Сто імен мого собаки: Мрію поїхати в гори з Твіксом, - Мар'яна Юрків

Менеджерка культурних проєктів та працівниця театру Леся Курбаса Мар’яна Юрків розповіла нам про свій досвід переходу у Лігу власників хвостатих та про те, на скільки та як змінилось її життя.   

Фантастичні звірі і де їх шукати? Або прекрасний невипадковий випадок

Твікс – мій перший в житті собака. З дитинства мені подобались ці тварини. Завжди хотіла мати когось великого, з ким можна бавитись, але батьки були проти. Тому довго це залишалось мрією. Щойно почала жити окремо від батьків - стала приглядатись до різних порід собак і обирати собі фаворитів. Подобались собаки середніх розмірів, з якими можна бавитись, які піддаються дресурі і в той же час є ніжними компаньйонами. З дитинства була мрія мати хаскі, от на них перших і дивилась. Подобались ще сіба-іну. І десь тоді я підписалась на сторінку ЛКП "Лев" і в стрічці Facebook переглядала песиків, які перебувають там на прилаштуванні. Отак і натрапила на того, який ду-у-уже сподобався. І це був не Твікс. Приїхала я знайомитись з ним і в нас не склалось. Але я вже дуже твердо вирішила, що прийшов час мати собаку. Чудова працівниця ЛКП показала мені всіх собак, які тоді в них були, і от маленький смішний та переляканий хлопець з першого погляду запав мені в душу. Він ще чекав на всі процедури та стерилізацію, але я того ж вечора підписала всі документи і побігла купувати повідок і корм. Через два тижні я змогла його забрати і впевнена, що то був прекрасний невипадковий випадок!

Ви ще вдома не прибрали? Тоді ми йдемо до вас 

Він в мене ще малюк і поводиться відповідно. З перших днів він швидко привчив мене прибирати буквально все! Жертвами стали улюблені черевики: він дуже красиво розгриз їх на симпатичні смужки і акуратно поскладав на те ж місце, де раніше стояло взуття. 

Фото: Дарія Бедернічек

Смачні схованки Твікса 

Твікса дуже люблять мої друзі і приносять йому різні смаколики. Думаю, всі безпритульні песики пам’ятають, що можуть бути й складні часи. Тож, Твікс не з‘їдає всі гостинці відразу, а складає їх на різні полички між моїм одягом в шафі і я періодично знаходжу його таємні схованки.

Солодке ім’я та такі любимі холодні лапки...

Твікс отримав своє ім’я в притулку і я не стала його змінювати, він справді схожий на шоколадку. Ну, і паспорт в нього на це прізвисько. Лагідно називаю його жабеням, бо лапи завжди дуже холодні і він любить їх притуляти до мене.

У карантин та локдаун без хвостатого друга ніяк!

Під час карантину собака особливо корисний, щонайменше стабільною потребою гуляти та виходити з чотирьох стін. Ми гуляємо з Твіксом досить багато, не менше двох годин. Тому, звісно, і почуваюсь краще, і схудла помітно. Настрій автоматично стає хорошим, коли вранці Твікс приходить мене будити, і для нього найбільше щастя – застрибнути в ліжко, притулитись до спини і ще 15 хвилин повалятись так разом. І для мене тепер цей щоденний ритуал - заряд чудового настрою з самого ранку.

Ви повинні завести собі собаку, тому що... 

тільки тоді ви дізнаєтесь що таке справжня любов!

Прогулянки та обнімашки - милі бонуси від хвостатого друга 

Фото: Дарія Бедернічек

Спершу я думала, що мій сон здоровий і довгий кане в небуття і доведеться вставати з першими півнями та вигулювати собаку. Але Твікс розвіяв цю мою ілюзію десь за два тижні, повністю підлаштувавшись під мій режим. Не відчуваю жодного дискомфорту від появи собаки. Не думаю, що я втратила хоч щось. 

Лише набула!

Адже я маю вірного друга, який дивиться зі мною фільми під пледиком, завжди радий піти зі мною на довгу прогулянку навіть в дощ і сніг, тепленького ведмедика, який любить обніматись уві сні, розумного слухняного красивого компаньйона для життя!

Побажання львів‘янам: Завітайте в притулок!

Мені б хотілось аби всі собаки з вулиці знайшли собі теплий дім. Хочу розказати, що це насправді нескладно – мати собаку. Думаю, вуличні собаки набагато розумніші і вдячніші, уважніші до своїх господарів, бо добре знають, як буває складно без них. Хочу, щоб для людей, які вирішили взяти собаку, першою думкою була – завітати в притулок.

Матеріал підготовлений у рамках проєкту "Пес з небес", який популяризує адопцію безпритульних хвостиків з притулків та стерелізаційних центрів.

Текст: Анна Чистякова

Матеріал підготовлений у рамках проєкту "Пес з небес", який популяризує адопцію безпритульних хвостиків з притулків та стерелізаційних центрів.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.