Перший хмарочос Шпрехера у Львові: історія Будинку книги від скандалу до символу

Про найвищу для початку XX століття будівлю Львова розповідає "Еспресо.Захід".

Кам'яниця та знакова кав'ярня "Монополь": як виглядав простір до появи Будинку книги

фото: відкриті джерела

Ще задовго до того, як на площі Міцкевича здійнялася кам’яна громада Будинку Шпрехера, тут розташовувалася зовсім інша будівля – стримана й респектабельна. У 1829 році на цій ділянці звели двоповерхову кам’яницю, яка з часом розрослася до чотирьох поверхів. Спершу вона належала графу Понінському, а згодом також родині Любомирських, і певний час виконувала функції адміністративного та житлового призначення.

Саме тут у другій половині XIX століття працювала дирекція Галицької залізниці, що додавало кам’яниці вагомості в очах львів’ян. А трохи пізніше, на початку ХХ століття, перший поверх зайняла відома кав’ярня "Монополь". Її зали добре знали інтелігенти й студенти, тут збиралися поети "Молодої музи", частим гостем був Іван Франко. Свого часу цей заклад став вагомою крапкою на культурній мапі Львова – місцем зустрічей, перемовин і навіть літературних задумів.

Однак згодом усе змінилося. Будівля, що вже втратила колишній блиск, перебувала в аварійному стані та потребувала ремонту й відновлення. У той же період, а саме 1910 року, її викупив один з найбагатших львів'ян, єврейський купець Йона Шпрехер. Він мав власні амбітні плани на це місце, які почав втілювати доволі швидко та рішуче, хоча й не без скандалу. Попри свою скупість, підприємець зажадав спорудити на місці невисокої кам'яниці монументальну будівлю.

Таким чином на зміну спогадам про каву з Франком та молодомузівцями прийшли заголовки газет, петиції й архітектурні дебати.

Читайте також: Загадкова вілла "На хресті" у Львові: збудована геніальним Левинським і окупована одіозним Островерховим

Будівництво попри заборони: скандал навколо першого хмарочоса

фото: відкриті джерела

Коли будинок, де ще донедавна варили каву в "Монополі", почали розбирати, це викликало певне занепокоєння серед містян. Попри те, що офіційний дозвіл ще був у процесі оформлення, Йона Шпрехер вирішив не чекати, роботи зі зносу розпочалися фактично відразу після того, як кам'яницю визнали аварійною.

Та справжній скандал розгорівся не через знесення, а через масштаби новобудови. Ще 1910 рік у Львові вийшла заборона споруджувати в центральній частині будинки, вищі ніж чотири поверхи. Проте Шпрехер вирішив не зважати на цю заборону, а точніше разом з архітекторами, яких запросив проєктувати й створювати свій хмарочос, Юліушем Цибульським і Фердинандом Каслером, вони знайшли спосіб обійти обмеження. 

Як це вдалося? Перший поверх (його тоді називали партером) оформлювали як "високий цоколь", над яким розміщували антресоль, а над четвертим – мансарду, яка насправді дорівнювала ще одному повноцінному поверху. У підсумку вийшла семиповерхова споруда, яка формально вписувалась у законодавчі рамки.

Реакція на такий хід була очікувана й не забарилася. У місті розгорівся скандал. Львівські архітектори, зокрема Роман Фелінський і Мар’ян Ольшевський, різко виступили проти такого "архітектурного викривлення". Їх підтримали й представники духовенства Латинського собору, яких обурювало, що нова споруда затулятиме силует святині. А головний міський охоронець пам’яток Тадеуш Обмінський називав хмарочос архітектурною загрозою для панорами Львова.

Міська рада відреагувала на обурення й у 1914 році будівництво офіційно зупинили. Роботи завмерли на кілька років – і не лише через бюрократичну тяганину, а й через Першу світову війну. Та навіть заморожена будівля, яка стриміла поверхами над площею, продовжувала викликати суперечки.

Завершення будівництва і міжвоєнна доля хмарочоса Шпрехера

фото: Центр міської історії

Після кількарічної паузи, викликаної скандалами, заборонами та Першою світовою війною, будівництво Будинку Шпрехера поновилося. Своє прохання про дозвіл він поновив 1918 року, і нарешті у 1921 році, хоч і зі змінами, та споруду нарешті завершили: первісно заплановані башти у проєкті не втілили, крім того, була обмежена висота фасаду – компромісним став мансардний дах.

Утім висота будівлі все ще справляла враження. Шпрехер перетворив свій хмарочос на комерційний центр. На нижніх поверхах розташувалися крамниці з найрізноманітнішими товарами. Тут діяли банки, бюро, салони, страхові компанії й аптека Стефана Стенцля. На верхніх поверхах розташувалися розкішні квартири й офіси, зокрема представництва різних великих компаній, переважно з нафтової галузі, консульства кількох країн і бібліотека. Серед них також й архітектурне бюро Фердинанда Каслера.

Попри те, що тривалий час колосальні розміри та фасади з надмірно переобтяженим архітектурним декором викликали несприйняття, місто все-таки почало звикати до нової вертикалі у своїй архітектурній мові. А сам Шпрехер у міжвоєнний період зберіг у будівлі головний офіс своїх численних компаній, а також приватні апартаменти. 

Так тривав період міжвоєнного затишшя для нової будівлі й міста навколо. Аж поки над Європою знову не почали згущуватися хмари війни.

Читайте також: Історія Фабрики повидла у Львові: від виноробні до мистецького простору

Від бізнес-центру до Будинку книги: нова епоха хмарочоса

фото: ucraniafantastica.com

Друга світова війна докорінно змінила обличчя Львова та долю багатьох його споруд. Будинок Шпрехера, який ще не так давно виблискуючи вітринами модних крамниць і блиском банківських вивісок, опинився у вирі нових порядків.

Після радянської окупації Львова 1939 року будівлю націоналізували. Бізнес-імперія Йони Шпрехера припинила існування, а сам він із родиною встиг емігрувати. У приміщеннях розмістили радянські установи.

За часів німецької окупації у 1941 – 1944 роках у будівлі діяли інші органи влади, здебільшого адміністративні, економічні. Будинок продовжував функціонувати, але вже не як простір вільного капіталу, а як ресурс, підпорядкований машині війни. Після повернення радянської влади його знову перебудовували.

До середини 1950-х років у будинку працювали каси попереднього продажу залізничних квитків. А вже ближче до середини 1960-х років приміщення партеру перетворили на книжкові крамниці "Будинку книги". Так Будинок Шпрехера став Будинком книги. 

Його новий образ поступово закріплювався в просторі центру міста. У форматі Будинку книги споруда проіснувала близько 50 років.

Читайте також: Архітектурна перлина Львова, яка стала домом для Олекси Новаківського. Віллі Яна Стики – 135 років

Сучасність Будинку книги – хмарочоса Шпрехера

фото: Андріана Стахів

Сьогодні Будинок книги – знайома багатьом львів’янам і туристам будівля. Хтось знає її як місце, де з дитинства купували підручники, словники, подарункові видання, а хтось – як архітектурний приклад раннього модернізму у Львові, який свого часу викликав справжній культурний шок.

Проте із книжкового простору тут збереглася лише одна невеличка книгарня, тим часом інші приміщення партеру займають магазини одягу. Покинула будинок на площі Міцкевича, 8 і стара аптека. Решту ж поверхів займають орендарів: від спортивних організацій до фотостудій та медіа.

Разом із тим головний вхід зберіг свої унікальні елементи у стилі ар деко – зокрема оздоблення ящірками, викарбуваними у камені.

фото: Андріана Стахів