Століттями обороняв Поділля і зник через російських урядників: історія й легенди Зіньківського замку

"Еспресо.Захід" розповість про історію створення замку у Зінькові, як він розвивався та занепав та які цікаві легенди з ним пов’язані. 

Як з’явився Зіньківський замок та які були його особливості 

Теперішнє село Зіньків – це доволі великий населений пункт, що розбудували на лівій притоці річки Дністер – річці Ушиці. 

Існує кілька версій щодо походження назви села. За однією з них, поселення отримало свою назву від імені шляхтича Зінка Короча, який у XIV столітті заснував багато населених пунктів на Поділлі. Ймовірно, він був одним із перших власників села або мав значний вплив на його розвиток.

Інша версія ґрунтується на місцевих переказах, згідно з якими власник села мав доньку Зіньку та двох синів — Адама і Станіслава. Саме від їхніх імен походять назви не лише Зінькова, а й сусідніх сіл Адамівки та Станіславівки.

Точно відомо, що перша письмова згадка про Зіньків датується початком XV століттям. У 1404 році польсько-литовський король Ягайло надав Зіньків з околицями (зокрема, і багатьом відомий Сатанів) польському шляхтичу Пйотру Шафранцеві. 

А вже у 1430 році польський король Владислав II Ягайло передав Зіньківський замок у володіння іншому шляхтичу – Пйотру Одровонжу як нагороду за військові заслуги. Його син Анджей Одровонж розбудував село і замок. У 1458 році Зіньків отримав магдебурзьке право, тобто самоуправління й офіційний статус міста. 

Десь у цей період і виник замок у Зінькові. Фортеця була зведена на високому пагорбі та мала потужні оборонні укріплення, включаючи глибокий рів. Її звели з великих блоків місцевого пісковику і вапняку на місці старого, можливо, дерев’яного укріплення XIII-XIV ст.

Новий кам’яний Зіньківський замок мав унікальну форму рівнобічного трикутника, кожен бік якого сягав 85 метрів. На його кутах височіли шестигранні вежі. Загальна площа замку сягала понад 3,1 тис. метрів квадратних, а це приблизно як половина футбольного поля. 

Фортеця домінувала над річкою Ушицею, а з протилежного боку була захищена глибоким і широким яром, що робило її майже неприступною. 

Між двома вежами, зверненими до річки, стояв величезний триповерховий будинок, одна з його зовнішніх стін слугувала частиною оборонного муру. Варто відзначити, що товщина стін замку досягала 3,5 метра. 

Період розквіту: війни з татарами й османами 

У XV — на початку XVI століття Зіньків був головним містом округи, що простягалася до Дністра. Це сприяло його економічному та адміністративному розвитку.

Після Одровонжів замок перейшов до багато шляхетського роду Сенявських і відігравав важливу роль у боротьбі з татарами. У 1453 році зіньківський староста Ян Лящ розгромив татар під Теребовлею, а в 1516 році Якуб Сециґнєвський завдав їм поразки під Зіньковом.

У 1524 році турки й татари спустошили Поділля та облягли замок у Зінькові, але взяти його не змогли. Це ще раз підтвердило стратегічну важливість фортеці й міцність оборонних споруд. Однак через постійні напади ворогів частина населення у 1540-х роках переселилася до краще укріпленого Бару.

Під час Хмельниччини місто сильно постраждало, багато жителів утекли за Дніпро. У 1651 році замок зазнав значних руйнувань через козацькі війни. Відповідно до Зборівської угоди, Зіньків став прикордонним містом між польським Поділлям і Гетьманщиною.

У другій половині XVII століття Зіньків все більше руйнувався через численні польсько-турецькі війни. До 1671 року місто було майже повністю зруйноване, що зафіксував у своїх записах німецький мандрівник Ульріх фон Вердум. Він описав руїни двох церков, залишки міських мурів та пустий, але добре укріплений замок з вежами.

Коли турки захопили ці землі у 1672 році, вони відновили замок та укріпили його через стратегічне значення. Однак вже у 1673 році польський гетьман Миколай Сенявський відвоював фортецю у турків, повернувши її до складу Речі Посполитої.

Відновлення фортеці, перетворення на палац та остаточне забуття 

Із занепадом Речі Посполитої, давній замок у Зінькові теж поступово занепав. У 70-х роках XVIII століття відбувся частковий ремонт будівлі. Замок, як і раніше, був оточений ровом і мав муровані стіни. Підйомні мости вели до двох в’їзних воріт, над якими був герб родини Сенявських.

У 1776 році фортеця перейшла у володіння князів Чарторийських, які зберігали її оборонні функції.  Однак у 1784 році донька Адама Чарторийського Марія-Анна вийшла заміж за герцога Людовіка Вюртемберзького (племінника прусського короля) і отримала в посаг маєток Зіньків та околиці. Тоді ж почався період реконструкції давньої будівлі, адже тут вирішили створити панський палац. 

Однак після Другого поділу Речі Посполитої у 1793 році Зіньків став частиною Російської імперії і доля замку почала залежати від царських урядників. 

У середині XIX століття замок продали державі. У 1872 році державна люстраційна комісія передала його в хорошому стані зіньківській громаді, однак замок, на жаль, не вдалося зберегти.

Деякий час у ньому діяв поліцейський відділок: на першому поверсі була канцелярія, на другому жив пристав, а третій, позбавлений даху, засипали землею: кажуть, що його використовували як город. 

Згодом поширилися чутки, що фортеця може завалитися на костел і будинки внизу, тому адміністрацію виселили, а саму будівлю почали розбирати. Каміння продавали місцевій владі та селянам, які довершили руйнування колись величної фортеці.

Таким чином у 1898 році замок остаточно зник.

На сьогодні від давньої фортеці збереглися лише залишки однієї вежі (найдавнішої південної башти) та напівзруйнованих й засипаних казематів, звідки можна увійти в підземелля фортеці. 

Якщо вам трапиться побувати у Зінькові, крім залишків давнього замку, варто також відвідати храми села – костел Пресвятої Трійці (чия історія розпочалася разом із будівництвом фортеці), розміщений поруч із замком, та Троїцьку церкву, що стоїть за 500 метрів на південь.

Легенди Зіньківського замку

Зіньківський замок, що височів над річкою Ушицею, не лише слугував могутньою фортецею, а й зберіг у своїх стінах багато таємниць і легенд.

Підземний хід і скарби Сенявських

Одна з найвідоміших легенд розповідає про підземний хід, що з’єднував замок із сусідніми містечками (кажуть, вони сягали до самого Кам'янця-Подільського!). За переказами, цей тунель використовували для втечі під час нападів, а також для прихованого перевезення золота та цінностей. Подейкують, що скарби, які залишили власники замку – Сенявські, досі заховані в підземеллях і чекають на своїх власників. 

Привид панночки

Деякі місцеві жителі переповідають історію про примару молодої дівчини, яка блукає руїнами замку. За легендою, вона була донькою одного з власників фортеці, яку засватали за небажаного нареченого. Дівчина кохала простого воїна, але батько не дозволив їм бути разом. У розпачі вона кинулася з вежі в урвище. З того часу її привид, одягнений у білу сукню, з’являється вночі біля руїн, оплакуючи свою загублену любов.

Читайте також: Містичний Сатанів на березі Збруча: легенди й таємниці замку унікального курортного містечка