Галицький Версаль, де живе привид вбитої жінки магната: історія та легенди Підгорецького замку

"Еспресо.Захід" розповість про історію виникнення й розвитку замку, його архітектурні особливості, сучасний стан та які таємничі легенди з ним пов'язані.

Історія виникнення Підгорецького замку

Підгорецький замок був зведений у 1635–1640 роках за часів, коли Галичина перебувала під владою Речі Посполитої. Це була епоха бурхливих історичних подій: край стрясали козацькі повстання, спустошливі набіги кримських татар, а також війни з Османською імперією та Московським царством, що робили життя нестабільним, а це вимагало зведення міцних оборонних споруд.

Тож замок у Підгірцях збудували в першій половині XVII століття за наказом коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Конєцпольського на місці давніших укріплень, які існували ще з 1530 року. Для створення замку Конєцпольський запросив видатних європейських майстрів: французького інженера Гійома Ле Вассера де Боплана, який спроєктував бастіонні укріплення, та італійського архітектора Андреа дель Аква, відповідального за архітектуру палацу. Адже замок мав поєднувати функції розкішної резиденції для відпочинку та оборонної споруди, що відповідало модній тоді європейській концепції "palazzo in fortezza" (палац у фортеці).

Розташований на схилах Вороняків на висоті 399 метрів над рівнем моря, замок мав стратегічне значення, адже з нього відкривався краєвид на багато кілометрів, що дозволяло контролювати навколишню місцевість. До речі, у 1646 році замок відвідав польський король Владислав IV, на честь якого влаштували пишний феєрверк, що свідчило про його статус як престижної резиденції.

Як замок пережив бурхливі часи і став музеєм

У другій половині XVII століття замок зазнав значних випробувань. Під час національно-визвольної війни під проводом Хмельницького фортецю неодноразово здобували козацькі війська, а в 1672 та 1688 роках він постраждав від турецько-татарських набігів. 

Після смерті Станіслава Конєцпольського у 1646 році замок перейшов до його сина Олександра, а з 1682 року – до родини Собеських. Король Ян III Собеський, другий власник, використовував Підгірці як королівську резиденцію, хоча відвідував його нечасто. У 1720 році замок придбав Вацлав Жевуський, який провів масштабну реконструкцію, додавши третій поверх і нові декоративні елементи. Цей період вважається "золотою добою" замку, коли він став центром культурного життя регіону.

Попри руйнування пов’язані з війнами, замок постійно відбудовували, а сучасники охрестили черговим "Версалем" завдяки розкішним інтер’єрам і пишним прийомам.

Та у XIX столітті замок почав занепадати через власників, які ним не дорожили. Зокрема, одіозний політик Северин Жевуський, відомий алхімічними експериментами, змушений був жити за кордоном і лише навідувався у свій маєток у Підгірцях. Фактичним власником став управитель Ремішевський, який поступово розпродав цінності. Так тривало і за спадкоємця Жевуського, Вацлава, який провів більшу частину життя в подорожах. 

Однак, коли у 1833 році до замку переїхав польський магнат Леон Жевуський, замок знову почали відновлювати. Бездітний Леон передав замок князю Євстахію Сангушку за умови, що той відреставрує його. Тому у другій половині ХІХ століття тут тривали реставраційні роботи. У підсумку Сангушки не лише відновили замку його колишню славу, але й створили тут великий приватний музей, один із найбільших у Східній Європі. Тут зберігалися цінні колекції картин, зброї, гобеленів і рідкісних книг, доступні для широкого загалу.

Проте Перша світова війна принесла значні втрати: замок неодноразово грабували, а його інтер’єри постраждали. Поруч нього проходив фронт між австрійцями та росіянами, тому лише дивом він вцілів. У 1939 році останній власник, Роман Сангушко, вивіз частину колекцій до Бразилії, де вони стали основою Фонду Сангушка. Він це зробив дуже вчасно, відчуваючи, що наближалася Друга світова війна. Комуністична влада, коли потрапила у цей розкішний палац, то видирала вікна разом з рамами, руйнуючи те, що залишилося. 

