Під час тривог боїмося перепадів напруги, бо тоді може вийти з ладу медичне обладнання, – Олег Дуда

"У 2022 році 45% пацієнтів, яких ми взяли на облік, — це хворі на І-ІІ стадіях. Для порівняння, у 2018, до початку пандемії COVID-19, цей показник становив 50%", — наводить дані хірург-онколог, заступник генерального директора Львівського онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру Олег Дуда.

Про дефіцит хімієтерапевтичних препаратів, який виник в Україні з початком повномасштабного вторгнення, нелегкі будні львівських онкологів, допомогу внутрішньо переміщеним українцям й виїзд пацієнтів на лікування за кордон, лікар розповів в інтерв'ю "Еспресо.Захід".

У 2022 році ДП "Медичні закупівлі України" не вдалося закупити 22 позиції ліків, більшість з яких — за напрямками дорослої та дитячої онкології. На поставки необхідного препарату пацієнти чекають 1-2 місяці, а іноді — й довше.

Проблема із забезпеченням пацієнтів хімієтерапевтичними препаратами виникла на початку 2022 року. Склади розміщувалися переважно під Києвом і, коли Київщина була під окупацією, ми мали відрізану комунікацію з ними. Але багато іноземних фармацевтичних виробників надали дороговартісні ліки Україні як гуманітарну допомогу. Наші пацієнти не просто отримали необхідне їм медикаментозне лікування, а лікування за європейськими стандартами. Навіть краще, ніж до війни, зокрема препарати для проведення імунотерапії, бо їх, з огляду на високу вартість, ДП "Медичні закупівлі" просто не закуповувало.

Зараз маємо проблему з поставками окремих ліків, оскільки компаніям, які завозять їх в Україну, невигідно це робити, і одна з причин, чому — коливання курсу гривні. На жаль, сьогодні деякі ліки хворі не можуть самостійно придбати в аптеці чи навіть привезти їх з-за кордону. Нас, як лікарню, цікавить, щоб препарати надійшли у медичний заклад, бо ми їх точно всі використаємо для лікування наших пацієнтів. Але оскільки препарати для лікування онкологічних захворювань закуповуються централізовано, цю проблему треба вирішувати не на рівні лікарні чи області, а на рівні держави.

Звісно, коли ми бачили, що до кінця року ліків нам не вистачить, закупили трохи хімієтерапії за кошти обласного бюджету та за кошти, які медзаклад отримав від Національної служби здоров'я у рамках програми медичних гарантій.  

Раніше ви розповідали, що COVID-19 негативно вплинув на раннє виявлення раку на Львівщині, і загалом в Україні. Війна, припускаю, доклалася до цього ще більше й сьогодні ми маємо гіршу статистику, ніж мали у попередні роки.

Торік ми виявили 7573 випадки раку. Це — на 42 (0,5%) менше, ніж у 2021 році. Наголошую: саме випадків, а не хворих. Хворих — трохи менше, бо ті пацієнти, що проходили у нас лікування з приводу онкозахворювання й що вилікувалися, ми їх уже порахували. Це — не нові хворі, але випадок, з яким вони до нас звернулися, — новий.

У доковідні часи ми щороку збільшували кількість виявлених випадків на 0,5-1 %. Це не було пов'язано з тим, що хворих ставало більше, а з тим, що покращувалася діагностика.

Я люблю математику (усміхається) і підрахував, що жінок минулого року ми взяли (на облік. - ред.) на 60 менше, а чоловіків — на 18 більше. Складно пояснити, чому так. Мабуть, це частково пов'язано з тим, що жінки більше зайняті домашніми справами, пильнували дітей в той час, як їхні чоловіки — на війні.

Минулого року ми виявили 787 випадків раку грудної залози — майже стільки ж, скільки у 2021. Але в III-IV стадії — 28,7%, і це на 3,7% більше, ніж рік перед тим. Для порівняння, у 2018 році — 21%. Тобто пацієнтки приходять тоді, коли їх вже починає щось турбувати.

Пандемія, яка тривала два роки, не дала нам можливості забезпечити належну профілактику та раннє виявлення онкозахворювань. А зараз війна і зрозуміло, що всі зусилля ми спрямовуємо передусім на перемогу, а вже потім згадуємо про обстеження, тим паче, коли в людини немає симптомів. Тож тенденція до того, що пацієнти приходять пізніше та, відповідно, зростає відсоток занедбаних стадій, зберігається.

