Орієнтація на російську мову і культ Онуфрія: релігієзнавець Олександр Бродецький про московський патріархат, який утримує домінуюче становище на Буковині

Чому так відбувається, які причини прив'язаності до московського патріархату у буковинців, і не лише в них, а в українців загалом Еспресо.Захід поспілкувався з доктором філософських наук, релігієзнавцем та заступником декана філологічного факультету Чернівецького університету імені Федьковича Олександром Бродецьким.

"За кількістю зареєстрованих парафій домінувала УПЦ МП, а за кількістю реальних людей –  не факт

Пане Олександре, Буковину вважають особливим регіоном, де УПЦ історично отримала потужні позиції? Чому так сталося?

Ну, по-перше, констатуємо, що більшість населення Чернівецької області є православним. На відміну від Галичини, де після легалізації греко-католицької церкви більшість вірян повернулася до УГКЦ, на Буковині православ’я залишилося домінуючим. Хоча громади УГКЦ тут існують, вони не в більшості. Також присутні протестантські, юдейські, мусульманські течії.

Чому саме УПЦ МП зберігає вплив? З 1990-х років у Галичині в православному сегменті переважали автокефальні церкви (УПЦ КП, УАПЦ), тоді як на Буковині більшість парафій належала до УПЦ МП. Громади Київського патріархату чи УАПЦ тут були, але в меншості. Водночас це не завжди свідчить про меншу кількість вірян  –  йдеться радше про кількість зареєстрованих парафій.

А як так сталося, що вірян було ніби й не менше ніж, у московського патріархату, а за кількістю парафій УПЦ МП була беззаперечним лідером?

Річ в тім, що наявність певної громади, певної парафії чи храму ще не означає, що там велика кількість вірян. По-друге, може таке бути, що певне село має храм, парафію, вона зареєстрована як громада УПЦ, але де-факто, реально половина цього села не особливо підтримує Московський патріархат. Однак їм просто нікуди діватися і формально вони вважаються приналежними до цієї громади, якщо вони православні.

Але опиняючись, наприклад, в іншому селі чи в місті, де був храм Київського Патріархату чи тепер ПЦУ, ці люди не мали ніяких упереджень, щоб прийти в той храм. Тому таких людей сталими прихильниками УПЦ ми вважати не можемо. За кількістю зареєстрованих парафій домінувала УПЦ МП, а за кількістю реальних людей –  маю сумнів, що вона домінувала. До 2019-го року, до 2022-го року було, напевно, десь 50 на 50. 

Щодо парафій, то, скажімо, на момент початку війни до МП належало 390 парафій, як я пригадую. Це набагато більше, ніж парафій, які належали до колись Київського патріархату і УАПЦ, а потім до ПЦУ. Здається, там десь йшлося про трошки менше, ніж 200 парафій. 

Від часів повномасштабного вторгнення, звичайно, відбулись певні переходи. Я не маю зараз абсолютно точних цифр, але до 50-ти парафій перейшли, починаючи з 2019-го, коли ПЦУ здобула автокефалію. Але про що це говорить? Що все-таки з тих 390 ще досі точно не менше 300 залишаються в так званій УПЦ.

"В Радянському Союзі мовою міжнаціонального спілкування активно робили російську, і вона, зрештою, справді ставала інструментом"

Що впливає на те, що, скажімо, раніше, коли існував Київський патріархат, а не ПЦУ, люди не поспішали покидати УПЦ МП?

Специфіка населення Буковинського регіону. Тут все-таки, ментальна радянщина, на жаль, пустила більше свого коріння, ніж у тій таки Галичині. Тут було більше зросійщених людей, особливо в містах, особливо в Чернівцях. Чернівці з-поміж усіх західноукраїнських обласних центрів було найбільш зросійщене у плані мови. Можливо ще Ужгород на такому рівні. У 1980-х - на початку 90-х рр. на вулицях Чернівців російська мова звучала інтенсивно, звучить вона і зараз. Це – наслідки тривалих процесів зросійщення, різноманітних переселень, які відбувалися зі зросійщеного сходу України і, власне, з Росії. Крім того, в містах Буковини, знову ж таки, особливо в Чернівцях, доволі строкатим був національний склад.