У 1947–1997 роках тут діяв туберкульозний санаторій, що призвело до перепланування залів і втрати оригінального декору. Пожежа 1956 року знищила значну частину інтер’єрів, включно з паркетом, фресками та плафонами. Лише у 1997 році за наполягання видатного музейника Бориса Возницького замок передали Львівській національній галереї мистецтв, що стало початком його поступового відродження.

Архітектурні особливості

Підгорецький замок є видатним прикладом архітектури пізнього Ренесансу з елементами бароко. Його ансамбль включає триповерховий палац, відомий костел Святого Йосипа (1766 року), заїжджий двір та парк у стилі італійських садів. Хоча ще у XVII столітті палац мав двоповерхову структуру, але після реконструкції Жевуськими набув сучасного вигляду.

Замок має квадратну форму зі стороною близько 100 метрів, з п’ятикутними бастіонами на кутах. З трьох сторін його оточував глибокий рів із підйомним мостом, що забезпечувало захист. Укріплення поєднують італійську та голландську фортифікаційні системи.

Північну частину займає триповерховий палац із бічними павільйонами-вежами. Фасад прикрашений декоративними елементами, а скульптури атлантів на куполах символізують міць і велич. 

Колись зали замку вражали навіть королів розкішшю та тематичним оформленням: Золота, Дзеркальна, Зелена, Кармазинова, Лицарська та Китайська зали. Особливо вирізнялася Китайська зала у стилі шинуазрі (яка нині, на жаль, не існує у первісному вигляді). Картинна галерея налічувала до 900 полотен, включно з роботами Рафаеля, Тиціана, Рубенса та Шимона Чеховича. Інтер’єри палацу були настільки розкішні, що на початку XX століття їхні світлини продавали як листівки.

Красивий італійський парк, закладений одночасно із замком, мав тераси, скульптури, фонтани та виноградник. На жаль, він зазнав значних руйнувань і зараз відображає лише частину колишньої величі.

Сучасний стан та потреба в реставрації 

На сьогодні замок є частиною туристичного маршруту "Золота підкова Львівщини" та підпорядковується Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Возницького.​ Завдяки зусиллям Бориса Возницького у 2010 році створено музей-заповідник "Підгорецький замок", який включає палац, костел, парк і заїжджий двір. 

Та лише у 2018 році двері замку частково відкрили для відвідувачів, організувавши виставку "Історія забуття" з копіями картин, оскільки колекція палацу розпорошена світом, та й стан будівлі не дозволяє експонувати оригінали. Замок досі частково в аварійному стані. Тобто попри ентузіазм та старання багатьох людей, Підгорецький замок все ще потребує великих коштів для більшої реставрації.  У 2020 році замок потрапив у список Daily Mail покинутих і занепалих грандіозних і величних будівель світу.

Особливої уваги потребує північно-східний бастіон та сходи на задньому дворі. Фундамент загалом стабільний, проте система водовідведення потребує ремонту. Наразі проводяться лише локальні ремонтно-реставраційні роботи власними силами музею, оскільки комплексна реставрація вимагає значних коштів – за оцінками, від 25 до 30 мільйонів євро .​

Цього року планують реалізувати спільний проєкт з польською фундацією "Полоніка", яка вже підтримує відновлення інших історичних об’єктів Львівщини. Крім того, Польща виділила 7 мільйонів злотих на реставрацію пам’яток, пов’язаних з польською історією та культурою, що знаходяться за межами країни, зокрема кошти спрямують і на Підгорецький замок.​

Волонтерський рух також активно долучається до відновлення замку. Десятки активістів з різних областей України працюють над зміцненням аварійних ділянок, зокрема північно-східного бастіону, використовуючи традиційні методи та матеріали .​

Тож Підгорецький замок – це не лише архітектурна перлина краю, а й символ культурної спадщини України, який заслуговує на увагу та підтримку для повного відновлення його величі.​ Сучасні зусилля з реставрації дають надію, що "Галицький Версаль" чи "Український Версаль" ще поверне свою колишню славу, продовжуючи захоплювати відвідувачів своєю красою та історією.

