"Одна мета, одна ціль": 107 років тому в Ясіні проголосили незалежну державу – Гуцульську республіку

"Еспресо.Захід" розповість більше про те, як утворилась Гуцульська республіка, які цілі перед собою ставила і як склалась доля цього державного утворення.

Передумови становлення Гуцульської республіки

Як наслідок процесу розпаду Австро-Угорської імперії й перемоги національного повстання у Львові 1 листопада 1918 року, населення Буковини й Закарпаття також вирішило об’єднатися з ЗУНР.

8 листопада 1918 року мешканці закарпатської Ясіні та навколишніх сіл на велелюдному віче проголосили возз’єднання закарпатської Гуцульщини з Україною та обрали представницький орган – Гуцульську Народну Раду (ГНР). До неї увійшли 42 депутати на чолі із колишнім студентом Віденського університету й офіцером австрійської армії Степаном Клочураком.

"Я певний, що між членами Ради не буде спору, що у всіх нас є тільки одна мета, одна ціль – з’єднання зі своїми кровними братами-українцями, з’єднатись з Україною", – заявив у своєму виступі очільник новоствореної Гуцульської Народної Ради.

Новостворена рада в Ясіні активно шукала контактів із Державним секретаріатом ЗУНР, що на той час вже переїхав до Станіславова (Івано-Франківська). Прем’єр-міністр ЗУНР Сидор Голубович тепло привітав делегацію, але відмовив у наданні військово-політичної допомоги, щоб не псувати відносини з Угорською Народною Республікою.

У грудні 1918-го представники ГНР на Будапештському і Сигітському конгресах, організованих угорським урядом, рішуче виступили проти планів залишити край у складі Угорщини, а вже 22 грудня Ясінь захопив угорський жандармський батальйон. ГНР офіційно саморозпустилася, а її найактивніші члени перейшли в підпілля – Степан Клочурак та його однодумці – брати Дмитро, Іван і Василь Климпуші, Юрій Кабалюк, Дмитро Німчук, Микола Саботюк вирішили діяти рішуче.

Під час традиційного колядування на Різдво проти ночі 7 січня 1919 року в селі Ясіня вони таємно зібрали 86 членів роззброєної угорцями Гуцульської народної оборони, до яких наступної ночі долучилися 23 добровольці УГА, які прибули поїздом.

Проти ночі 8 січня 1919 року озброєний загін із 109 людей без жодних втрат роззброїв у Ясіні 620 солдатів угорського батальйону разом із полковником та чотирма офіцерами, а також підрозділ прикордонної жандармерії. Загін захопив залізничну станцію, пошту, сільський уряд і перервав телефонне сполучення з Раховом. Оскільки не було можливості утримувати роззброєних угорців, їх невдовзі поїздом відправили до Мараморош-Сигіт. 

8 січня - дата проголошення Гуцульської республіки

8 січня 1919 року загальні збори мешканців Ясіні та округи відновили Гуцульську Народну Раду, яка того ж дня провела перше засідання і проголосила незалежну державу – Гуцульську республіку. 

У спеціальному зверненні населення Закарпаття закликали до збройного опору угорському пануванню: "Най живе один великий український народ від Тиси аж по Чорне море і гори Кавказа! Най живе і пишається наша велика одноцільна Українська Республіка!".

Як пише історик Олександр Пагіря, законодавчим органом нового державного утворення стала Українська Народна Рада (парламент), а виконавчим – спеціальні секції Ради (уряд). Зокрема створили секцію військову та зовнішніх зв'язків, секцію внутрішніх справ, харчову, господарську, лісову та освітню, шкільну, агітації та пропаганди. У школах навчання вели українською мовою, створили хор, який виступав на святкових вечорах. Постанови Ради мали силу закону, за дотриманням якого стежив місцевий суд. Також виник військовий суд, проголошена республіка прийняла українські державні символи (мову, герб та гімн), запровадила в обіг українську гривню поряд із угорськими коронами. 

Республіка неформально вважалася складовою частиною ЗУНР, приєднання до якої відкладалося на майбутнє з огляду на несприятливі міжнародні обставини. Під впливом подій у Ясіні населення сусідніх сіл у цій частині Закарпаття створювало власні місцеві ради, перебираючи владу в угорських ставлеників. 

Доля республіки

До війська Гуцульської республіки масово долучалися добровольці. Упродовж 12–17 січня українські війська чисельністю до 1,1 тисячі бійців здійснили успішний похід на Мараморош-Сигіт і зайняли майже всю східну частину краю. Втім, поблизу Сигітської Комори вони зазнали поразки від румунської армії.

Гуцульські добровольці, учасники походу на Мараморош-Сигіт 12-17 січня 1919-го

Дві інші групи Української галицької армії, які вирушили у напрямку Ужгорода та Мукачевого, також не досягли значних успіхів. За таких обставин 21 січня 1919 року в Хусті на Всенародному з’їзді угорських русинів-українців 420 делегатів, обраних від 175 населених пунктів, ухвалили рішення про приєднання краю до соборної України.

Читайте також: Мозок Української Галицької армії: минає 149-та річниця народження Віктора Курмановича

Вже 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві урочисто проголосили Акт Злуки УНР і ЗУНР, у якому було зафіксовано й входження Закарпаття до складу соборної УНР.

Читайте також: Від Сяну до румунських гір: 107 років тому у Львові створили Українську Національну Раду ЗУНР

Однак уряд УНР не мав достатніх військових ресурсів для реалізації цього рішення. До кінця квітня 1919 року східну частину Закарпаття, до Берегового, окупували румунські війська, центральну частину з Мукачевом контролювали угорці, а західну, разом з Ужанською долиною, зайняли чехословацькі сили.

Останній український політичний анклав у краї — Гуцульська республіка — проіснував до 11 червня 1919 року, коли румунські війська увійшли до Ясіня. Багатьох членів Ради було заарештовано, зокрема й Степана Клочурака. Втім, попри румунську окупацію Гуцульщини, місцеве населення не припинило опір: діяли партизанські загони, а чимало гуцулів вступили до лав Української галицької армії та брали участь у національно-визвольних змаганнях українського народу.

збори в с. Ясіня, 1920 р., фото: localhistory.org.ua

Що почитати про Гуцульську республіку

"Лицар волі" — книга Миколи Мушинки з описом життя і діяльності громадського та політичного діяча Закарпатської України Степана Клочурака (1895–1980). Перше видання вийшло під редакцією Івана Кухти в Ужгороді 1995 року.

"Гуцульська республіка" — публіцистична розвідка чеського журналіста Вацлава Малого, опублікована у декількох продовженнях на сторінках центрального органу соціал-демократичної партії Чехо-Словаччини, щоденника Pravo lidu, у січні та лютому 1937 року. Пізніше вийшла також окремою книжкою.

"Назустріч волі" — збірка оповідань Василя Ґренджі-Донського про гуцульське повстання 1919 року.
У збірці "Назустріч волі" вміщено 8 оповідань, об’єднаних темою боротьби гуцулів за свободу та національне самовизначення. Кожне оповідання побудоване на конкретних фактах, хоча учасники подій мають вигадані імена. Головний герой — Степан Шовковий.