"Львів має шанс стати серцем реставрації України", - Лариса Возницька

Про те, чому саме Львів має потенціал стати головним осередком збереження української спадщини, ми говоримо з Ларисою Возницькою — художницею-реставраторкою та доценткою кафедри реставрації Львівської національної академії мистецтв. 

— Пані Ларисо, сьогодні багато говориться про створення Реставраційного центру у Львові. Для чого він потрібен і чому саме тепер?

— У нас дуже гарно написані закони з охорони культурної спадщини — усе гарно записано, але якщо людина не переймається тим, щоб берегти своє, закон так і лишається на папері. Тому я щиро підтримую ідею Ігоря Тимця, директора КЗ ЛОР "Історико-краєзнавчий музей" щодо створення реставраційного центру. Йому пішли назустріч, уже є приміщення, тривають ремонтні роботи. Я впевнена, що цей Центр запрацює.
Ми живемо в час війни, коли пам’ятки культури знищуються, крадуться, горять… І їх треба рятувати. У Львові є потенціал, є фахівці, є традиція — усе, щоб це робити якісно.

— Львів — справді місто з великими мистецькими школами. Яку роль у цьому процесі відіграє Академія мистецтв і ваші студенти?

— Ми маємо Академію мистецтв і коледж імені Труша — там готують реставраторів. Але після навчання не всі випускники потрапляють у музеї, бо там уже сформовані штати. Де їм тоді працювати? Власне, у новому Реставраційному центрі вони зможуть знайти місце й працювати за фахом.
Я вже зараз кажу студентам: вас чекає конкретне робоче місце, де ви зможете рятувати твори мистецтва. І це дуже мотивує молодь.

— Які саме об’єкти передбачено реставрувати в Центрі? Це лише живопис чи ширше коло?

— У Центрі відновлюватимуть не тільки картини. Там буде реставрація скульптури, станкового живопису — ікон, олійних, темперних творів. З часом Центр розшириться, і можна буде братися й за більші об’єкти — дерев’яні церкви, архітектурні пам’ятки, які поступово занепадають.
На жаль, часто наші святині перекривають металом — а це лише пришвидшує руйнування. Тому потреба у фаховій реставрації — колосальна.

— Але ж у Львові вже є кілька реставраційних осередків. Чому їхніх потужностей недостатньо?

— Так, у нас є філія Національного реставраційного центру при Міністерстві культури, і вони працюють дуже добре. Але обсяг робіт величезний. У маленьких музеях чи містечках часто немає своїх реставраторів, і це велика проблема.
Я багато років працювала у Львівській національній галереї мистецтв, керувала відділом реставрації. І можу сказати відверто — нашого життя не вистачить, щоб відреставрувати все, що потребує порятунку.
Тому чим більше таких центрів — тим краще. Це шанс не просто зберегти наші скарби, а дати їм нове життя.

— Якщо підсумувати коротко: чому Львову потрібен цей Центр саме зараз?

— Бо ми маємо війну, маємо руйнування, але водночас — маємо людей, які вміють рятувати. У Львові є знання, є школа, є серце. І тепер буде місце, де все це поєднається — у справжньому Реставраційному центрі.

Розмовляв: Олександр Сирцов