Легенди Підгорецького замку

Підгорецький замок відомий не лише своєю ренесансною архітектурою та історичною значущістю, але й численними містичними легендами.

Біла Пані: найвідоміший привид замку

Найпопулярніша легенда Підгорецького замку – це історія про Білу Пані, привид молодої жінки, яка, за переказами, блукає залами та підземеллями замку в пошуках спокою. Існує кілька версій цієї історії, які різняться в деталях, але основний сюжет залишається незмінним: молоду дружину одного з власників замку було жорстоко вбито, а її душа не може знайти спокій.

Версія про Марію Жевуську

Одна з історію пов’язує Білу Пані з Марією, дружиною Вацлава Жевуського, який володів замком у XVIII столітті. За легендою, Вацлав, будучи значно старшим за свою 19-річну дружину (йому було близько 60 років), страждав від патологічних ревнощів. Він забороняв Марії залишати замок і постійно стежив за нею. Марія, уникаючи тиранічного чоловіка, часто гуляла парком, що лише посилювало його підозри. Одного дня вона загадково зникла. Місцеві жителі та прислуга почали підозрювати, що Вацлав із ревнощів убив дружину та замурував її тіло в стіні замку.

Оповідки стверджують, що привид Марії, одягнений у білу сукню, з’являється ночами, особливо в підземеллях або біля парку. 

Версія про Людвігу Куніцьку

Інша версія легенди пов’язує Білу Пані з Людвігою Куніцькою, дружиною Северина Жевуського, іншого члена родини, відомого своїми алхімічними дослідами. За переказами, Северин, розлючений через невідомі причини (можливо, через те, що Людвіга не могла народити йому сина), наказав замурувати її живцем у підземеллі. 

Ця версія підкріплюється розповідями про дивний камін у передпокої Жевуських, який не має димоходу і, за припущеннями, міг бути місцем поховання Людвіги. На каміні зображена гравюра з жіночим обличчям, яке вважають портретом загиблої.

До речі, легенда про Білу Пані набула нового розголосу в XXI столітті завдяки сучасним технологіям і телевізійним проєктам. У 2010 році команда українського шоу "Битва екстрасенсів" відвідала замок і зафіксувала паранормальну активність: дивні звуки, тіні та нез’ясовні силуети. Під час однієї з фотосесій у підземеллях фотографи начебто зафіксували розмитий силует жінки в білому, який не зникав на серії знімків… Крім цього, в підземеллях працювала американська команда дослідників з проєкту "Ghost Hunters International". Мисливці за привидами зафіксували незрозумілі сенсорні феномени і відстежили їх на спеціальній апаратурі.

Алхімічна лабораторія Северина Жевуського

Ще одна легенда пов’язана з Северином Жевуським, власником замку в кінці XVIII століття, який прославився своєю пристрастю до алхімії. Северин, відомий як мандрівник, колекціонер і шукач пригод, облаштував у підземеллях замку таємну лабораторію, де, за переказами, намагався створити еліксир довголіття та знайти філософський камінь – міфічний артефакт, здатний перетворювати метали на золото.

Ці експерименти, ймовірно, були спробою поправити фінансове становище родини, адже Жевуські накопичили значні борги. Легенда стверджує, що Северин проводив у лабораторії ночі, оточений магічними атрибутами, булькаючими ретортами та старовинними книгами. Дехто вірить, що його алхімічні ритуали відкрили "портал" у потойбічний світ, що й пояснює паранормальну активність у замку.

Читайте також: Від княжої твердині до забутих руїн: як у Львові зник Високий замок та які легенди з ним пов’язані