Це залежить від локалізації пухлини? Людина бачить, що щось не так (наприклад, змінену родимку) й звертається до лікаря. Натомість на втому, слабкість, інші симптоми, які супроводжують, скажімо, рак крові, може довго не звертати уваги.

Візьмімо рак грудної залози, який є індикатором серед візуальних локалізацій пухлин. Минулого року ми виявили 787 випадків — майже стільки ж, скільки у 2021. Але в III-IV стадії — 28,7%, і це на 3,7% більше, ніж рік перед тим. Для порівняння, у 2018 році — 21%. Тобто пацієнтки приходять тоді, коли їх вже починає щось турбувати. Цей один показник показує нам ситуацію по всій онкології.

Так само з іншим індикатором — раком шийки матки. Маємо занедбаність на рівні 25%, а у 2018 вона була на рівні 14,9%. Це великі цифри, проте вони пов'язані з об'єктивними причинами: під час COVID-19 такі ж були й за кордоном. Війна не дозволяє нам змінити ситуацію. Люди не звертаються на первинну та вторинну ланку (бо ми, як онкоцентр не виявляємо, а лікуємо виявлених; виявляти повинні на первинному і вторинному рівнях). Важливим є й питання скринінгу. Потрібно кликати людей, в якийсь спосіб стимулювати їх, "витягувати" на профілактичні огляди — попри війну.

Чи багато у вас було пацієнтів з числа внутрішньо переміщених українців?

Від початку й до середини року ми спостерігали великі міграційні процеси. Було багато хворих, які почали лікування у Харкові, Києві, інших населених пунктах південних, центральних і східних областей, а продовжили його вже у нас. Станом на кінець року їх було 5% від загальної кількості хворих, що проходять лікування в нашому онкоцентрі. А було 30-40% та навіть більше. Якось так збіглося в часі, що жителі Львівської області призупинили своє лікування, давши можливість пролікуватися тим, хто приїхав. Таким чином у 2022 році ми провели на 50% більше променевих і хімієтерапій, а от операцій з приводу злоякісних пухлин — стільки ж, скільки у 2021 через те, що було багато тривог.  

А як щодо державної програми медичної евакуації хворих за кордон? Чи багатьох довелося відправити на лікування до інших країн?

Коли ми говоримо про дорослу онкологію, за кордон скерували невелику кількість хворих і йшлося лише про ті випадки, коли ми не могли нічим зарадити цій людині. Як правило, не йшлося про хірургію, а переважно про хімієтерапію, якісь особливі препарати, яких у нас або немає, або не було на той момент. І тут треба подякувати нашим європейським колегам, які взяли на себе тягар дороговартісного лікування. Платники податків Польщі, Німеччини, Італії, інших держав покрили його нашим хворим.

Пацієнти були напівобстежені. Багато з них мали втрачені документи. Людина з Харкова знала, що в неї є якась пухлина, але всі документи залишилися у рідному місті, а найгірше, що залишалися біопсійні препарати. Телефонували військовим та просили їх, щоб вони забрали гістологію із закритої напівзруйнованої лабораторії. 

Ми менше відправили людей з Львівської області, а більше все-таки з інших областей. Провели багато консультацій з польськими лікарями, щоб допомогти їм забезпечити якісне лікування нашим пацієнтам. До Львова хворі приїжджали з паперовими виписками, а наші польські колеги не знають кирилиці. Пацієнти були напівобстежені. Багато з них мали втрачені документи. Людина з Харкова знала, що в неї є якась пухлина, але всі документи залишилися у рідному місті, а найгірше, що залишалися біопсійні препарати. Хворого прооперували, пухлину видалили й незрозуміло, яку, бо гістологія залишилася там. Ми з колегами розбирали кожен випадок, висували припущення, що це могло бути. Телефонували військовим та просили їх, щоб вони забрали гістологію із закритої напівзруйнованої лабораторії  — і таке бувало.

Загальної статистики за кількістю евакуйованих я озвучити наразі не можу, бо хтось поїхав та вже повернувся, а хтось ще не повернувся.

Чому переважно повертаються? Бо завершують лікування?

За кордоном система працює трохи по-іншому. Там лікарі побачили, що пухлина доброякісна і пацієнт мусить чекати, бо черга на планові операції — довжелезна. Людина боїться з тим ходити, переживає й тому звертається до нас.

