Реальне посилення армії чи черговий "мільярд дерев" Зеленського? − розслідування Еспресо

Про це йдеться в спеціальному сюжеті програми "Вечір з Миколою Княжицьким" на телеканалі Espreso.tv, - передає "Еспресо.Захід".
 

Лютий 2022 року − місяць найбільшої військової напруги й ризику вторгнення по всьому периметру українських кордонів, за винятком західного. Зі сходу, півночі й півдня − ворог скрізь біля нашої брами. Навколо України − вороже напівкільце. Росія ; шантажує ультиматумами та нарощує угрупування живої сили. Брязкає новітньою зброєю та димить двигунами техніки. Гуркотить військовими ешелонами, лякає понад 120-ти тисячною армадою. Водночас бронетехніку везуть суходолом з Сибіру і Далекого Сходу. Кораблі пливуть морем з Балтійського і Північного морів. Літаки перекидають повітрям на аеродроми у європейській частині Росії. Це найбільше зосередження їхньої армії за останні тридцять років: Путін відкрито погрожує війною. 
   
Українська влада вже традиційно заспокоює: тільки без паніки, воюємо вже восьмий рік, все бачимо, готуємося, Захід нам допомагає, ворог близько і його багато, але не настільки, щоб нападати й захоплювати. Мовляв, росіяни умисно завищують ставки й лякають війною, щоб виторгувати більше на перемовинах із Заходом.

Зимова Олімпіада у Пекіні справді дає шанс на бодай відтермінування великої війни. Проте історія знає приклади, коли її починали не зважаючи на давньогрецьку олімпійську традицію миролюбства. З цієї точки зору критичний період − остання декада лютого − початок березня. Згадаємо, що у 2014-му саме 20 лютого одразу після завершення Зимової Олімпіади у Сочі у день масових розстрілів на київському майдані під час Революції Гідності, Росія почала агресію і навіть викарбувала цю дату на медалі "За возвращение Крима". 

На відміну від 2014-го Україна нині набагато сильніша, а західні партнери за січень 2022-го року безпрецедентно озброїли нас так, як ніколи до цього за всі вісім років опору гібридній російській навалі. Американські протитанкові комплекси "Джавелін", які вражають танки згори у найменш захищену башту, вже давно опановані українською армією. Вона у найтяжчі часи війни могла про них тільки мріяти. Це − тренування на Азовському узбережжі у зоні ООС. Танкові мішені горять, мов сірники, від ракет "Джавелін". 

А це вже наші військові інструктори на Яворівському полігоні на Львівщині опанували нові одноразові американські М-141 BDM Bunker Defeat Munition у перекладі з англійської "боєприпас для ураження бункерів". Іншими словами,  протибункерний гранатомет. Його реактивний снаряд калібром 83 мм вилітає зі швидкістю 220 метрів у секунду і за фугасним бронебійним принципом із понад кілограмом пластикової вибухівки у боєголовці руйнує вщент польові укріплення, стіни споруд, бронетехніку і захищену ними живу силу ворога на ефективній дистанції у 250, а максимальній - 1000 метрів.





Загалом картина і вже переданих у 2022 році, і тільки анонсованих на майбутнє збройних постачань від союзників великим повітряним мостом в Україну наступна. Від США − до тисячі протитанкових ракетних комплексів FGM-148   Javelin і декілька тисячі ракет до них; дві сотні одноразових протибункерних гранатометів М-141 BDM; сотні тон боєприпасів різного калібру. Велика Британія: − понад дві тисячі одноразових протитанкових гранатометів NLAW. Чехія − оголошено про майбутнє постачання до чотирьох тисяч дефіцитних для ЗСУ артилерійських снарядів калібру 152 мм. Литва, Латвія, Естонія − оголошено про майбутнє постачання американських ПТРК FGM-148 Javelin;

ПЗРК Stinger. Польща − оголошено про майбутнє постачання польських ПЗРК "Piorun" і боєприпасів.







