Коли замість Львова було тепле море: таємниці давнього минулого парку "Знесіння"

Нещодавно у львівському сегменті TikTok стало популярними відео Олександра Литвиновича, геолога за освітою, де він розповідає про те, що в центрі Львова, якщо придивитися, досі можна побачити сліди давніх морських зірок та устриць. Ба більше, є відповідні екскурсоводи, які проводять піші геологічні екскурсії такими пам’ятниками природи міста, котрі свідчать про те, що мільйони років тому тут було справжнє море.  

Відбиток морської зірки на львівській вулиці, Фото: скриншот з відео Олександра Литвиновича

"Еспресо.Захід" поспілкувався із завідувачкою кафедри загальної та історичної геології і палеонтології ЛНУ ім. Івана Франка Антоніною Іваніною, яка розповіла детальніше про міоценове море, яке й залишило по собі ці надзвичайні сліди життя давніх мешканців території Львова.

"Це море дуже специфічне, а його залишки унікальні для наших теренів"

Антоніна Іваніна. Фото: facebook/antonina.ivanina

Пані Антоніно, розкажіть, будь ласка, як мільйони років тому на цьому місці виникло море? З чим це пов’язано і чому воно зникло?

Уся історія осадової оболонки Землі – це історія трансгресій і регресій. Трансгресія – коли море наступає, а регресія – коли відступає. Однак геологи досі не мають стовідсоткової відповіді, чому так відбувається. Наразі найкращий варіант відповіді на це запитання – тектоніка літосферних плит. Також є пульсаційна теорія. Простими словами – це як дихання планети: вона то розширяється, то стискається. Відповідно, море певний час наступає, а потім відступає. Тож уся давня історія кам’яної оболонки Землі значною мірою про те, чи є морські відкладання, чи їх немає. Геологи читають цю кам’яну книгу й бачать, коли відбувалися наступи моря і коли воно відступало.

Що стосується міоценового моря, назва говорить нам про відрізок часу неогенового періоду, який зветься міоцен. Приблизний час його існування – це 14-16 мільйонів років тому. Тобто це не власна назва того моря – це період часу, міоцену, протягом якого на теперішній території парку "Знесіння" було дно моря. 

Це море дуже специфічне, а його залишки унікальні для наших теренів, тому що там збереглося дуже багато решток давніх організмів. Тобто тих організмів, які жили в морському басейні в проміжку 14-16 мільйонів років тому.

Тепер багато хто вже знає, що територія парку "Знесіння" колись була дном міоценового моря, але наша влада поки важко цю інформацію перетравлює, на жаль. Однак стараннями геологічного факультету та кафедри загальної та історичної геології і палеонтології доносимо важливість і цінність цього місця не лише для України, а й для світу.

До речі, наскільки великим було це море?

Однозначно, що міоценове море було велике. Воно і на території сучасних Карпат було, простягалося на території Львівської, Івано-Франківської й Тернопільської областей. Загалом Міоценове море залишило свої сліди по всьому заходу Україні. Наприклад, Подільські Товтри – результат існування цього океану. А в Карпатах накопичилися потужні відклади, які містять нафту та газ. Ці відклади в Прикарпатті товщиною понад 250 метрів, а це дуже багато, бо ті, що в парку "Знесіння" – всього декілька десятків сантиметрів. Це свідчить, що хоч ці території поруч, але всі мали дуже різні умови. Львів є на Волино-Подільській плиті й тут мільйони років тому було тепле мілководне море, в якому мешкали різні живі організми.

Читав десь, що в цьому морі мешкали навіть акули, бо тут знаходили зуби акул?

Так, але зуби акул знаходять у молодших піщаних відкладах. Зуби акул, у тому числі мегалодонів (гігантських акул) дійсно можна знайти у Львівській області. Зокрема, зуби акул і скатів я знаходила в Розвадівському піщаному кар'єрі. Але це вже трошки інший вік, це молодші відклади, ніж дно міоценового моря у Львові.

"Тут справжній пам'ятник тих організмів, які вже не існують на нашій планеті"

Ви вже згадували про унікальність ділянки у парку "Знесіння", але в чому вона? Що там знайшли?

Ділянка вирізняється унікальністю, адже тамтешня викопна фауна збереглася в прижиттєвому положені: як вона мешкала на дні міоценового моря, так і була раптово захоронена через різку зміну середовища. Тобто морські умови раптово змінилися дельтовими, прісноводними, і це призвело до вимирання морської фауни. Відповідно, вся ця морська біота похована в прижиттєвих умовах. У цьому унікальність цієї ділянки.

Там є організми, які мешкали на дні й вели прикріплений спосіб життя. Також там є організми, які заривалися в мул, вони називаються інфауна. Там є організми, які вільно лежали на дні. І все це раптово було засипано піском, вірніше, осадами. Моментально відбулося поховання всіх цих істот. Таке у природі дуже рідко трапляється, коли захоронюються організми в прижиттєвому стані.

Я називаю це унікальною кам’яною світлиною біосфери. Це своєрідний пам'ятник біосфері. Тому що, визначаючи склад цих організмів, ми бачимо, як вони мешкали за життя: з ким вони дружили, а з ким ворогували. Це саме та ділянка, завдяки якій ми добре пізнаємо органічний світ геологічного минулого.

А що таке 12-16 мільйонів років? Це час, коли людини на Землі ще навіть не було. Динозаври вже вимерли, а до появи перших далеких пращурів людей треба було понад 10 млн років чекати. Тому дно міоценового моря – це як спільне фото тих організмів, які існували колись на нашій планеті.

