Австрійський ерцгерцог, який боровся за Україну: 130 років тому народився Василь Вишиваний

"Еспресо.Захід" розповість про життя та слід в українській історії відомої аристократичної постаті – Вільгельма фон Габсбурга, або Василя Вишиваного. 

Ставлення Габсбургів до української ідеї 

До початку ХХ століття династія Габсбургів не розглядала серйозно ідею незалежної України. Австро-Угорська імперія володіла Галичиною, Буковиною й Закарпаттям, де проживала велика кількість українців. У Галичині, у своїх стосунках з українцями, Габсбурги віддавали першість полякам. Саме тому так і не вдалося втілити ідею, про яку українські інтелектуали й політики почали говорити ще в середині ХІХ століття – розділити Галичину на східну (де переважало українське населення) та західну (де переважало польське населення).  

Так, українці в Австро-Угорщині мали ширші політичні права, ніж українці під владою Російської імперії, але уряд не заохочував ідею незалежної України. Водночас австрійська адміністрація використовувала український рух як противагу польським національним прагненням у Галичині та російському впливу. Австрійський уряд підтримував українське культурне й освітнє життя, надавав певні політичні можливості в парламенті, що сприяло формуванню української національної еліти.

Однак з початком Першої світової війни ситуація дещо змінилася. Австрійці почали розглядати українців як союзників у боротьбі проти Росії. Галицькі політичні діячі до останнього співпрацювали з австрійською владою, сподіваючись, що імперія сприятиме створенню автономної або незалежної української держави після перемоги над Росією.

Одним із проявів австрійської підтримки було формування Легіону Українських січових стрільців (УСС) – військового підрозділу в складі австрійської армії, що складався з українців. Водночас австрійці жорстко придушували проросійські настрої серед українців, особливо на початку війни, коли підозрюваних у лояльності до Росії масово заарештовували і відправляли до концтабору Талергоф.

Австро-Угорщина прагнула використати український фактор у своїй політиці, особливо після 1916 року, коли новий імператор Карл I розглядав можливість реорганізації імперії в федерацію, де українці могли б отримати автономію. Проте ці плани залишилися нереалізованими через багато факторів, зокрема, закостенілу бюрократичну машину імперії та, звісно, поразку у війні.

Та попри це, одним із представників династії Габсбургів, який активно підтримував українську ідею, був Василь Вишиваний (Вільгельм фон Габсбург), який відкрито виступав за незалежну Україну та навіть вважався можливим монархом української держави. 

Як Вільгельм фон Габсбург став Василем Вишиваним

Вільгельм фон Габсбург був онуком імператора Франца Йосифа I. Він був наймолодшою дитиною з шести в родині Марії Терези і Карла Стефана Габсбурґів-Лотаринзьких. У ранньому віці сім’я переїхала в родинний маєток у Живець на заході провінції Галичина. Там Вільгельм познайомився з польською та українською культурами.

Ерцгерцог здобув блискучу освіту у Відні, знав кілька мов, з юності захоплювався військовою справою. 

Коли Вільгельм навчався в Терезіанській військовій академії (найстарішому воєнному навчальному закладу у світі), він з власної ініціативи також подорожував Гуцульщиною інкогніто протягом 40 днів. Кажуть, що у цей час він мешкав разом із селянами й мандрував Карпатськими горами. Можливо, саме тоді він відкрив для себе глибину зв’язку з українською культурою. 

У лютому 1915 року Вільгельм Габсбург закінчив військову академію, отримав звання лейтенанта й був направлений до 13-го полку уланів, сформованого переважно з українців Золочівського повіту. Саме тут він зблизився з українськими солдатами та виявив до них велику прихильність. Один з них подарував Вільгельму книжку "Мала Історія України" Михайла Грушевського, яка його дуже зацікавила. 

Згодом за його ініціативи сотня Вільгельма повністю українізувалася – замість поляків і угорців до її складу увійшли лише українці. Вояки носили синьо-жовті відзнаки, а сам Вільгельм вивчив українську мову та почав ідентифікувати себе з українцями. Один із солдатів подарував йому вишиванку, яку він відкрито носив, за що й отримав прізвисько Василь Вишиваний.

Просування українських ідей

1916 року, у 21-річному віці, Вільгельм став членом парламенту та налагодив контакти з українськими депутатами, зокрема з Євгеном Петрушевичем. Завдяки його підтримці міністром охорони здоров'я Австро-Угорщини призначили українця Івана Горбачевського.

Митрополит Андрей Шептицький бачив майбутнє України як окремої держави під владою представника Габсбургів. Вільгельм, ознайомившись із цією ідеєю у 1917 році, пропонував натомість федералізацію імперії з автономною українською територією, центром якої мав стати Київ.

Після революції в Росії та підписання Брест-Литовського миру в Україні постала гетьманська держава під керівництвом Павла Скоропадського за підтримки Німеччини. Василь Вишиваний, будучи популярним серед українських військових, зокрема як командир легіону УСС, розглядався як потенційний конкурент Скоропадського. Хоча Вільгельм Габсбург не закликав до повстання, та гетьман вважав його загрозою, тому стосунки між двома лідерами були напруженими. 

Як відзначають сучасники, сам архікнязь не був готовий до захоплення влади збройним шляхом і, попри свою прихильність до справи української державності, покладав основні надії на федеративний союз України із габсбурзькою монархією.

Після падіння гетьманату в грудні 1918 року Вишиваний долучився до армії УНР, отримав звання полковника та очолив відділ закордонних зв’язків Генштабу. Він організовував військові школи та залучав підтримку західних місій. Однак після підписання Петлюрою Варшавського договору 1920 року, що визнавав Галичину польською територією, Вільгельм вийшов у відставку та емігрував. 

У Відні він опублікував антипольську статтю, яка викликала скандал та спричинила його розрив із батьком.

В еміграції Вишиваний очолив Українське національне вільнокозацьке товариство, але його політична активність поступово згасала. Він займався літературою, бізнесом та нерухомістю у Франції та Іспанії. 

Вихід на пенсію та смерть Василя Вишиваного у радянській тюрмі

Під час Другої світової війни Вільгельм фон Габсбург відмовився співпрацювати з нацистами та перебував під наглядом Гестапо. 

Радянська розвідка довго стежила за Габсбурґом через його зв’язки з українськими націоналістами. Вже після завершення війни, у 1947 році радянські спецслужби заарештували його у Відні та переправили до Києва, де він перебував у Лук'янівській в’язниці. Йому інкримінували шпигунство та контакти з ОУН. 

Після кількох місяців допитів він захворів на туберкульоз і помер 18 серпня 1948 року. Його поховали безіменним на Лук'янівському кладовищі.

Так трагічно обірвалося життя австрійського аристократа, який віддав своє серце Україні.

Попри те, що він так і не став українським монархом, Василь Вишиваний залишив глибокий слід в українській історії. Його діяльність доводить, що боротьба за українську незалежність знаходила прихильників навіть серед європейської еліти. Він став символом того, що українська ідея виходить далеко за межі етнічного походження.

Читайте також: Як українець став ректором Болонського університету: 531-ша річниця з дня смерті Юрія Дрогобича