Солодкі вежі і гніздечка, або Як маркетологи ловлять львів’ян на гачок. Блог Юрія Мартиновича

Здавалося б, нічого особливого, адже у великому місті без проблем на одній вулиці поєднуються давні храми зі стриптиз-клубами, та все ж форма солодких тістечок у вигляді статевих органів не на жарт зачепила деяких людей більш консервативних поглядів. Це породило чимало дискусій у соцмережах.

Зокрема, нещодавно різні інтернет-видання (від місцевих до всеукраїнських) зробили чимало хайпу на дописі однієї львів’янки в спільноті "Дуже гаряча лінія міста Львова". Вона написала, що є мамою двох дітей і її обурює такий заклад і думка, що хтось з малечі буде куштувати ці тістечка (хоча заклад нібито для 18+), адже це "негативно впливає на суспільну мораль". Тому вона просить закрити кафе. Сотні людей висловили свою згоду чи незгоду, хоча більшість просто з іронією поставилася до такої позиції, жартуючи, куди дивиться мер Львова, коли "ТАКЕ" біля міськради. У підсумку допис зник з групи (є підозра, що його створили для розкрутки спільноти).  

Фото: Facebook

Як кажуть, будь-який піар, навіть чорний – це добрий піар. Стало цікаво самому перевірити, що ж такого особливого в тих солодких тістечках у формі піраміди догори і піраміди донизу (хто читав Код да Вінчі, той в темі).

Тож, сів я в маршрутку і поїхав у країну чудес, у центр Львова. Враховуючи, що це тема "з полуничкою", моє око спіймало цікаву деталь в "жовтій красуні" маршрутці. У коробочці біля водія, де гроші, були листівки з запрошенням в один із салонів еромасажу. Одразу подумав: де ж ті обурені львів’яни, які переживають за мораль дітей, коли "ТАКЕ" в громадському транспорті? А немає, бо люди бачать те, що хочуть бачити. У маршрутці вони хочуть нічого не бачити (а хотілося б нарешті е-квиток побачити).

Читайте також: "Нарешті дорога не крива": найвідоміша порноактриса України проінспектувала оновлену вул. Шевченка у Львові

Як би там не було, добрався я на вул. Вірменську. Центр Львова завжди живе насиченим життям, він інший, ніж решта міста. Навіть в час повномасштабної війни тут чимало туристів, які просто гуляють, відпочивають, намагаються жити і не здуріти. "Прутень" розташований біля культового місця, яке завжди асоціювалося з духом неформальності та розкутості – арткафе "Дзиґа".

Фото: Юрій Мартинович

Фото: Юрій Мартинович

Думав, що в обід у будні там майже нікого не буде, та будьте готовими до очікування в будь-який час. Солодкі прутні користуються популярністю серед молодих людей і туристів. У віконечку вас зустрінуть привітні дівчата, які з галицькою соромливою усмішкою розкажуть про меню закладу. "Рожеві яструби" мене ніколи не цікавили, тому обрав "Полуничну розкішницю". На диво швидко отримав замовлення і пішов пробувати своє солодке щастя.

Враження згрупував для простоти сприйняття:

1. Дорого. Ціни від 120 до 160 грн за, по суті, булочку з кремом оригінальної форми;

2. Не великі. Я думав, що розмір тут має значення, але виявилося, що економія має більше значення. Особливо тим не наїсися, лише розважиш тіло додатковою порцією цукру;  

3. Смак як смак. З тієї категорії, коли з’їв і забув. Бо я чомусь думав, що ці бісквіти з якимось оригінальним морозивом. Та ні, нема (хто хоче морозиво, тому в "Пінгвін" – місце дитинства багатьох львів’ян);

4. Естетичність для соцмереж – так! Тут без заперечень, якщо ви не сфотографували того, що купили, значить не було сенсу це і їсти.

Фото: Юрій Мартинович

Та й усе. Рекламний продукт для туристів і молодих людей, який цікавий, бо торкається теми, яка чи не у всіх викликає інтерес – секс. Такого у світі є дуже багато (якось на базарі в Афінах бачив продавців, які мають на одній поличці античних богів з фалосами, а на іншій – ікони святих). Людям для контрасту завжди хочеться торкатися тем, які можуть бути провокаційними і частково табуйованими, бізнесмени знають це і на тому заробляють. Така вже людська психологія і речі, пов’язані з сексом, швидше запам’ятовуються і виділяються. Раніше цього було ще більше, але коли стали популярними слова про сексизм і об’єктивізацію тіла, маркетологи змушені були стати розумнішими (мовчу про фалоси, які ми запускаємо в космос – ракети, бо як казав Фрейд: "інколи сигарета – це просто сигарета").

Читайте також: Чому фільм про батька атомної бомби Оппенгеймера буде цікавим для українців. Блог Юрія Мартиновича

Про автора. Юрій Мартинович, львівський журналіст та фотограф.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.