Історично в Чернівцях було багато людей єврейської національності, в період між Першою і Другою світовою війною вони мали перше місце в національному складі міста. І, відповідно, ці люди орієнтувались на російськомовність, більше ніж на українськомовність. Зрозуміло, що євреї не є православними чи католиками, не є християнами. І зараз їх взагалі є доволі мало з огляду на еміграцію.  Але сам факт того, що російщило атмосферу області –  різні національні імпульси. 

Багато національних культур - це колорит нашої області, нашого міста і наголошу – це зовсім непогано. Але об'єктивно: в Радянському Союзі мовою міжнаціонального спілкування активно робили російську, і вона, зрештою, справді ставала інструментом комунікації між представниками різних етносів, що визначило її потужні позиції в Чернівцях і на Буковині загалом. Плюс ненастанно скорочували кількість українських шкіл, і станом на кінець 80-х їх було обмаль у Чернівцях.

УПЦ МП змушували перехрещувати дітей у їхніх парафіях

А російська мова підштовхувала до російської церкви?

УПЦ служить церковнослов'янською, більш близькою до російської, ще й із російською вимовою. У 2000-х в Чернівці приїздив патріарх Московський. Якщо не помиляюся навіть двічі - у 2010 і 2011 рр. І загалом більша впаяність радянської ментальності у свідомості жителів Буковини, ніж Галичини, зумовила зорієнтованість багатьох на УПЦ. Багато людей, совкових за настроями, які довгий час голосували за комуністів, за соціалістів, за регіоналів – вони, можливо, і не дуже розбираються в релігійних питаннях, але розуміють, що за традицією треба побувати в храмі на Великдень, на Різдво, і їхня радянська ментальність спонукає їх шукати той храм, де вони почуватимуться органічніше. І от вони довгий час знаходили храми УПЦ і не робили особливих протестів, не доносили до своєї свідомості, що це ненормально, коли в українській незалежній державі православна церква підпорядкована московському центру.

Плюс, звичайно, в останні понад 10 років виник своєрідний культ особи Онуфрія в очах багатьох людей, що підживлюється священниками цієї УПЦ МП. Після того, як наш місцевий архієреєй став предстоятелем, йому створюється образ мало не святої людини, хоч це далеко не так. У свідомості багатьох людей, особливо в сільській місцевості, дуже легко нав'язувати такий образ.

Мовляв, він духовний, святий, канонічний і тільки бути в єдності з ним – це бути на шляху до спасіння. Священники структури Московського патріархату десятиліттями дуже активно цю риторику впроваджували, сіючи розбрат, ненависть, упередження до представників автокефального православ'я, називаючи їх неканонічними, змушуючи перехрещувати дітей, хрещених у Київському Патріархаті чи УАПЦ.

Священники УПЦ МП наголошували: "Треба перехрещувати, ваша дитинка не хрещена". Це жахливі речі, але вони це культивували. І на багатьох людей, які не мали критичного мислення, з певним елементом забобонності – на них це впливало.

Чому зараз, на 12-ий рік війни і на 4-ий рік після повномасштабного вторгнення, переходи від церкви, яку пов'язують із агресором, відбуваються повільніше, ніж в інших регіонах?

Частково я на це питання вже відповів. Але це справді моральний абсурд, що значна частина людей залишаються такими глухими. Я не можу сказати, що немає інформації про те, що УПЦ пов'язана з Росією тривалими зв'язками. Що ще в 2020-му році Онуфрій в Москві вихваляв патріарха Кирила, називаючи себе його ""смірєнним соработніком".

Він виступав від імені Священного Синоду Російської церкви на якомусь ювілеї Кирила з таким зверненням, де звучали слова, які по суті ставили знак рівності між нашими країнами. Наприклад, одне узагальнювальне слово – “страна”. Онуфрій озвучував, що патріарх Кирило - "вєлікій атєц", “вєлікій господін”. І от найжахливіше – після Онуфрія виступав представник адміністрації Путіна. Це вже був лютий 2020-го року, коли давно тривала окупація Криму, війна на Донбасі. Тобто, Росія вже була агресором, зокрема і офіційно такою її визнавала Україна. Але УПЦ цілком була в орбіті Росії, її очільник, крім того, був постійним членом Священного Синоду. Всі єпископи - члени Архієрейського Собору РПЦ.

