Чому 1 квітня ми дуримо один одного: цікаві факти про свято сміху

Але звідки взялася ця традиція, що вона означає і чому її досі святкують? "Еспресо.Захід" пояснить детальніше історію витоків свята. 

Походження свята: від стародавнього Риму до переведення годинників

Точне походження Дня сміху досі залишається предметом дискусій серед істориків, але є кілька популярних версій. 

Одна з найпоширеніших теорій пов’язує це свято з Францією XVI століття. У 1564 році французький король Карл IX видав указ про перенесення початку нового року з 1 квітня на 1 січня, щоб привести календар у відповідність до григоріанської системи. Однак не всі жителі країни відразу звикли до змін. Ті, хто продовжував святкувати Новий рік навесні, зокрема 1 квітня, стали об’єктом насмішок. Їх називали "квітневими дурнями" (poisson d'avril, тобто "квітнева риба"), а традиція розігрувати таких "відсталих" поступово перетворилася на загальноприйняте свято.

Інша версія відсилає до ще раніших середньовічних європейських карнавалів, таких як "Свято дурнів", які проводилися в церквах і на вулицях. Під час цих заходів люди перевдягалися, влаштовували пародії та жартували над суспільними нормами. З часом ці традиції могли трансформуватися в сучасний День сміху.

Є також гіпотези, що подібні звичаї існували навіть в античні часи. Наприклад, у Стародавньому Римі відзначали Гіларію (25 березня) — свято радості й сміху, яке припадало на кінець березня і могло вплинути на пізніші традиції. Крім цього, в Індії є давнє свято Холі, яке також супроводжується жартами та розвагами.

Цікаво, що у Великій Британії традиції жартів на 1 квітня згадуються з XVII-XVIII століття. Зокрема, у Шотландії цей день іноді називали "Днем полювання на зозулю", а жертв розіграшів називали "зозулями" (бо ця пташка вважалася символом дурнів). У шотландській культурі gowk — це діалектне слово, яке означає "зозуля", а також переносно — "дурень" чи "простак". 

В Україні День дурня став популярним у XIX–XX століттях під впливом європейських традицій. Ймовірно, свято запозичили з Німеччини й Австрії, спершу на Галичині, а потім в інших куточках країни. Особливою популярністю воно користувалося в інтелігенції та студентських колах, де жартували над викладачами, друзями та навіть публікували фальшиві новини в газетах. У радянські часи свято не заборонялося, але й не заохочувалося, а після здобуття незалежності знову набуло поширення.

Які відомі розіграші увійшли в історію

День сміху — неофіційне свято, яке символізує легкість, гумор і можливість відступити від серйозності повсякденного життя. По суті, основна ідея — не образити, а розвеселити. У багатьох культурах це також спосіб "випустити пару" й нагадати собі, що сміх є важливою частиною життя, адже всі ми час від часу є дурнями в цьому житті.  Тим паче, що наукою доведено: сміх продовжує життя.

У Франції, наприклад, досі популярна традиція прикріплювати на спину жертви розіграшу паперову рибку — відгомін тієї самої "квітневої риби" XVI століття. В англомовних країнах людей, яких вдалося обдурити, називають April Fool (квітневий дурень).  А в німців здавна існує звичай посилати кого-небудь, найчастіше дитину, по те, чого не можна принести. Цей жарт називається in den Aprill schicken — "посилати кого-небудь у квітень" (обманювати).

З появою медіа й інтернету традиція розіграшів вийшла на новий рівень. Газети, телеканали та навіть великі компанії щороку публікують вигадані новини чи анонси, які змушують людей усміхнутися, коли правда розкривається. Історія знає чимало випадків, коли тисячі людей вірили в такі новини. 

У 1957 році BBC показала репортаж про "урожай спагеті" на деревах у Швейцарії. Це був один із найвідоміших розіграшів в історії телебачення. Репортаж виглядав настільки правдоподібно, що тисячі глядачів зателефонували до редакції з питаннями, як виростити власне "спагетове дерево". BBC відповіла: "Посадіть макарони в банку з томатним соусом і чекайте". Цей жарт вважається еталоном медійних розіграшів.

З BBC трапилася ще одна цікава історія, але 1 квітня 1976 року, коли британський астроном Патрік Мур в ефірі BBC Radio 2 оголосив, що о 09:47 ранку відбудеться унікальне астрономічне явище: планети Юпітер і Плутон вишикуються так, що сила гравітації на Землі тимчасово ослабне! Він порадив слухачам підстрибнути в цей момент, щоб відчути "ефект невагомості". Сотні людей зателефонували на радіо, стверджуючи, що відчули легкість чи навіть піднялися в повітря. Звісно, це був жарт, але довірливість слухачів зробила його легендарним.

Ще один курйоз стався у Мексиці в 1998 році. У квітневому випуску журналу New Mexicans for Science and Reason з’явилася стаття, яка стверджувала, що законодавці штату Алабама проголосували за зміну математичної константи π (Пі) з 3,14159… на "біблійне значення" 3,0 для спрощення розрахунків. Автор вигадав цю новину як сатиру на релігійні дебати в освіті, але багато читачів сприйняли її серйозно. Стаття швидко розлетілася інтернетом, і навіть після спростування залишила слід як приклад того, як абсурд може виглядати переконливо.

У США також була своя весела історія. Американська радіостанція NPR 1 квітня 1980 року повідомила, що уряд планує перевести час на "метричну систему". Замість 24 годин на добу пропонувалося 10 "метричних годин", кожна з яких поділялася на 100 "метричних хвилин". Ведучий навіть "пояснив", як це спростить життя. Багато слухачів обурилися чи здивувалися, поки не зрозуміли, що це розіграш.

А 1 квітня 1977 року британська газета The Guardian опублікувала семисторінковий додаток про вигадану острівну державу Сан-Серріф у Тихому океані. Назва була каламбуром (sans-serif — тип шрифту), а сама країна мала детально описану географію, культуру й економіку, включно з картами та жартами про друкарську справу. Тисячі читачів повірили в існування острова, а деякі навіть просили туристичні брошури. 

Часом розіграші використовують як вдалу рекламу. Наприклад, американська мережа фастфуду Taco Bell 1 квітня 1996 року розмістила рекламу в кількох великих газетах, стверджуючи, що купила Дзвін Свободи (Liberty Bell) у Філадельфії, щоб "допомогти державі скоротити борги", і перейменувала його в "Taco Liberty Bell". Тисячі людей обурилися, доки компанія не зізналася, що це жарт. 

Ще одна цікава історія трапилася 1 квітня 1974 року, коли житель міста Сітка на Алясці, Олівер Бікер, вирішив розіграти місцевих. Він піднявся на гору Еджкомб, неактивний вулкан, і підпалив купу старих шин, створивши ілюзію диму й виверження. Мешканці запанікували, а берегова охорона, яка прилетіла перевірити, побачила напис на снігу: "April Fool". Цей жарт увійшов в історію як один із наймасштабніших "живих" розіграшів.

До речі Google жартує щороку на 1 квітня. Наприклад, у 2013 році компанія оголосила про запуск Google Nose – нібито сервісу, що дозволяє передавати запахи через інтернет.

Тож День сміху — це свято без кордонів і правил, яке нагадує нам про цінність гумору. Його походження може бути туманним, але сенс зрозумілий усім: сміх об’єднує людей і робить світ трішки світлішим, а життя – трішки веселішим. "Першого квітня — брехня всесвітня!" - так кажуть в Україні. 

Читайте також: "Нам треба вчитися витримувати чужий біль": психологиня про те, як бути поряд з людьми, які пережили втрату