Сила та грація: історія львівської балерини-бодібілдерки

Чи готові ви постійно виходити з зони комфорту й боротися за свої мрії? Марина Мала, яка родом з Дніпра, своїм прикладом показує, що це можна і варто робити. Уже близько двох років дівчина працює у Львівському національному академічному театрі опери та балету. Балерина танцює в кордебалеті. Марина – людина багатьох захоплень. Минулого літа вона вирішила зайнятися чимось геть нетиповим для балерини – бодібілдингом. Восени дівчина взяла участь у всеукраїнських змаганнях з фітнес-бікіні та стала чемпіонкою в категорії юніорок.

"Еспресо.Захід " поспілкувався з балериною-бодібілдеркою про те, як їй вдається поєднувати такі, здавалося б, діаметрально протилежні захоплення.

Марино, розкажи про своє минуле. Напевно, з дитинства була активною?

Справді, була дуже активною дитиною. Танцювала вдома й батьки не знали, куди скерувати мою енергію. Тому ходила на багато різних гуртків. Основними були малювання й танці. Коли постало питання вибору, то обрала саме танці. Навіть не знаю, як склалося б моє життя, якби пішла на малювання.

Почала танцювати в дитячому хореографічному колективі "Асорті". Мені дуже подобалося. Але проблема була в тому, що постійно травмувалася. Я була такою кволенькою, тому зламати ногу для мене було простіше простого. Постійні синяки. Батьки почали сумніватися, чи мені це треба. Та все ж продовжувала займатися танцями, бо дійсно подобалося.

У 9-му класі стояла на роздоріжжі: йти геть зі школи чи в 10-й та 11-й класи. Вирішила, що в школі більше не залишуся. Тоді батьки сказали важливу фразу: робити те, що тобі подобається. Подобається танцювати? Добре, ми тебе підтримаємо, йди танцюй! Так я пішла в Дніпропетровський театрально-художній коледж. Мені трапився дуже хороший педагог, заслужена артистка України Тетяна Михайлівна Омельченко. Саме вона відкрила мені красу балету.

Почала займатися балетом лише в 15 років

Тобто ти доволі пізно почала займатися балетом.

Так, лише в 15 років! У мене не було якихось особливих даних для балету. Тому мені точно не було легко почати професійно займатися ним у досить пізньому, як для балерин, віці. Щоправда, до коледжу спеціально ходила на гімнастику, щоб розвинути свою розтяжку Також займалася акробатикою. Тобто певну базу мала. Але цікаво те, що в 15 років навіть не знала, як виглядають пуанти! Не знала, як їх зав’язувати. Також не знала класичних термінів балету. Тому знайомство з балетом почалося лише в коледжі. Мене надихнула віра моїх педагогів. Так я полюбила балет.

Важко було в коледжі?

Цілком віддавалася танцям. Коли приходила додому з занять, то практично весь вільний час розтягувалася, гнулася і прогиналася. Бо в мене була погана спина, зовсім не балетна, чесно кажучи, "дерев’яна". Щоправда, в підсумку отримала дві протрузії. Коли лікар подивився на мою спину, то сказав, що на знімку вона, як у сорокарічної людини…

Але я завжди була і є наполегливою. Після швидкого захопленням балетом, так само палко полюбила хіп-хоп. На третьому курсі в нас була сучасна хореографія і ми почали вчити хіп-хоп. Спершу не йшло мені, не розуміла, нащо він балеринам. Але включилася моя наполегливість, почала вдома дивитися відео, вчитися, пробувати сама танцювати. Так день за днем дійшла до того, що люди почали хвалити мій хіп-хоп. Торік збулася одна з моїх мрій – побувала на заняттях в Угорщині в компанії хіп-хоперів, за чиїми відео вчилася. Це було неймовірно, до сліз.

