Популізм конфлікту. Блог Ігоря Гулика

Прикро про це писати, але в умовах війни такий "корисний" для популістів (а те, що в Україні, на жаль, верховодять саме вони) конфлікт набирає драматичних, якщо не сказати трагічних рис. Попри те, "зелені" ніяк не можуть відмовитися від нагоди використати його у власних цілях. Рейтингозалежність – це невиліковна недуга, вона прогресує за будь-яких умов, і попри фатальні обставини.

Кажуть, що зараз для особливо активних "лідерів громадської думки" в нетрях Офісу президента уклали спеціальний темник, у якому наказано просувати тезу, що всі воєнні успіхи українських воїнів стали можливими лише завдяки проникливості "найвидатнішого лідера". Це викликає гірку усмішку, особливо, у контексті спроб самого Зеленського переписувати зовсім недавню історію. Переписувати цинічно і безсоромно, позаяк свідки подій, про які він волів би промовчати, — ось тут, поруч. Хто на фронті, хто у тилу, хто волонтерить…

Зеленського навіть не навчив казус у парламенті, коли його делікатно смикнула Урсула фон дер Ляєн. Це ж треба: забути про три українські проєвропейські революції та відкрити українцям "істину", що, мовляв, вони йшли до кандидатства в ЄС… 115 днів війни (звісно ж, під орудою Зе!Команди). Добре, що хоч німкеня ліпше знає нашу історію і ціну європейського вектора: "Ми маємо нагоду відсвяткувати цей історичний момент – перемогу того руху, який розпочався вісім років тому на Майдані". Але що Зеленський може знати про Майдан? Хіба окремі знущальні репризи, що він їх з Кварталом озвучували десь на олігархічних корпоративах, а пізніше в "ЛДНР"?

І як він може реально зважити наслідки майбутнього українського членства в ЄС, коли одіозні діячі його Офісу навіть у найвирішальніші моменти, коли шальки історії зависли у хиткій рівновазі, пробували зірвати рішення про статус кандидата. Очільник Центру протидії корупції Віталій Шабунін розповів, як розвивалися події під час голосування у парламенті антикорупційної стратегії: "Заступник Єрмака викинув звідти найголовнішу частину, яка стосувалася … САП. Депутати викинули поправку №511, яка б заборонила генпрокурорці фактично керувати САП за відсутності обраного керівника… Татаров підвісив (деяких нардепів. - Авт.) через заслужені кримінальні справи й тепер керує ними в ручному режимі".

Схоже відбувається у справах воєнних. Причому популістська практика "конфлікту" та "поляризації" у цій царині набуває вже відвертих рис передвиборчої кампанії. З "комісарства" Безуглої сміються навіть котики на лінії зіткнення. А ось у Валерію Залужному, Вікторові Муженку та Сергієві Шепталі Офіс і особисто Зеленський вбачають реальних політичних опонентів на… майбутніх електоральних перегонах. Тому "зелені" ботоферми волають про "зраду", коли йдеться про організований відхід військ з Лисичанська. Тому на дуже "цікавих" з точки зору "походження" інтернет-ресурсах (РБК, до прикладу, — української філії російського медіаконцерну) так часто почав з'являтися Кирило Буданов. Причому, певні його висловлювання до болю нагадують "глибокодумні вислови" Арестовича. А медійна популярність геть не корелюється з посадою головного розвідника.

Єрмак, Подоляк та їже з ними чудово розуміють, що після перемоги "людина у погонах" виправдано претендуватиме на прихильність виборців (бодай з точки зору вдячності та визнання заслуг). А які, з дозволу сказати, заслуги у кварталівців? Що вони можуть протиставити баченню фахівців чи героїзму тих, хто на першій лінії вогню? За великим рахунком, — нічого, окрім чергової поляризації спільноти, вкидів для гризні й вигаданих "зрад"?

Така ж історія з розпіареною програмою відновлення України, яку презентували у Лугано. І тут команда Зе! пробувала вирішувати все самотужки, не без певного інтересу. Дійшло до того, що навіть закордонні ЗМІ, зокрема швейцарське видання Blick написали, що "партія Зеленського відправляє до Лугано всемеро більше депутатів, ніж інші політичні сили. Таке співвідношення зовсім не відбиває складу українського парламенту".   

Для чого це розбилося? По-перше, аби знову ж таки зафіксувати, що, усупереч визнаному прислів'ю, "у перемоги один батько". Відтіснивши при цьому не тільки опозицію, але й компетентних фахівців, а також громадянське суспільство. Про останнє, зокрема, медійників, написала Наталія Лігачова. По-друге, найбанальніше: аби отримати монопольний доступ до "розпилу" коштів. Коли план для Лугано був оприлюднений, то експерти, ретельно проаналізувавши його, дійшли висновку: "Фактично він складений значною мірою за лекалами "великого будівництва" від Зеленського у довоєнний час. Куди так само для ефекту масштабу інтегрувалися видатки, які й так здійснювалися за різними цільовими програмами із державного бюджету". Як мовиться, без коментарів.

Хіба один: "Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці усміхалися. Це була моя місія. Тепер я робитиму все, щоб українці принаймні більше не плакали". Це – цитата Зеленського. Останнє йому не надто виходить.

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.