"Можу побачити не один конклав": єпископ УГКЦ Микола Бичок про титул кардинала і можливість стати папою Римським

Про це він розповів у інтерв'ю о.Ігорю Яціву на "Живому телебаченні".

Після номінації на кардинала ви сказали: "То всі радіють", а я не дуже". То от, як ви сприйняли цю новину, наскільки вона виглядала реалістичною і де вона вас застала?

Ця новина, можливо, для багатьох є радісною, оскільки папа у такий спосіб звернув особливу увагу на Україну й українську церкву, проте для мене це є величезна відповідальність. Багато викликів стоять переді мною у майбутньому служінні. Ця звістка застала мене в Брісбені, де я відвідував наших вірних з нагоди празника святої Богородиці. Ввечері, під час вечері, мій телефон був вимкнений. І вже по закінченні я взяв свій телефон і був здивований, бо дуже багато різних привітань з нагоди оголошення мене кардиналом. Я спочатку був шокований, бо не знав, що відбувається, але пізніше перевірив офіційний сайт Ватикану і це виявилось правдою. 

8 грудня відбудеться ця консисторія і це буде історичний момент. Як готується до цього процесійного ходу. Щось уже можливо купили нове, як то кажуть – "як на паску"?

Ще нічого не купили. Зараз багато різних інтерв'ю. Справді, моє життя помінялось у такий спосіб, дуже зайнятий. Всі ми добре знаємо, що бути східним кардиналом – то буде трохи відрізнятись від римо-католицьких кардиналів. Тобто, навіть цей одяг кардинала буде мати якусь символіку, що я належу до східної церкви, до Української греко-католицької церкви. 

Раніше, переді мною, кардиналами були такі постаті, як – патріарх і кардинал Йосип Сліпий чи Мирослав-Іван Любачівський, патріарх і кардинал Любомир Гузар. 

А двох останніх я мав нагоду бачити у своєму житті й міг набратись того прикладу, якого я міг набратись. 1995 року відбувалась проща у Зарваниці, де були сотні тисяч людей. І я, як молодий хлопець, також там був. Пам'ятаю, як патріарх Мирослав-Іван Любачівський очолював цю прощу. Я собі й подумати не міг, що я також буду колись проголошений кардиналом. 

Відразу після цього проголошення папою Франциском вашої номінації у соцмережах почали поширювати спостереження – чому кардиналом проголошено не главу церкви, а владику з Австралії. В цей день було опубліковане коротке інтерв'ю Блаженнішого Святослава, в якому він каже, що радіє з цього призначення. І що це честь для УГКЦ і Синоду. Чи мали нагоду вже спілкуватись з Блаженнішим про ваше нове служіння? Що він вам сказав?

Мав нагоду спілкуватись з ним і говорити про це призначення, яке справді викликає дуже багато різних запитань. Проте, як ми знаємо. це особиста ініціатива Папи і він вибирає собі на кардиналів тих, кого він вважає за потрібне. Як моє ім'я і прізвище там з'явилось, один Господь Бог знає. 

Але те, що я хочу сказати, особливо усім нашим вірним  – це призначення кардиналом жодним чином не ставить мене вище понад патріарха і главу нашої церкви. 

Глава і отець нашої церкви – Блаженніший Святослав. Те, що мене Папа обрав на кардинала, не означає, що я не буду виконувати свої обов'язки, як єпископа. Я далі є єпископом для Української греко-католицької церкви в Австралії, Новій Зеландії та Океанії, і буду звершувати своє служіння до того часу, поки мені довірить Господь Бог. 

Що зміниться в УГКЦ після цього призначення, а що зміниться для УГКЦ в Австралії? Яке ваше місце тепер серед своїх співбратів римо-католицьких єпископів?

Нічого не зміниться. Ми маємо голову конференції католицьких єпископів у Австралії та це не означає, що, якщо тебе призначили кардиналом, то ти відразу всі посади займатимеш. Можливо згодом буде більше відомо, яку відповідальність на мене покладе, зокрема, Святійший отець Папа Римський і в чому я буду потрібний. 

Чи зміниться ваша роль і вплив, якщо говорити світською мовою, в Синоді?
 

У самому нашому Синоді я надалі залишаюсь владикою Миколою. Думаю, що поміняється, бо тепер вже буде не тільки один спікер в УГКЦ, а два. Зараз ми у два голоси, але єдиним серцем, єдиними устами будемо доносити правду. Зокрема перед Святійшим отцем і апостольською столицею.
 

Що зміниться у вашому особистому житті? Щось доведеться здобути, а від чогось доведеться відмовитись? Мабуть, доведеться вчити італійську мову? Можливо, ви вже її знаєте?
 

Мови не знаю, ще такою інструкції не надходило, що її потрібно вчити. Хоча деякі єпископи з Австралії казали, що у твоєму призначенні є добре – бо знаєш англійську мову. Адже деякі з призначених кардиналів не лише цього року, а навіть з минулих років, не володіють навіть італійською чи англійською. 

Найбільше зміниться те, що справді багато часу доведеться присвячувати у цьому служінні. Ти постійно будеш під прицілами. Практично приватного життя, як такого, не буде, бо за тобою завжди будуть слідкувати і до певної міри на тебе рівнятись. 

Тепер вам треба звикати, що до вас будуть звертатись "Ваша еміненціє". Як на це реагуєте?
 

Тяжко це сприймаю. Я хочу, аби всі ми були простими й звертались так, як і було до цього. Я на цю номінацію не чекав і мені воно навіть не могло приснитись. Так що ці всі титули, можливо, для людей і важливі, але в Бога ми всі є прості і одинакові. Тому я б не дуже говорив про ці титули. Зокрема, що й Святіший Отець так і звертався до нових кардиналів, що важливіші слова на вустах, ніж титул "еміненція".
 

Для широкого загалу – яка місія і роль кардинала в католицькій церкві?

Кардинал – це такий дорадчий орган для Святішого отця. Він має таку колегію порадників, з якими може спілкуватися і яким може довіряти певні речі в католицькій церкві. І, звісно, конклав, що обирає Святішого Отця.

Ви молодий кардинал і тому на вашій життєвій дорозі може так статися, що станете учасником не одного конклаву і може так статись, що єпископ східної католицької церкви,- владика Микола стає папою Римським?

Звісно, що кожен кардинал може бути обраним на Святішого отця. Проте для мене це є щось із меж фантастики. Тому що я ніколи не думав, що я буду обраним на єпископа. Тепер я вже став кардиналом. Потенційно це можливо, але як буде насправді – покаже Бог. 

Але справді – участь у конклаві може стати великим досвідом. Адже кардинали мають активний голос до 80-го року життя, а мені лише виповниться 45. 

Фактично переді мною 35 років і за цей час можу багато побачити, в тому числі не один конклав.

І на завершення хотілося б почути ваше звернення до вірян УГКЦ.
 

Дорогі у хресті вірні наші церкви, в цей важкий час для нашої неньки-України, яка обливається кров'ю і всі зусилля докладаються, щоб якнайшвидше зупинити війну. Але зупинити війну потрібно так, щоб настав справедливий мир. Це призначення на кардинала ставить переді мною не лише велику відповідальність, але й велику можливість – разом із нашим блаженнішим патріархом Святославом доносити правду і робити все для того, щоб в Україні справді настав справедливий мир.

У період приготування до консисторії, що відбудеться 7-8 грудня, прошу всіх вас молитися за нашу церкву, за наш народ, але також і за мене і за те служіння, яке на мене покладає Господь.