До речі, ще про складність навчання. У коледжі перед державним екзаменом примудрилася підвернути ногу! У мене була серйозна травма, напів розрив зв'язок. Але з сильними знеболювальними змогла таки скласти екзамени. Була тоді геть втомлена балетом, хіп-хопом, працювала на половину ставки у дніпровському театрі й до пізньої години репетирували. Тож загалом у коледжі було геть несолодко. Але для танцівника ноги – це його хліб, тому рухалася далі.

Як ти опинилася у Львові в оперному театрі? Мріяла тут працювати?

Після училища не знала, куди йти далі. Була пропозиція поїхати у Львів на конкурс, кастинг у театр. Рік до того приїжджала сюди й дуже сподобалося місто та театр. Тому спробувала свої сили. Чесно кажучи, на кастингу ніяк не могла зібратися. А після нього здавалося, що не показала нічого достойного. Тому вийшла геть розчарованою. Гризли думки, мовляв, почала займатися балетом лише в 15 років, а деякі ще з 5 років, тому, який там Львівський оперний? Однак вийшло так, що мене взяли. Безумовно, що Дніпропетровський театр опери та балету дав мені велику базу репертуарів і відіграв свою роль.

У Львові дуже хороший колектив та педагоги. Мені подобається ставлення до танцівників. Загалом місто гарне, і справді культурна столиця України.

Від бажання зробити фляк до чемпіонства у фітнес-бікіні

Коли виник бодібілдинг у твоєму житті?

Коли переїхала до Львова, то мені знову не сиділося на місці. Далі горіла хіп-хопом. У студії сучасного танцю почала вчити дітей хіп-хопу та джаз-фанку. Але мені не виходило поєднувати це з роботою. Бо в театрі може бути графік такий, що один день – це дві години репетиція, а інший – від самого ранку й до пізнього вечора. Важко щось спланувати. Лише в понеділок вихідний. Тому по понеділках почала ходити на акробатику в Інститут фізкультури.

Мені дуже хотілося навчитися робити цей фляк. Фляк – це стрибок назад на руки й переворот на ноги. Дуже складна для балерини вправа. Потрібно мати силу в руках. А в балерин руки в більшості слабкі. Тренер сказав, що треба присідати, качати руки, віджиматися, бо немає фізичної сили для того. Тому почала вдома віджиматися. Стався значний прогрес: за півтора місяця з двох віджимань дійшла до 22-х! Я дуже зраділа, зрозуміла, що в мене це виходить. Почала сама робити фляки на матах і дуже сильно травмувала плече. Почався карантин і закрили Інститут фізкультури. Карантин дав час відновитися. А вдома вже продовжила займатися, ходила на вуличні тренажери. У Youtube вивчала правильну техніку, різні вправи. Тоді натрапила на відео однієї фітнес-бікіністки, яка розповідала про свої змагання, заняття в залі, життя. Мені дуже сподобалася категорія фітнес-бікіні. Це так красиво – вийти на сцену з такою фігурою в купальниках. Я теж захотіла! Увесь карантин у голові гуляли думки, що мушу підготуватися й вийти на сцену! Моя нова ціль!

Як вдалося реалізувати цю мрію?

Бажання виникло десь навесні 2020 року. Літо й осінь витратила на підготовку та реалізацію цієї мрії. Моїм першим етапом було пройти різні онлайн-курси з дієтології, нутриціології, фітнес-тренери тренажерних залів. Здобула цілу купу тих сертифікатів. Дуже сильно заглибилася в цю тему. Читала книжки й дивилася блогерів. Тобто почала з теорії і тоді перейшла на практику.

Найперше про своє бажання розповіла батькам. Спершу мама здивувалася і сказала, мовляв, доцю, ти що, ти ж балерина! Але тому й дуже вдячна батькам, бо вони завжди підтримують мене, навіть, коли це якісь геть дивні ідеї. А це надихає, коли в тебе вірять.

