Як відроджувалась українська армія: 109 років тому було створено Легіон Українських січових стрільців

"Еспресо.Захід" розповість про історію формування Легіону Українських січових стрільців.

Історія створення Легіону Українських січових стрільців

Офіційною датою створення легіону Українських січових стрільців вважають 6 серпня 1914 року. Однак військове товариство "Січові стрільці" було сформоване в Галичині ще у 1913 році. Осередки були в Бориславі, Сокалі, Яворові та інших містах (всього пів сотні). Товариство "Січові стрільці" придбало 100 карабінів і проводило навчання в передмістях Львова. Пріоритетними у січових осередках були визначені такі статті витрат: придбання зброї, забезпечення інструкціями та підручниками з військової справи.

1 серпня 1914 року розпочалася Перша світова війна. Того ж дня у Львові була утворена Головна українська рада – міжпартійна організація, яка мала захищати інтереси українців Австро-Угорщини. Очолив її Кость Левицький. 3 серпня ГУР закликала українців до підтримки Австро-Угорщини в Першій світовій війні, вважаючи саме Росію найбільшою загрозою українському національному рухові. 4 серпня Рада ухвалила рішення про створення з добровольців української військової організації, яка називалась – Українські січові стрільці, а 6 серпня оприлюднила відповідний заклик до українців. 

Відгукнулись тоді 28 тисяч добровольців. На збір УСС у Стрию наприкінці серпня – на початку вересня 1914 зійшлося тільки 10 тисяч, бо деякі повіти Галичини були вже захоплені російською армією. Австрійська влада обмежила чисельність Легіону у 2,5 тис. стрільців. Їх поділили на 10 сотень по 250 стрільців. Цікаво, що перевагу надавали інтелігентним новобранцям – тим, хто навчався в гімназіях та університетах.  

"Все ж таки з тими людьми, які щось знають, вміють, розуміють, легше працювати. Я не думаю, що йшлося, щоб на убій взяти еліту. Коли добровольці почули, що не всіх беруть, почалися протести. Казали – як же ж, ми пішли захищати Україну, а виявляється, що ми не потрібні? Гуцули взагалі ставали перед Галущинським (командант УСС. – Ред.) на коліна, цілували йому руки. "Що ми вдома скажемо? Нас проводжали цілим селом!", – розповідає автор досліджень про січових стрільців Микола Лазарович.

Січові стрільці складали присягу двічі: спочатку на вірність Австрійській монархії, а потім внутрішню – служити власному народові. 

Героїчні бої і важкі втрати 

Фото: 100krokiv.info

Після короткого вишколу на Закарпатті, вже наприкінці вересня січові стрільці взяли участь у першому бою на дорозі Турка-Сянки. Узимку 1914-1915 р.р. сотні УСС боронили карпатські переходи, зокрема брали участь у відбитті атаки російських військ на горі Лисий Верх на Самбірщині.

Австрійське командування не поспішало кидати "усусів" до бою, бо не було впевнене щодо їхньої лояльності. Бійці УСС обороняли від кубанських козаків російської армії Борецький та Ужоцький перевали. Після цих битв УСС підсилили українські селяни із закарпатських сіл. 

Першою великою бойовою звитягою січових стрільців стали бої за гору Маківка. ЇЇ героїчна оборона зруйнувала стратегічні плани російського командування. Здобуття вершини росіяни планували на 29 квітня, а здійснили лише 4 травня, використавши всі наявні резерви. 

"29 квітня – 2 травня, Січові стрільці героїчно обороняли Маківку. 3 травня їх відвели, щоб вони відпочили. Туди запустили угорські підрозділи. Щойно прийшли угорці, втратили велику частину Маківки, і знов значну кількість стрільців туди повернули, щоб вони не повністю відкинули, але на підніжжі до Маківки зупинили росіян. Цікавий факт, коли під час бою на Маківці угорські підрозділи запропонували рухатися разом, то наш старшина відмовився: ми підемо окремо. У нього запитали: чому ти так сказав? А той: бо вони наші здобутки перепишуть на себе", – розповідає історик Лазарович..

Загальні втрати російсько-імперських військ за три штурми Маківки склали бл. 3000 бійців убитими й пораненими. Розмір втрат австро-угорських військ точно не відомий. Легіон українських січових стрільців у боях за Маківку діяв уміло й мужньо. Втрати січовиків склали 42 особи убитими, 76 пораненими й до півсотні полоненими.

Внаслідок боїв за Маківку росіяни були змушені зупинити всі наступальні дії на напрямку Стрий – Мукачево і незабаром почали відведення військ з Карпат. 

Січові стрільці зокрема проявили героїзм й під Болеховом та Галичем. Великих втрат легіон УСС зазнав під Бережанами. Наприкінці літа стрільці окопалися на горі Лисоня. В серпні-вересні 1916 року полк УСС втратив з 28 із 44 старшин і близько 1000 рядових убитими, пораненими і полоненими. Станом на 30 вересня 1916, полк нараховував ледве 9 старшин і 444 стрільців, однак зумів зупинити московський наступ, завдавши російським військам важких втрат. Тоді його було переформовано на курінь. 

