Від княжої твердині до забутих руїн: як у Львові зник Високий замок та які легенди з ним пов’язані

"Еспресо.Захід" розповість про історію величі та занепаду львівської фортеці на замковій горі в історичному центрі міста. 

Виникнення Високого замку

Високий замок бере свій початок у XIII столітті, коли Галицько-Волинське князівство було одним із ключових політичних центрів Східної Європи, справжнім правонаступником Київської Русі. 

За переказами, які підкріплені історичними хроніками, замок заснував князь Лев Данилович, син короля Данила Галицького, який вважається засновником Львова. Згідно з історичними джерелами, зокрема свідченнями хроніста Бартоломея Зіморовича, Лев Данилович збудував замок як свою резиденцію та головну скарбницю держави, де зберігалися регалії влади, корони, престоли та цінні реліквії, зокрема хрест з частинками Животворного Хреста на якому розіп’яли Ісуса. 

Тож замок виник у період, коли регіон зазнавав постійних нападів монголо-татар, угорців, поляків і литовців. Стратегічне розташування на високій горі (413 метрів) забезпечувало природний захист, а муровані укріплення робили його майже неприступним. Зіморович зазначає, що Лев, будучи войовничим князем, розумівся на технологіях оборони фортець і використовував для будівництва кам’яні брили, які були на Замковій горі. Археологічні розкопки підтверджують наявність залишків круглої вежі XIII століття, що свідчить про ранню муровану конструкцію. Однак фактично замок був дерев’яно-земляним, як більшість тодішніх руських замків. 

У 1340 році Високий замок зазнав великого лиха: польський король Казимир III захопив Львів, пограбував скарбницю замку, забравши корони, трон і реліквії. А ще він спалив дерев’яний замок. Ця подія стала початком польського впливу в Галицько-Волинському князівстві, а замок почали перебудовувати для потреб нових володарів.

Розвиток замку та його архітектура 

Після захоплення Галичини Польським королівством наприкінці XIV століття відновлений Високий замок став ключовим елементом оборони Львова. Казимир III та його наступники наказали перебудувати старі дерев’яні укріплення на кам’яні, що включали стіни, вежі, двоповерховий палац і звідний міст із південного боку. У центрі замку височів донжон – головна вежа, оточена палацом, казармами, темницями та господарськими спорудами. У XVI столітті за проєктом архітектора Бернардо Морандо навколо замку викопали шанці, що посилили його обороноздатність.

Замок виконував не лише оборонні, але й адміністративні та репрезентативні функції. У ньому розміщувалися каплиця, збройова майстерня та в’язниця для шляхти й простолюдинів. У 1410 році тут утримували полонених німецьких лицарів після Грюнвальдської битви. Високий замок також слугував сигнальним пунктом, звідки попереджали місто про небезпеку.

У XVI столітті замок неодноразово ремонтували (1535–1538, 1574–1575, 1586–1589) через напади татар. Також велика пожежа 1527 року, яка знищила значну частину Львова, пошкодила і Високий замок, зокрема через вибух пороху в оборонних вежах.

Тож архітектура Високого замку еволюціонувала від дерев’яних укріплень княжих часів до складного кам’яного комплексу. За описами Мартина Груневега (1601–1606), замок займав весь верх гори, мав глибокий рів біля брами, звідний міст і палац, покритий гонтом. У палаці були зали, кімнати та інші приміщення. 

Замок був типовим прикладом середньовічних укріплень, адаптованих до рельєфу місцевості.

Відомі битви: козаки та шведи штурвали замок 

Високий замок прославився як неприступна фортеця, яка витримувала численні облоги. Довгий час його не вдавалося захопити жодному ворогу. Однак під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького козацькі загони на чолі з Максимом Кривоносом після кількох днів штурму здобули замок. 

Кривоніс, за легендою, отримав тут смертельне поранення і був похований біля підніжжя гори. На честь цієї події в 1953 році в парку встановили пам’ятний камінь, а вулицю біля гори назвали іменем Кривоноса.

Інша визначна подія сталася в 1704 році, коли шведський король Карл XII захопив Львів, виявивши "мертвий кут" в обороні замку, що дозволило йому обійти гарматний обстріл.

Занепад і зникнення Високого замку 

Занепад Високого замку почався в XVIII столітті, коли після ліквідації турецької загрози та татарських набігів потреба в оборонних фортецях зменшилася. Після захоплення Львова шведами в 1704 році на замок вже мало зважали і він поступово руйнувався. Завершила справу новоприбула австрійська влада, після поділу Речі посполитої. У 1772 році було наказано почати розбирати замок для будівництва нових кам’яниць, і його каміння використовували для зведення будинків і мощення вулиць. Та остаточно замок розібрали вже на початку XIX століття. 