"Офіційного чіткого засудження Кирила, як співучасника злочинів Путіна, УПЦ МП не зробила"

Кінець травня 2022 року – понад три місяці тривала повномасштабна війна, і тільки тоді УПЦ  МП зібрала Собор, де, начебто, прийняла якісь рішення і усунула зі свого статуту певні пункти, що стосуються Росії. Ви вважаєте ці рішення серйозними кроками від Москви чи своєрідним окозамилюванням для вірян?

Оті зміни, які вони здійснили в 2022-му році, та й то тільки на догоду громадськості – вони косметичні. Дещо вони вилучили, але залишився факт – згадують грамоту патріарха Алексія, яка свідчить про те, що вони по суті, з світовими церквами зв'язані через російську церкву.

Вони не звернулись безпосередньо до Гундяєва із прямим засудженням, із прямою заявою, що от ми тепер не ваші, а просто вилучили зі Статуту явні пункти залежності. І десь в окремих заявах говорять: Ми не згодні з Кирилом". При цьому чимало фактів їхнього служіння за кордоном на російських парафіях. Наприклад, наш буковинський митрополит Мелетій співслужив із єпископом Російської Церкви у Молдові - вже в грудні 2022 р., коли добігав кінця рік повномасштабної війни. Той єпископ - член комісій і рад при Гундяєві. Офіційного чіткого саме засудження Кирила, як співучасника злочинів Путіна, УПЦ МП не зробила. Офіційної заяви до Московського Патріархату про свій вихід з російської церкви єпископи не зробили. До світових церков православних з відповідними офіційно написаними листами Онуфрій не звернувся. 

У мене, як і в багатьох українських релігієзнавців, є підстави казати, що УПЦ – це сутнісно частина Російської церкви. Не можна сказати, що до буковинців ця інформація не доходить. Зараз її більше. Зокрема, і я не раз виступав в засобах масової інформації, на телебаченні – пояснював мало не на пальцях. Але ще немало людей “зазомбовані”, на жаль. Тому переходи не такі активні і навіть, скажімо, в Хмельницькій, Вінницькій областях, які були десь співвідносні за релігійною мережею в православ'ї з Буковиною, - там в останні роки демонструється інтенсивніший процес.

Видається, що в 2025 році громади в Чернівецькій області почали все ж активніше переходити від УПЦ МП до ПЦУ. Як ви думаєте, з чим це пов'язано?

Від кінця 2024-го року певна активізація цих процесів є, хоча вони не безпроблемні. Реально на конкретних парафіях є прихильники тих, і тих. Це дійсно внутрішній конфлікт в межах конкретних парафій, де є різні люди – більш “зазомбовані” і більш свідомі.

До речі, хотів би підкреслити важливу річ – робив у своїх соцмережах репортаж, як зайшов у Святодухівський собор в Чернівцях, який поки що де-факто контролюється УПЦ МП, і там в березні-квітні 2025-го року на четвертому році війни вільно продавалися молитовнички, де звучать такі лейтмотиви, як "молитва о земле российской", "о богоспасаемом граде Москве", де серед обраних для молитов святих, яких в християнстві, як ви розумієте, є дуже багато, десятки були обрані саме з російських місцевих святих. Це явно політично канонізовані святі, які грають на імперську ідею. От ще тиждень чи півтора тому в Чернівецькому соборі це все сплавляли, вибачте, людям, як книжки дня.

І от після того, як я привернув до цього увагу, це з'явилося в соцмережах і набуло дуже потужного багатотисячного поширення. Зайшов я минулого тижня в собор, а там уже лежали кілька україномовних книжечок і весь цей прилавок був порожнім. Але, до сьогоднішнього дня проблеми не бачили. 