У Львові я не знала жодного тренера з фітнес-бікіні. Перша, на кого натрапила, була Оксана Алексєєва. Я запитала, чи можливо мені досягти результату і вийти на сцену? Вона сказала, що так, без проблем, приходь і будемо працювати. З серпня розпочалася інтенсивна підготовка. Практично чотири місяці активно пітніла у спортзалі. Ось так із повного нуля змогла вийти на сцену.

Розкажи про день змагань. Чи була задоволена результатом?

23 листопада – цей день пам’ятатиму, напевно, все життя. Це була неймовірна атмосфера! Прокинулася о четвертій ранку. Поїхала на макіяж. Сильно переживала, майже не спала. Пити хотілося. Бо останні дні максимум пила 300 мл води, більше не можна було. За день до змагань удома навіть зомліла. Але швидко зібравшись, сказала собі, що млітиму опісля, а зараз на 100% треба бути зосередженою.

Тренерка говорила мені, що я маю вийти на сцену лише за золотою медаллю. Та я сумнівалася в цьому. Бо для мене вийти на сцену, досягнути того результату – це вже було досягненням, маленькою перемогою.

Моя форма була класна, але не мала з чим порівняти. Такої хорошої форми раніше ніколи не було. Я була або надто худою, або грубою, сухою ще не була. Але коли нанесли грим на все тіло й Оксана зняла мене на телефон, я здивувалася. Бо побачила результат, до якого так довго йшла.

На сцені я майже танцювала! Принаймні мені так сказали. Бо дуже органічно виглядала. Власне, мала перевагу перед іншими учасницями, адже знаю, як подати себе на сцені. У підсумку вдалося зайняти перше місце в категорії юніорок (дівчата до 24 років). Я була на сьомому небі від щастя! Це було щось неймовірне!

Загалом змагання з фітнес-бікіні зарядили мене енергією на багато місяців. Познайомилася з новими людьми й дуже була рада здійснити чергову свою мрію.

А як сприйняли твою перемогу на роботі, балетний колектив?

До самих змагань ніхто навіть не знав, що тим займаюся. Вони думали, я просто для себе ходжу в зал. Не розповідала й не виставляла нічого. А в день змагань просто сказала в театрі, що мене болить живіт, і не прийшла… Не було вистав, а одну репетицію можна пропустити. Але в соцмережах я себе видала! Наступного дня, коли прийшла в театр із гримом, який тиждень відмивається, то вдягнула дуже мішкуватий одяг. Мені було аж соромно, ховала свої руки в кишені. Але мене всі вітали і дуже хвалили. Тому сприйняли добре.

Читайте також: За лаштунками театру: про сльози й усмішки балетного життя

Балерина-бодібілдер – це унікальне поєднання

Поговорімо тепер про це унікальне поєднання балерини та бодібілдерки. Чи знаєш ще таких балерин? Наскільки складно це поєднувати? Адже з одного боку – балерина має бути як пір’їнка, а з іншого – це ж м’язи і форми!

Насправді не знаю таких балерин, які займаються бодібілдингом. Тому, напевно, таке поєднання дійсно унікальне. Балет і зал реально важко поєднувати. Це різні фізичні навантаження. Дуже втомлює, коли після "Лебединого озера" йдеш робити станову тягу.

Про пір’їнку… Є дві популярні школи балету: американська та російська. Балерини там різні. Американська балерина більш мускулиста, сильна й технічна. Вони більші на вигляд, "збиті" такі. А російські балерини дуже тонкі, худі. В Україні вітається саме цей російський тип балерин: худенька, пір’їнка на сцені. Але я думаю, що балерини можуть бути різними й на початкових етапах поєднувати балет і бодібілдерство точно можна.

А як щодо ваги? Вона точно змінювалася. Балерини ж мають важити до 50 кг.