Ми готові прийняти всіх — не тільки хворих з Львівської області, а всіх, хто до нас звернеться. Тепер є така можливість: всі, хто має електронне скерування, мають право вибрати заклад, де вони б хотіли пройти лікування. Ми надаємо повний комплекс онкологічної допомоги за європейськими та американськими стандартами. Іноді може лише забракнути хіміє-, імунних або таргетних препаратів.

Розкажіть, будь ласка, про роботу онкоцентру під час війни. Тривога буває іноді по кілька разів на день, а зважаючи на те, що російські загарбники цілеспрямовано обстрілюють українську медичну інфраструктуру, працівникам лікарень і пацієнтам складно почуватися у безпеці навіть у тилових містах.

У перші дні, коли були перші тривоги, ми призупинили лікування. Ми — хірургічна лікарня, тож очікували, що буде великий наплив поранених цивільних й військових. Але далі ми побачили, що процес (надання допомоги пораненим. - ред.) налагодився.

Був момент, коли лунала тривога, а всі наші операційні були зайняті. Тоді прийняли рішення, що якщо йде операція, то ми її продовжуємо (попри загрозу ракетних ударів. - ред.), але нових не починаємо, крім ургентних, звісно, коли хворий потребує невідкладного оперативного втручання. Це робиться задля безпеки пацієнтів та медиків: у нас є 11 операційних, тобто 11 хворих одномоментно мають оперативне втручання, а висококласного персоналу навколо них — більше ніж 100.

Коли "прилетіло" по інфраструктурі Львівщини, недалеко від нас, я саме в той момент стояв за операційним столом. Ми запустили генератор, підсвічували ліхтариками. Хворий при цьому був при свідомості.

Як щодо варіанту проводити хірургічні втручання в укритті?

У нас є операційна, яку ми облаштували у бомбосховищі й ми там можемо прооперувати щось невідкладне. Але це більше, як для підстрахування. Сучасні операційні є високотехнологічними — їх усі в укриття не перенесеш. Проводимо надскладні хірургічні втручання, які потребують надскладної апаратури. Коли є тривога, ми боїмося найбільше перепадів напруги. Звісно, у нас є генератор, але деколи обладнання не витримує тих перепадів. Тож планові оперативні втручання (у пацієнтів з доброякісними пухлинами) ми дуже часто призупиняли, надаючи пріоритет онкохірургії.

Коли "прилетіло" по інфраструктурі Львівщини, недалеко від нас, я саме в той момент стояв за операційним столом. Ми запустили генератор, підсвічували ліхтариками. Хворий при цьому був при свідомості. Різне бувало, але наші колеги в медичних закладах на сході працюють у набагато гірших умовах. Тож не нарікаємо.  

Існує думка, що після нашої перемоги в Україні побільшає хворих на рак. Не тому, що всі кинуться обстежуватися, а тому, що пережитий стрес дасться взнаки.

Зі стресом пов'язано дуже багато захворювань, особливо хронічних, які можуть перерости в онкологію. Але прямого зв'язку між стресом й онкологічним захворюванням немає.

Стрес впливає на раннє виявлення, бо коли людина перебуває у стресі, вона не думає про себе та не звертає увагу на зміни у самопочутті чи загальному стані здоров'я.

Щоб було раннє виявлення раку, повинні бути профілактичні огляди. Тобто потрібно оглянути здорову людину, яка немає жодних скарг — провести їй мамографію, ряд інших обстежень. Людина в стресі цього не буде робити, і навіть коли з'являться перші симптоми, які б мали її насторожити, також не звернеться, бо вважатиме, що коли йде війна, є люди з більш суттєвими проблемами. А звернеться, коли вже будуть важкі симптоми. Тоді вже буде проблематично її лікувати, хоча сучасна медицина дозволяє нам допомагати хворим й у таких ситуаціях. Просто це складніше і для пацієнта, і для нас, медиків, і фінансово для держави.

Я думаю, що після нашої перемоги все швидко налагодиться. Наприкінці 2020 року, коли COVID-19 вже почав потроху відступати, ми почали дуже швидко повертатися до нормальних показників, навіть ще кращих, ніж мали до цього. Але війна у лютому-2022 знову внесла корективи. Переконаний, що за рік-два відновляться всі скринінгові програми, вся діагностика і ми будемо швидко виявляти хворих та лікувати їх на ранніх стадіях, коли ще немає ускладнень.             

Розмовляла Наталія Гелий

• Де у західних областях пацієнти з раком можуть безплатно пройти хімієтерапію. Перелік онкодиспансерів.