А ще в одному центральному храмі Чернівців (Миколаївському) я побачив буквально 9 квітня 2025 р. купу газет з русскомірною ідеологією (царі, чорносотенці, русскій мір, русская цивілізація і все таке). Газети лежали на розкладці для читання вірянами.

Оце – відповідальність Московського патріархату, зокрема, їхнього головного на Буковині архієрея Мелетія і очільника зовнішніх зв'язків УПЦ, який в 2022-му році писав лист єпископам Російської церкви в Західній Європі, де казав у дусі: "Ну, Росія, звичайно, підставляє, Росія компрометує нас. Але ми ж все одно хочемо залишатися частиною РПЦ. І є нею. Єдине, що от нам незручно, що вона вдалася аж до таких дій". Він заперечував, що вони перестають бути частиною російської церкви, хоча офіційно ніби декларували, що прийняли відповідні рішення. Цей лист публікувала СБУ.

Переходи – це вже певне зближення УПЦ і ПЦУ

От власне, щодо закону за яким в Україні заборонена діяльність релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресором, чи працюватиме він? Може, завдяки йому переходи відбуваються (або відбуватимуться) інтенсивніше?

Побачимо, як працюватиме Державна Служба з етнополітики і свободи совісті та її місцеві структури щодо унеможливлення діяльності відповідних парафій.

Законодавство не запрацює автоматично і бездоганно. Там є ціла низка нюансів, коли має надаватися припис релігійній організації, де, за результатами експертизи, стверджується, що вона має зв'язок з центром УПЦ Київською Митрополією, а Київська Митрополія в свою чергу не розірвала по-справжньому зв'язків із Москвою. І таким чином, ця громада також є афілійованою з Росією, з російською церковною структурою, центром і так далі. Громаді тоді дають певний час на усунення цього зв'язку. Якщо вона не усуває цього, то аж тоді, власне, її легальна діяльність унеможливлюється державою. Але як це відбуватиметься на практиці, – побачимо. Це виглядає, як дуже непростий процес.

Митрополит ПЦУ Євстратій Зоря якось в інтерв'ю, яке робив з ним Еспресо, сказав, що УПЦ обрала тактику затягування і очікування – мовляв, треба пересидіти і дочекатися. Начебто, Росія на переговорах поставить умову  – повне повернення всіх юридичних прав і становища, яке було в УПЦ до початку повномасштабні війни. Наскільки вірогідним ви вважаєте такий сценарій розвитку подій?

Цілком допускаю, що в УПЦ на таке сподіваються. Навіть ті книжечки з русскомірною політичною ідеологією, які в чернівецьких соборах і храмах продають людям (та й по всій Україні, Чернівці не виняток), свідчать про те, що вони дають знак Росії, мовляв – "ми з вами, ми частина русского міра". Це дуже деструктивні речі.

Як ви вважаєте, чи є перспективою – далекою або близькою, зближення УПЦ та ПЦУ в майбутньому і створення єдиної структури? Від чого це залежить? 

Ну, дивіться, все-таки переходи відбуваються постійно. Хай і не в тих масштабах, котрі були б бажані. Це вже є певне зближення, бо частина тіла УПЦ хоче бути в складі ПЦУ. І входить у її склад.

Створення єдиної структури було б дуже логічним і правильним, тому що майже в кожній країні, де переважає православ'я серед віруючих, є своя єдина автокефальна православна церква, яка об'єднує всіх православних. Це норма. Закономірність. Я би дуже хотів, щоб парафії та єпархії так званої УПЦ нарешті оговтались і зрозуміли, що є визнана Вселенським Патріархом автокефальна православна церква – ПЦУ. Вона, щоправда, визнана не всіма православними церквами світу, але це якраз через інтриги Москви, інтриги олігархів, типу Новинського, які рясно фінансують ті церкви.

Сам Вселенський патріарх визнає ПЦУ. І мені здається, чим швидше би відбулось об'єднання всіх українських православних, тим швидше б визнавали цю єдину автокефальну церкву ті світові православні церкви, котрі поки не мають із нею євхаристійного єднання.