Справді, цифри почали змінюватися. Були сильні перепади. Великий стрес для організму. Тому мала нервові зриви. Спершу ж відбувається набір м'язової маси, якої я достатньо не мала. Для того, щоб "сушити" – забирати жир, має бути корсет м’язів. Мені довелося набрати вагу, поправитися. У театрі думали, що то я на карантині так від’їлася. Педагог підійшла до мене і прямо сказала: "Марино, худни!" Лише тоді почала розуміти, що поєднати ці дві речі буде дуже непросто, вони майже непоєднувані. Але практично наступного дня в мене почалася сушка. Усе збіглося і швидко скинула набрану масу.

Так, балерини мають важити не більш ніж 50 кг, інакше партнерам чоловікам буде дуже важко їх піднімати. І це не важливо, чи ти 160 см, чи ти 170 см зросту, однаково мусиш мати не більше від 50 кг. Загалом в ідеалі від зросту треба віднімати 120 – і буде твоя вага. Я маю 163 см, отже, маю важити 43 кг. Коли готувалася і набирала вагу, то важила і 55 кг! Коли ж просушилася повністю, то на вагах на реєстрації було 45 кг. А коли повністю злила воду, то в день змагань важила 43 кг. Вийшла та сама балетна вага, але з м’язами. Треба розуміти, що це абсолютно обезводнене тіло, максимально для мене обезжирене.

Напевно, тобі актуальна тема їжі. Чи знайшла свою золоту середину в харчуванні?

Тема їжі переслідує мене все життя. На підготовці постійно жувала жуйку, щоб створити хоча б якусь ілюзію для організму, наче щось їм. Ходила в магазин і дивилася на всі ці тортики, морозиво, й очима наїдалася. Були й зриви, коли відчувала, що все, не можу! Я – максималістка. Роблю все можливе, але часом даю слабинку. Це мій мінус, але нічого, з досвідом розумію, як мені краще. У 16 років у коледжі разом з подругами балеринами почала сильно худнути. Тоді мала вагу 40 кг і була за крок від анорексії. Тут дуже тонка межа і проблема часто в психології. Коли дивишся в дзеркало й кажеш собі, що ти товста. Хоча насправді важиш менше 50 кг! Харчування – це справді 80% успіху для спортивного тіла, тому шукаю корисні для себе продукти і не бачу проблем у вживанні харчових добавок.

Читайте також: Харчування – це 80% спортивного тіла: лайфхаки чемпіонки з фітнес-бікіні

До речі, чи помітила ти, що бодібілдинг допоміг або, навпаки, якось погіршив твої якості балерини?

Витривалість точно стала кращою. Стрибок збільшився. Але через зал закинула трохи розтяжку, тому трішки більше стала "дерев’яною" в цьому плані. Та за потреби й бажання все це можна швидко повернути.

Уточню, що я танцюю в кордебалеті. Тобто не солістка і не маю поки цього бажання, добиватися першої категорії. Мені нормально там, де я є, – в масовці. Я ж почала займатися балетом у 15 років.

Зрозуміло. Які подальші плани? Чи плануєш продовжувати розвивати свою силу і грацію завдяки бодібілдингу та балету?

Мій найбільший страх у житті – це не виходити з зони комфорту, залишитися там, посередині, все життя. Тому сама собі створюю виклики. Мені часом кажуть, що розпилююся на багато речей і не можу вибрати щось одне. Думаю, щоб вибрати, треба попробувати. Тому пробую. Пробувала акробатику, хіп-хоп, балет, бодібілдинг. Постійно розвиваюся, рухаюся по своїх відчуттях. Тому це ще точно не кінець моїх захоплень.

Не бачу себе в балеті все життя. Але зараз мені комфортно. У майбутньому хотіла б поєднати фітнес і танці. Можливо, займатись якимось своїм танцювальним фітнесом, точно не знаю, але думаю, як би пов'язати всі свої захоплення у щось одне. Також дуже люблю мотивувати людей і радію, коли своїм прикладом надихаю інших змінюватися так, як їм того хочеться. Бо всі бар’єри – в голові. Коли чогось хочеш, то роби, працюй над собою!

Фото надала Марина Мала

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.