Ще один рік без Мирослава Скорика. Львів згадує про маестро
1 червня на 82-му році життя не стало композитора Мирослава Скорика, якого тільки за одну "Мелодію ля-мінор", можна вважати одним з найкращих
Про це інформує Еспресо.Захід
1 червня у Львові уже традиційно поминають одного з найвідоміших у світі українських композиторів Мирослава Скорика. Цього дня три роки тому, 2020-го, його не стало на 82-му році життя.
Вшанування Маестро
Сьогодні у Львівській національній філармонії, яка від 2020 року має ім'я Мирослава Скорика, відбудеться музична присвята пам’яті цього легендарного митця. На сцені пошану йому складуть львівські солісти та відомий колектив "Академія", для якої Маестро став патроном і символом музичного буття. У липні 2023 року композитор та музикознавець, Герой України Мирослава Скорика міг би відсвяткувати 85 років.
10 цитат композитора Мирослава Скорика
"Для мене немає різниці, чи пишу я на замовлення, чи суто для себе. Я відповідаю за те, що пишу, і не даю собі спуску".
"Пишу музику так, як мені підказує настрій і душа. Я ніколи не знаю, яким буде результат"
"Композитор ніколи не може знати, що і як у нього народжується. Це відбувається спонтанно. Коли я писав “Мелодію”, навіть не думав, що вона стане такою популярною. Ніколи не відомо, чи стане написаний твір улюбленим для слухачів".
"Музичні смаки дійсно змінюються, і часто кардинально. Безперечно, це впливає на композитора, але, думаю, він повинен мати якусь власну лінію, виробити власний стиль. І я до цього прагну".
"Композитор, професіонал повинен вміти все писати. А вже якесь натхнення – воно з’являється або не з’являється. Звичайно, з’являється час від часу, і треба тоді його зловити".
"Я нiколи не озвучую своїх мрiй. Бо вiрю: коли назвеш цiль, тодi важче її здiйснити".
"Щоб написати гарну музику, то треба багато вчитися. Це тяжка професія. Треба знати різну класичну музику, і тоді виробляється професіоналізм".
"Стиль – це вираз тих емоцій, які ти маєш. Якщо в тебе є відповідні емоції є, то з’являється стиль. Але стиль – це також праця".
"Композитору насправді важко ввійти в іншу національну традицію. Тому що, кожна місцина має свою особливість. Для того, щоб увійти у традицію іншого народу, потрібно з десяток років. Навряд чи це дало б позитивний результат. Але навіть маючи таку можливість – я розумів, що моє місце у своїй країні".
"Львів для мене, без сумніву, особливе місто. Львів – це завжди відчуття того, що я є частинкою цього унікального львівського соціуму, де б не жив і де б не працював. Саме тут неповторна ментальність і особливий погляд на події і факти життя. І я теж з цього тіста. Та й, зрештою, де б ми з дружиною Адріаною не перебували: в Україні, чи за її межами – завжди відчували, що ми львів’яни і пишалися цим"
Безсмертна "Мелодія"
Свою "Мелодію ля-мінор", яку створив для фільму "Високий перевал" на прохання режисера Володимира Денисенка і яка стала своєрідним духовним гімном, Мирослав Скорик особисто чув майже в 50 різних обробках.
"Для мене немає різниці, чи пишу я на замовлення, чи суто для себе. Я відповідаю за те, що пишу, і не даю собі спуску", - говорив Маестро. І вже за іншої нагоди: "Композитор ніколи не може знати, що і як у нього народжується. Це відбувається спонтанно. Коли я писав “Мелодію”, навіть не думав, що вона стане такою популярною. Ніколи не відомо, чи стане написаний твір улюбленим для слухачів".
"Мелодію ля-мінор" стала. І не тільки вона. Можливо, через те, що Мирослав Скорик упродовж всього життя не втомлювався вчитися і завжди писав так, як йому підказували настрій і душа…
Ким був Мирослав Скорик
Уродженець Львова, що саме у Львові – на Личаківському цвинтарі – знайшов свій останній спочинок, Мирослав Скорик став першим композитором, який почав вкраплювати джазові елементи в українську естраду, автором симфонічної та камерної музики, опери "Мойсей", кількох балетів, музики до понад 40 кінофільмів (серед яких "Тіні забутих предків", "Гуси-лебеді летять", "Лис Микита" тощо), педагогом, серед учнів якого Євген Станкович, Іван Карабиць, Богданна Фроляк, Леся Горова та чимало інших. А ще двоюрідний онук видатної оперної співачки Соломії Крушельницької (яка, до слова, першою звернула увагу на абсолютний слух маленького Мирослава та порадила його батькам віддати хлопчика до музичної школи), що відбув ще дитиною разом зі своєю родиною заслання до Сибіру, сформований на музиці його улюблених Клода Дебюссі, Моріса Равеля, Лятошинського й інших композиторів, Мирослав Скорик увійшов в історію української музики також як ініціатор та співзасновник багатьох музичних фестивалів, серед яких "Музика українського зарубіжжя", "Контрасти" та інших, очільник журі міжнародних виконавських конкурсів і фестивалів (приміром, "Київ Мюзік Фест"), як п'ять років (з 2011-го по 2016-й) художній керівник Київської опери.
- Актуальне
- Важливе