У 1835 році на Замковій горі заснували парк, а в 1869–1900 роках польська громада насипала курган на честь 300-річчя Люблінської унії (об’єднання Польщі та Литви у Річ Посполиту), використавши для цього, у тому числі залишки Високого замку. Під час цих робіт більшість мурованих споруд було знищено, зберігся лише фрагмент південного муру.

Сьогодні від Високого замку залишилися лише мізерні руїни, зокрема фрагмент південного оборонного муру біля підніжжя кургану Люблінської унії. Археологічні дослідження виявили залишки круглої вежі XIII століття, дубові підвалини та інші артефакти, що свідчать про княжі укріплення. Ці руїни внесено до державного реєстру пам’яток архітектури національного значення (охоронний № 367) і є частиною ансамблю історичного центру Львова, включеного до списку ЮНЕСКО в 1998 році.

Замкова гора нині є частиною парку "Високий замок". На її вершині розташований оглядовий майданчик із панорамним видом на Львів та українським прапором, а також телевежа, встановлена в 1957 році. 

Ідеї відновлення фортеці 

Питання відновлення Високого замку періодично виникало в дискусіях, але конкретних реальних проєктів так і ніколи не було. Ідеї, які пропонувалися, крутилися довкола часткової реконструкції фрагментів муру або створення музейного комплексу поруч, який би відтворював частину вигляд замку в період його розквіту. Однак такі ініціативи стикаються насамперед з проблемою фінансів, археологічними дослідженнями та політичною необхідністю. Адже львів’яни зі стажем ще пам’ятають ідею ("проєкт десятиріччя") ексмера Любомира Буняка про відновлення Високого замку та створення тут кафе, ресторанів та інших закладів, яку він транслював наприкінці своєї каденції та перед виборами, які програв Андрієві Садовому. 

Деякі активісти пропонують створити віртуальну 3D-модель замку для туристів або облаштувати інтерактивний музей на Замковій горі. Поки що ці ідеї залишаються на рівні концепцій, але інтерес до Високого замку як символу Львова не згасає. Особливо, коли в мережі час від часу показують в якому стані останній мур фортеці. Наприклад, у 2017 році почали говорити про консервування руїн та їх відновлення, однак до 2020 року не було коштів – 4 млн грн. Тож вже 5 років тривають ці роботи, а мерія мріє збудувати тут ще й канатну дорогу за кошти інвестора (але вже багато років ніхто не береться за цей проєкт), щоб зробити цю давню частину міста більш доступною та цікавою для туристів. 

Легенди Високого замку

Високий замок у Львові, розташований на Замковій горі, є не лише історичною пам’яткою, але й осередком численних легенд і переказів. 

Легенда про скарби Лева Даниловича

Одна з найпоширеніших легенд пов’язана з князем Левом Даниловичем, засновником Високого замку. За переказами, у XIII столітті князь сховав у підземеллях замку свої скарби, зокрема клейноди Галицько-Волинського князівства – корони, золоті хрести та трон. Після захоплення Львова польським королем Казимиром III у 1340 році скарби нібито були пограбовані, але місцеві вірять, що частина багатств залишилася захованою. Легенда стверджує, що таємні підземні ходи під Замковою горою досі приховують скарби.

Легенда про язичницькі жертвоприношення

Археологічні знахідки на Замковій горі породили ще одну загадкову історію. Під час розкопок у XIX столітті польський дослідник Александер Чоловський виявив під залишками замку спорохнявілі дубові колоди, вугілля та урну з недопаленими кістками. Це дало підстави припускати, що на горі в дохристиянські часи проводилися язичницькі ритуали з жертвоприношеннями. Легенда розповідає, що Замкова гора була священним місцем, де давні слов’яни поклонялися своїм богам і приносили жертви. 

Легенда про Максима Кривоноса

Інша легенда пов’язана з козацьким полковником Максимом Кривоносом, який у 1648 році очолив штурм Високого замку під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. За переказами, Кривоніс отримав смертельне поранення під час облоги замку і помер на Замковій горі. Легенда стверджує, що його поховали біля підніжжя гори. Та насправді, історики кажуть, що Кривоніс помер згодом, при облозі Замостя. 

Легенда про грот самогубців

У парку "Високий замок" є штучний грот, збудований у 1841 році, який місцеві називають "гротом самогубців", чи "криницею самогубців". За легендою, у XIX столітті це місце обирали для зведення рахунків із життям через його віддаленість і похмуру атмосферу. Одна з історій розповідає про молоду дівчину, яка, втративши коханого, кинулася зі скелі біля гроту. Відтоді її привид нібито з’являється в парку, сумно блукаючи алеями. Хоча історичних підтверджень цій легенді немає, грот залишається популярним об’єктом для туристів, які шукають містичних вражень.

Читайте також: Єдина в Україні пам’ятка зниклої віри: таємнича історія аріанської каплиці в Тихомелі