданою є жінка, тим швидше протверезиться чоловік і стає володарем. І чим більше вона  виявиться жорстокою і невірною, чим грубіше вона  з ним поводиться, чим легковажніше грає їм, чим більше до нього безжальна, тим сильніше розгорається хтивість чоловіка, тим більше він її любить, обожнює", - цитата з роману. 

Ця історія стала ілюстрацією тем, які найбільше цікавили письменника: любов як складний симбіоз насолоди й болю, психологія залежності, та роль фетишизму у людських взаєминах (особливо щодо домінантних жінок у хутрі). 

Та відомий нам термін "мазохізм" з’явився дещо пізніше завдяки австрійському психіатру Ріхарду фон Крафт-Ебінгу, який у 1886 році використав прізвище Захер-Мазоха для позначення схильності до отримання задоволення через приниження чи страждання. 

"Я вважаю виправданим називати цю статеву аномалію "мазохізмом", оскільки автор Захер-Мазох часто робив це збочення основою своїх творів, яке до його часу було зовсім невідоме науковому світу. … Протягом останніх років було висунуто факти, які доводять, що Захер-Мазох був не лише поетом мазохізму, але й сам був уражений цією аномалією", - писав Ріхард фон Крафт-Ебінг. 

Чому письменник писав саме про теми мазохізму

Життя Захер-Мазоха було тісно пов’язане з його творами. Його особисті погляди на стосунки й любов формувалися на перетині культурного контексту тогочасної Європи, романтичних ідеалів і особистих переживань. 

Письменник мав складні стосунки з жінками, які часто ставали для нього як музами, так і джерелами розчарувань. Наприклад, Фанні Пістор була молодою письменницею. Вона познайомилася із Захер-Мазохом після того, як зв’язалася з ним під вигаданим ім’ям, щоб отримати пропозиції щодо вдосконалення її творів. Кажуть, що саме вона була джерелом натхнення і страждання для "Венери в хутрі".  

Захер-Мазоха також вірив у концепцію емансипації жінок, часто підкреслюючи їхню силу й владу в стосунках. У своїх творах він прагнув показати, що влада й підкорення не обов’язково є негативними, а можуть бути частиною людських взаємин, якщо вони базуються на довірі й взаємній згоді.

Пізні роки, забуття через проблеми із психічним здоров’ям та як його пам’ятають у Львові

Коли Леопольду фон Захер-Мазоху було за 50 років, його психічне здоров’я почало погіршуватися, і останні роки життя він провів під наглядом психіатрів. 

Наприкінці життя Захер-Мазох переїхав до Німеччини, де проживав у Лейпцигу, Ліндау та інших містах. Згідно з офіційними повідомленнями, він помер у Ліндхаймі в 1895 році, залишивши після себе суперечливу спадщину. Але є інша версія, що його земне життя закінчилося у притулку в Мангеймі в 1905 році. 

В останні роки життя його літературна слава вже згасла, однак ім’я залишилося відомим завдяки новому терміну "мазохізму". Хоч Захер-Мазоху і не сподобалися твердження психіатра Крафт-Ебінга, адже для Леопольда – це не було якесь відхилення – це було його життя, яке він сприймав через призму романтизму та описував свої переживання у літературних творах. 

Лише за понад сто років після смерті Мазоха, у рідному Львові йому спорудили пам’ятник, однак для комерційних цілей. У 2008 році в центрі міста на вул. Сербській, 7 запрацювало тематичне "Мазох-кафе", перед входом до якого і з’явився пам’ятник (із сюрпризом) відомому австрійському письменнику. Пізніше кафе перетворилося ще й у готель з тематичними номерами, які "прославляють" мазохізм у сучасному розумінні цього слова. 

Та як сказав виданню Радіо Свобода львівський екскурсовод Андрій Маслюк – різноманітна спадщина Мазоха, на жаль, досі залишається значною мірою табу в нашій країні:

"Через залізну завісу багато місцевих героїв не відповідали штучно створеному радянському менталітету, а тому не пропагувалися, що в підсумку призвело до їхнього забуття. Мазоха зараз насправді тільки відкривають нові покоління".

Читайте також: Мешканець світу музики: 146 років з дня народження Станіслава Людкевича