Окрім цього ще раніше Україна закупила у Туреччини безпілотні ударні комплекси "Байрактар" і нарощуватиме співпрацю заради їхнього спільного виробництва.

Показово, що і протитанкові "Джавеліни" та "Енлоу", і протибункерні "Бідіем", і, якщо їх отримаємо, протиповітряні "Стінгери" − це хоч і летальна зброя, але оборонного характеру. Використовується вона індивідуально бійцями-піхотинцями на полі бою. Розрахунок на те, що навіть невеликі армійські підрозділи з декількох рішучих солдатів в обороні будуть здатні нанести болюче вогневе ураження бронетехніці та авіації потужніших ворожих сил. Тобто головне у разі вторгнення − якісний мобілізаційний ресурс країни. А це означає наявність і готовність мотивованих та навчених солдатів не боятися, а бити сильнішого агресора завжди й скрізь на своїй землі, щоб вона буквально горіла в окупанта під ногами. Робити саме це тренуються й ось ці хлопці та дівчата. Між іншим, українськими вогнеметами РПВ -16.  



Окрім піхотинців постійно тренуються також і Боги війни артилеристи. Це польові навчання у зоні Операції Об’єднаних Сил реактивних систем залпового вогню "Ураган": підйом за тривогою, шикування у похідну колону, марш, розгортання батареї у бойовий порядок, наведення на ціль. 

Щоправда, у зоні ООС у районах відведення важкої техніки неподалік від лінії розмежування така потужна і далекобійна реактивна артилерія як «Урагани» вогню не відкриває навіть на навчаннях. Не можна дати противнику шанс використати його для провокації як казус беллі − привід до війни.

А ось ця батарея реактивних систем залпового вогню "Град" тренується в іншому районі, трохи далі від лінії розмежування із ворогом, на морському узбережжі і тому тут все вже по справжньому − зі стрільбою.



На цих стрільбах вони вчилися влучати по надводній цілі − ворожому десантному кораблю у морі. На відміну від суходолу, де як показують вісім років війни, Україна здатна стримувати ворога і перемагати, найслабша наша армія − на воді. І на мілководному Азові, і на глибшому Чорному морі противник тотально домінує: потужний російський флот із ракетними крейсерами, есмінцями, фрегатами, субмаринами й десантними кораблями проти невеликих українських військово-морських сил головно із катерами різних типів. Але вони так само як Сухопутні війська постійно тренуються. Ці зимові маневри пройшли наприкінці січня у північно-західній частині Чорного моря.  

"Умови були доволі несприятливими, але для нас це не є новиною, зазвичай ми виконуємо завдання у будь-яких умовах і рідко буває, що вони сприятливі. Патрульному катеру "Старобільск" було поставлено завдання виконати практичні артилерійські стрільби в нічний час", − зазначив Павло Гладченко, командир патрульного катера "Старобільськ" ВМС України.

Військове судно "Старобільськ" − це колишній американський патрульний катер класу Айленд переданий Україні три роки тому. А його капітан Павло Гладченко − це один з колишніх юних курсантів, які у березні 2014 року у Севастополі сміливо заспівали гімн України, коли російські окупанти підіймали російський прапор в академії Нахімова, де він тоді вчився.   

"Наразі екіпаж є повністю підготовлений до будь-яких завдань будь то стрільби, розвідка, пошуково-рятувальні заходи, це все завдяки постійному знаходженню у морі, постійній морській практиці", - зазначив Павло Гладченко, командир патрульного катера "Старобільськ" ВМС України.

Так само у морозну погоду під холодним вітром екіпаж іншого патрульного катера ВМС Украни "Прилуки" тренувався у Чорному морі охороняти морські райони, маневрувати у складі групи кораблів, стріляти вдень по надводних цілях з основного калібру шестиствольної  артустановки АК-630.

Проте терміново, тут і зараз, коли ворог біля брами, треба змінити держбюджет і виділити армії додаткові асигнування − саме цього під час відкриття сьомої сесії парламенту активно вимагала опозиція.

