Палац Сосновського у Львові: понад 120-річний сецесійний замок у мініатюрі

Про його історію та таємниці розповідає "Еспресо.Захід".

Палац Юзефа Сосновського для своєї родини

Фото: Андріана Стахів

Знаний львівський архітектор та інженер другої половини XIX – першої половини ХХ століття Юзеф Сосновський славиться чималим доробком упродовж своїх активних років праці. Це і будівництва, і реставрації, створення віл та навіть більш масштабні проєкти спільно з видатними колегами. Зокрема, саме фірма Сосновського, Івана Левинського та Альфреда Захаревича створювала будівлю залізничного вокзалу.

Але перед тим, як захопитися масштабними проєктами для інших, Сосновський подбав і про свою родину та отримав дозвіл на будівництво власної кам’яниці у Львові на сучасній вулиці Генерала Чупринки. Хоч раніше він і збудував поруч чимало неймовірних будинків, але його дім став особливим – оригінальність форм та планування вражала як понад 100 років тому, так і сьогодні.

Фото: Андріана Стахів

Палац Сосновських помітно виділяється серед кам’яниць, споруджених поряд, адже справді нагадує середньовічний, хоч і дещо модернізований, замок у мініатюрі. Перша його частина була збудована 1901 року, сьогодні ознакована номером 50, а друга – 1907-го, розташувалась під номером 52. Проте обидві гармонійно поєднують різні елементи та архітектурні рішення.

Цікаво те, що на момент створення палацу вулиця мала назву Кшижова, і нумерування будинків було дещо інше. Тоді їм належали цифра з буквою – 38 та 38А, які ще сьогодні можна побачити на металевій огорожі перед входом у будинок – поміж кованих квітів та геометричних мотивів.

Фото: Андріана Стахів

Архітектура Палацу Сосновського

Завдяки своїм архітектурним особливостям творіння Юзефа Сосновського стало виразним акцентом вуличної забудови. Фактично цей будинок складається із двох кам’яниць з окремими входами і сходовими клітками. Їх вирізняє сецесійна структура планування та поєднання елементів неоготичного й неороманського стилів. В одному жила сама родина Сосновських, а інший був так званим прибутковим домом, у якому можна було винаймати житло.

Наріжна чотириярусна вежа привертає увагу своїм масштабним балконом, який огортає її з трьох сторін. Високі склепіння прикрашені яскравим розписом із рослинними мотивами, свого часу цей розпис був у доволі зруйнованому стані, проте його вдалося відреставрувати. Вікно з боку входу залишилося вітражним, а загалом усі вікна споруди мають округлу аркову форму, що наче згладжує різкі кути мініатюрного замку. Доповнюють вежу ковані маленькі балкони горішнього ярусу, а її зубчасте завершення створює враження оборонної споруди.

Фото: Андріана Стахів

Обидві кам’яниці прикрашені різноманітними маскаронами, ліпниною, різьбленими порталами, ковкою та литтям, зокрема, об’ємними металевими квітами на решітках та кронштейнах балконів.

Тим часом на вході до будинку №50 зустрічає гостей його почесний охоронець – дещо суворий та гордий кам'яний лев, який розлігся у маленькому садку. Загалом, видатний архітектор Іван Левинський, який був дотичний до творення кам'яниць, планував перетворити усю вулицю на таке собі місто-сад, проте вдалося йому це лише частково – такими осередками, як територія біля Палацу Сосновського.

Мешканці Палацу Сосновського

Звісно ж, Юзеф Сосновський будував цю перлину для себе, для своєї родини, продумуючи всі деталі, аби мешкати тут було комфортно, затишно та приємно. Певний час родина справді тут жила, проте лише до 1919 року.

Натомість вже 1919 року Сосновський продав своє неймовірне дітище, точніше його частину під номером 50, колекціонеру-бібліофілу Францішку Бесядецькому. Певний час тут навіть розташовувалося Товариство шанувальників книг, яке курував новий власник кам'яниці. Саме тому будинок часом називали не тільки Палацом Сосновського, але й Палацом Бесядецького. 

Тим часом придбати частину будівлі під номером 52 вдалося ще одному поляку Антонію Країнському. Проте він не був його останнім власником, бо дім викупив після нього директор тогочасної спілки "Карпати" Вінсентій Валігора.

Нині ж тут мешкає чимало людей, будинок перетворився на багатоквартирний, відповідно і власників також тепер багато.

Фото: Андріана Стахів