
Битва за волю з поляками в "трикутнику смерті": 106-та річниця Чортківської офензиви
Сьогодні, 7 червня 1919 року, рівно 106 років тому, розпочалася Чортківська офензива — одна з найяскравіших і водночас трагічних сторінок в історії Української галицької армії
Ця наступальна операція стала спробою змінити хід подій у польсько-українській війні за Східну Галичину, яка тривала з 1918 року, однак у підсумку так і не дала бажаного результату через те, що світ не хотів бачити окремої України. Більше про цю відважну і водночас трагічну сторінку історії, розповість "Еспресо.Захід".
Передумови: шлях до Чортківської офензиви
3-й гарматний полк УГА, Фото: Вікіпедія
Чортківська офензива стала кульмінацією складної ситуації, що склалася в Західноукраїнській Народній Республіці (ЗУНР, після 22 січня 1919 року — Західна Область УНР) наприкінці 1918 – на початку 1919 року. Після розпаду Австро-Угорської імперії внаслідок Першої світової війни українці Галичини проголосили створення ЗУНР 1 листопада 1918 року, прагнучи утвердити власну державність на землях Східної Галичини. Проте ці території також претендувала Польща, що призвело до початку польсько-української війни.
До червня 1919 року ситуація для ЗУНР була критичною. Українська Галицька Армія, яка налічувала близько 20–25 тисяч вояків, була затиснута в так званому "трикутнику смерті" — невеликому регіоні між річками Збруч і Дністер та залізницею Гусятин–Чортків. Польські війська, які мали чисельну перевагу (близько 40 тисяч солдатів, підсилених армією генерала Юзефа Галлера, сформованою за підтримки Антанти), а також краще озброєння та французьких офіцерів, розпочали наступ 15 травня 1919 року. Додатковим ударом стало вторгнення румунських військ 24 травня, які разом із польською дивізією генерала Люціана Желіговського окупували Покуття, включаючи Коломию та Снятин. УГА опинилася в оточенні, а уряд ЗУНР втратив контроль над більшою частиною Галичини.
У таких умовах політичне та військове керівництво ЗУНР зіткнулося з вибором: відступити за Збруч на територію Української Народної Республіки чи розпочати контрнаступ. Військове командування, зокрема начальник штабу УГА Віктор Курманович, оцінивши спад бойової активності поляків та розпорошення їхніх сил, запропонувало провести наступальну операцію по лінії Чортків–Бучач–Бережани–Львів. Цей план став основою Чортківської офензиви.
Хід операції та ключові постаті
генерал Олександр Греков та панцерник УГА "Федір Черник", Фото: Вікіпедія
Чортківська офензива розпочалася 7 червня 1919 року з несподіваного удару українських військ під Ягільницею, що дозволило прорвати польську оборону. Наступного дня, 8 червня, УГА звільнила Чортків, що стало початком так званого "Чортківського пролому". Ця перемога радикально змінила настрої в армії та суспільстві, викликавши моральне піднесення, яке сучасники порівнювали з Великоднем.
Загалом операція складалася з трьох етапів:
- Оборона та прорив (7–8 червня): УГА, під командуванням генерала Олександра Грекова, завдала удару по польських позиціях, звільнивши Ягільницю та Чортків. Для прориву була створена потужна артилерійська група з 64 гармат, що стало нововведенням в українському воєнному мистецтві.
- Контрнаступ (9–15 червня): Українські війська продовжили наступ, звільнивши Бучач (12 червня) і Тернопіль (15 червня). УГА просувалася вперед, ліквідуючи польські плацдарми, зокрема на лівому березі Дністра біля Нижнева.
- Стратегічний наступ (16–28 червня): УГА взяла Бережани (21 червня) і вийшла на лінію Броди–Перемишляни–Букачівці, просунувшись на 120–150 км. Однак брак боєприпасів і резервів не дозволив розвинути успіх.
Ключовими військовими постатями, які дозволили розвинути такий небувалий успіх були видатні стратеги УГА. Насамперед це Головнокомандувач УГА Олександр Греків, який розробив і реалізував план операції. Його стратегічне бачення та рішучість стали вирішальними для початкових успіхів. Також важливу роль відіграв начальник штабу УГА Віктор Курманович, який запропонував ідею контрнаступу, враховуючи слабкі місця польських сил.
Цікаво те, що важливими для цієї операції стали німецькі офіцери, які воювали в лавах української армії. Мова йде про майора (згодом підполковник) Альфреда Бізанца, який розробив детальний план наступу (його тактичні рішення особливо сприяли прориву під Чортковом), а також полковника Альфреда Шаманека, який був одним із ініціаторів і розробників плану Чортківської офензиви та зміг переконати президента ЗУНР і диктатора (з 9 червня 1919 року) Євгена Петрушевича у важливості операції.
Причини невдачі Чортківської офензиви
кадр із фільму "Легіон. Хроніки Української галицької армії. 1918-1919" Тараса Химича, Фото: localhistory
Попри вражаючі тактичні перемоги, Чортківська офензива не змогла досягти стратегічних цілей через низку причин. Головна з них – брак ресурсів. УГА страждала від нестачі боєприпасів, особливо піхотної амуніції, та відсутності резервів. Це обмежило можливість закріпити успіхи. Натомість польська армія, отримавши підкріплення, знову налічувала до 40 тисяч вояків проти 24 тисяч виснажених українців.
28 червня поляки, під командуванням Юзефа Пілсудського, розпочали контрнаступ, прорвавши український фронт під Янчином. Раніше ще 18 червня 1919 року Рада міністрів закордонних справ Антанти (переможці Першої світової війни) дозволила Польщі продовжувати бойові дії до річки Збруч, що послабило позиції ЗУНР на міжнародній арені. Фактично, Захід не визнавав права українців Галичини на свою державу, вважаючи, що потрібна сильна й велика Польща, щоб захистити Європу від комуністів.
До того ж не треба забувати і про внутрішню ворожнечу, яка була між ЗУНР та УНР, бо політики по обидва боки бачили різний розвиток та майбутнє України. Відповідно, УГА не отримала достатньої допомоги від УНР чи інших союзників, а румунське вторгнення посилило тиск із тилу.
Таким чином до 16 липня 1919 року УГА разом із урядом ЗУНР була змушена відступити за Збруч на територію УНР. Так поляки перемогли у війні за Галичину.
Після відступу за Збруч УГА продовжила боротьбу за УНР проти більшовиків. Однак епідемія тифу восени 1919 року знекровила армію, що призвело до її переходу на бік денікінців, а згодом – навіть до створення короткотривалої Червоної Української Галицької Армії (ЧУГА) у 1920 році.
У будь-якому випадку, пам'ять про подвиг УГА під час Чортківської офензиви й до сьогодні є однією з героїчних сторінок минулого Галичини. Операція відновила віру в боєздатність УГА, ліквідувала дезертирство та залучила тисячі добровольців. Як зазначив польський історик Міхал Клімецький, вона створила "привабливий образ жовніра УГА", що став символом української боротьби. Офензива також привернула увагу до українсько-польського конфлікту, показавши, що ЗУНР здатна чинити опір попри обмежені ресурси.
Сьогодні Чортківська офензива вшановується як одна з ключових подій українських визвольних змагань, а її уроки залишаються актуальними для сучасної України. У Чорткові та інших містах встановлено пам'ятні знаки, проводяться заходи з вшанування героїв тієї непростої доби.
Читайте також: До Львова була прикута увага всієї Європи: 131 рік тому стартувала Галицька крайова виставка



- Актуальне
- Важливе