Завдяки цій фауні, яка збереглася в прижиттєвому стані, ми можемо визначити не тільки склад, комплекси, асоціації, а ми ще можемо встановити, на якій глибині вони мешкали, яке було море, тепле чи холодне, чи була активна динаміка води, чи це була прибережна ділянка, чи віддалена. І я вам можу впевнено сказати, що це було субтропічне море, тобто тепле, тому що склад давньої фауни відповідає, власне, фауні теплих морів. Також тут були невеликі глибини, 7-12 метрів, і вони були достатньо близько до берега. Адже там в осадах, у породі, є ще така невеличка галька, яка свідчить про те, що берег був недалеко.

А ще важливо, що там були різноманітні мешканці. Співробітники нашої кафедри визначили, що там мешкало як мінімум  17 видів двостулкових молюсків. Така щільність населення є дивовижною для палеонтолога, навіть для сучасних екосистем – це теж вражаюча кількість видів. Окрім того, там були ще брахіоподи. Це так само двостулкові організми, але вони не відносяться до молюсків. Ці створіння прикріплювалися стеблом до підводних предметів і вели дуже спокійний спосіб життя. Ми ще виявили там літотамнії – це колонії скам’янілих водоростей. Також там є рештки голок морських їжачків, а ще одноклітинні твариноподібні організми, які називають форамініфери. До того ж знаходили відбитки деревної наземної рослинності, яка свідчить, що берегова лінія була близько і що матеріал із суходолу заносився в море.

Але найвиразнішими знахідками, які привертають увагу, є, мабуть, двостулковий рийний молюск панопея, розміром із долоню. Цей вид і до сьогодні існує. Варто відзначити, що більшість тих видів, про які я вам кажу, вони вимерли. Тому вони так само підвищують цінність цієї ділянки. Адже це пам'ятник тим організмам, які вже не існують на нашій планеті. Зокрема, теребратулі – брахіоподи, їх уже на нашій планеті нема, а там вони поховані в великій кількості.

Цікаво, як вдалося виявити ці скам’янілості? Чи присутність тут парку і відсутність забудови сприяли їх збереженню?

Дно міоценового моря розташоване в районі так званого Собачого озера, поблизу вулиці Старознесенської та цвинтаря. Цю ділянку було штучно відслонено. Раніше там існував невеликий піщаний кар’єр, але до 1950-х років вона залишалася не відслоненою. Лише після видобутку піску осадова порода, що містить залишки організмів, стала доступною для дослідження, утворюючи дно колишнього кар’єру. У геології такі ділянки називають штучним відслоненням.

"Породи, в яких знаходять ці скам’янілості, дуже крихкі, тому потрібен захист ділянки"

Парк "Знесіння". Фото: ЛМР

Тобто, якби не розробляли цього кар’єра, навіть не знали б про це унікальне місце?

Так, таке дуже часто трапляється. У палеонтології обов’язково має бути відслонена порода, бо тоді ми щось бачимо. Таким чином ця ділянка у парку "Знесіння" відома з 60-х років минулого століття, але якось довгий час про неї мало хто знав і мало хто нею цікавився.

Важливо сказати про збереження ділянки. Адже, коли на початку 1990-х років виник парк "Знесіння", там зробили баскетбольний майданчик. Тоді поставили дві баскетбольні стійки й діти там грали не лише баскетбол, а й футбол. Коли я почала зі студентами проводити там практику, то, по-перше, побачила цінність тої ділянки, а по-друге, в якому жахливому стані ці залишки давніх організмів! Адже вони всі були збиті навпіл ногами.

Тому що породи, в яких знаходять ці скам’янілості, дуже крихкі. Товщина тих порід, в яких є ці асоціації організмів, всього-на-всього 35 сантиметрів. Якщо цю ділянку не охороняти і не оберігати, тоді вона "вирізається" ногами спортсменів приблизно на 10 сантиметрів за сезон.

А яка там ситуація зараз, ділянку якось охороняють?

За нашого активного наполягання адміністрація парку "Знесіння" зняла баскетбольні стійки і поставила інформаційний стенд. На ньому є правила поведінки. Але зрозуміло, що там поліцію не приставиш. У парку є декілька таких унікальних ділянок, адміністрація поставила чотири інформаційні стенди, де зазначена важлива інформація про цінність кожного місця. Я ще наполягала на демонтажі лавок навколо ділянки дна міоценового моря та забороні ходіння там, але ефекту немає. Інформаційний стенд встановлено, тож порушення – на совісті відвідувачів, які мають усвідомлювати цінність цього об’єкта. Наголошу, що Львів – це єдине місто в Україні, де є така унікальна ділянка за всіма показниками і параметрами: кількістю скам’янінь (фосилій), щільністю населення і за тим, що ми можемо вивчати той давній світ.

Тобто це місце цікаве і для світової науки.

Однозначно. Сюди приїжджали, зокрема, наші польські колеги і теж високо оцінили унікальність об'єкта. Тут є багато різних наукових родзинок, про які можна дуже довго розповідати. От, наприклад, теребратуля, це брахіопода, вона всюди вимерла 65 мільйонів років назад, а в нас іще 14-16 мільйонів років тому існувала. Тобто тут зберігались якісь особливі сприятливі умови для того, щоб вона тут виживала ще довгий проміжок часу. І таких наукових цікавинок безліч.

Читайте також: "Кілька днів літа Львів прожив так, ніби був десь біля екватора": розмова з кліматологом про парниковий ефект