"Зарплату треба підняти прямо зараз, ми вважаємо, є можливість до 20, до 50 тис. їх підняти коштом законопроєктів, які ми вже подали, через перерозподіл бюджету, 50 млрд з великого крадівництва терміново перекинути на ЗСУ, і в цьому законопроєкті ми вказали конкретне джерело фінансування ЗСУ", − зазначила Ірина Геращенко, народна депутатка України, фракція "Європейська Солідарність".

Владна більшість, звісно, не погодилася віддати такий козир у руки опозиції й вже звично заховала голову у пісок, відклавши всі голосування на потім під приводом буцім-то карантину. Відтак закономірно влада потрапила під критику: як це так − велика війна на порозі, про це з кожної праски волають західні партнери й медіа, НАТО перекидає у східну Європу додаткові сили, а нашому війську не виділяють додаткових грошей? Натомість Верховний Головнокомандувач Президент Зеленський у зверненні до парламенту оголосив про велику військову реформу: підписав показово, прямо на трибуні Ради, Указ № 36 від 1 лютого "Про першочергові заходи щодо зміцнення обороноздатності держави, підвищення привабливості військової служби у Збройних Силах України та поступового переходу до засад професійної армії".  

Тим часом Володимир Зеленський зазначив: "Цим указом передбачено: збільшення грошового забезпечення усіх до рівня не менше 3-х мінімальних заробітних плат, перехід України до засад професійної армії, збільшення термінів дії контрактів, розробка концепції житлового забезпечення військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей, система кар’єрного росту офіцерів, а також збільшення протягом наступних трьох років чисельності ЗСУ на 100 тисяч осіб професійної армії − створення додаткових 20 бригад ЗСУ".

Важливо розуміти, що все це не прямо зараз, коли вторгнення найімовірніше і терміново потрібні бодай якійсь гроші на підвищення зарплат військовим, а десь у майбутньому, за три-чотири роки, коли уряд напише під все це законопроєкти, їх проголосують у Раді. І головне − коли знайдуть під все це колосальні фінансові ресурси. Цифри ще ніхто не рахував, але параметри обраховуватимуться додатковими десятками мільярдів гривень. Хіба що держава швидко за три роки розбагатіє десь так удесятеро. 

"Ідея цього указу полягає у тому, що протягом 4 років у спокійному, плановому режимі ми маємо перейти до формування професійної армії української, професійних збройних сил. Це дасть нам можливість в результаті відмовитися від строкового призову, відмовитися від короткострокових контрактів, а зробити службу у ЗСУ як професію цікавою і ЗСУ відповідно стануть одним з кращих роботодавців в Україні", − сказав Міністр оборони України Олексій Резніков. 

І якщо відмова від загального військового призову з 2024 року і заміна його кількамісячними курсами молодого бійця для юнаків виглядає для населення привабливо, пам`ятаймо: раніше щонайменше тричі й президенти Янукович та Ющенко, і навіть прем`єр Тимошенко гучно і настільки ж безрезультатно проголошувати кінець загальновійськового призову молодих людей в армію. Причина очевидна − гроші, точніше їхня відсутність у держави. Професійна контрактна армія, тим паче у країні, що воює із таким ворожим сусідом як Росія − це мегадороге задоволення. А якщо проголошено ще й зростання нинішньої чисельності 260 тисячного війська на 100 тисяч шляхом формування нових 20 професійних бойових бригад, то це виглядає як банальна військова гігантоманія без жодної опори на реальність.   

"Нам потрібна армія, яка міряється не кількістю, а ефективністю, тобто спроможність армії мінімізувати зовнішні загрози, і ми розуміємо те, що умовно кажучи, яка б велика армія не була, вона все одно буде слабкіша і менша, ніж армія РФ.  Це означає, що держава має робити ставку на іншу концепцію оборони, яка ґрунтується на стійкості і на застосуванні усіх прошарків населення для участі у захисті країни. Це якраз оця концепція спротиву, яка передбачена законами від 1 січня, і розширення концепції територіальної оборони, яка передбачає формування 25 бригад територіальної оборони", − наголосив Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express.