Удруге відчутних втрат січові стрільці зазнали на початку липня 1917 року в бою під Конюхами, під час т. зв. офензиви Керенського, коли в полон потрапив майже весь Легіон УСС. Врятувалося близько 400 старшин і стрільців. 

Після Першої світової війни

У листопаді 1917 року в Києві із російських військовополонених галичан та буковинців було організовано курінь Січових стрільців. Полонені добровільно погодились захищати українську Центральну Раду перед наступом більшовиків. У грудні-січні січові стрільці брали участь у боях під Бахмачем і в Києві, захищали уряд УНР під час відступу до Житомира.

Зокрема, у більшовицькому повстанні в Києві брали участь робітники заводу "Арсенал", дві тисячі червоногвардійців та тисячі збільшовичених вояків українських військових формувань. Окремі частини українських військ оголосили про свій нейтралітет.

Своєю чергою, Курінь січових стрільців під керівництвом Євгена Коновальця налічував 450 старшин та стрільців. "Стрільці відзначилися у обороні будинку Центральної Ради, відкинувши ворога до Подолу. А згодом вибили ворога і з Подолу. В цей час у Київ увійшли українські війська на чолі з Петлюрою. Перемога мала високу ціну, адже під час боїв курінь втратив убитими та пораненими понад двісті вояків.

Командування та особовий склад куреня відзначилися не лише військовим професіоналізмом та високим рівнем дисципліни, але й політичною стійкістю, вірністю принципам. Курінь став одним з найбоєздатніших військових формувань армії УНР, січовикам доручали найвідповідальніші завдання", – йдеться в матеріалі "Історичної правди".

Січові стрільці під проводом Коновальця розгорнулися в дивізію, а згодом і корпус, до якого входили 6 полків піхоти, 6 полків артилерії, кінний полк,  автопанцерний дивізіон. Чисельність корпусу у 1919 році сягала 20 тисяч стрільців. Вони брали участь у польсько-українській війні 1918-19 р.р. і радянсько-українській війні 1917-21 р.р.

У Галичині січові стрільці стали основою сил, які 1 листопада 1918 року здійснили Листопадовий чин – українське повстання, що спричинило утворення Західноукраїнської народної республіки. 
 

Організація Легіону УСС – устрій, ранги та однострої

Легіон УСС поділявся на курені, які ділилися на сотні, сотні ділилися на чети. 

"Невдовзі стало зрозуміло, що треба поповнювати легіон – борці гинуть, є поранені. Тож створили запасну сотню, яка увійшла в історію як Кіш УСС (за козацьким звичаєм). Згодом з Коша виділився Вишкіл, бо потрібно було навчати новобранців, це був постійний процес. Новобранці відходили, хтось хворів, помирав, гинув. Якщо бойові курені – це військові здобутки, то в Коші та у Вишколі  формувався дух стрілецтва. Тому що вони були далі від бойових дій, там були ті, хто певний час проходив реабілітацію", – розповідає Микола Лазарович.

Як пояснює дослідник, підготовка у вишколі була доброю, а займались нею німецькі інструктори. Але Легіон УСС був суто українською структурною одиницею і там панувала українська мова. Коли приїздили німецькі інструктори, то навіть їх намагалися змусити вивчити українську мову. Крім того, чи в боях, чи в культурно-просвітницьких закладах – всюди із січовими стрільцями був синьо-жовтий прапор. 

"Січові стрільці хотіли відрізнятися від австро-угорського війська, вони самочинно перешивали мундир, навіть привіски до шаблі в офіцерів були синьо-жовті – всюди, де можна було. Подумали, що на шапці спочатку була так звана “розетка”, чи “чічка”, синьо-жовта. Але що робити, якщо стрілець скине шапку? На грудях теж має писати УСС, щоб знали, що це Українські січові стрільці", – каже історик.

Січові стрільці в українській культурі. Стрілецькі пісні

Культурним феноменом стали стрілецькі пісні, які були основою українського героїчного епосу ХХ століття. "Червона калина", "Повіяв вітер степовий", "Чуєш брате мій", "Гей ви стрільці січовії", "Пиймо друзі" - найвідоміші стрілецькі пісні.

Головними творцями їх були Левко Лепкий, Михайло Гайворонський, Роман Купчинський. Також є пісні, у яких важко визначити автора. Адже у написанні зусиль докладали як Січові стрільці, так і населення. "Повіяв вітер степовий" – одна з найвідоміших пісень – не має автора.  Стрілецькі пісні є в хорових і сольних обробках низки українських композиторів. А "Ой у лузі червона калина" — гімн Січових стрільців.

Читайте також: "Ой у лузі червона калина" – історія написання пісні та найвідоміші виконання

До слова, декілька днів після початку повномасштабного вторгненння,  вокальна формація "Піккардійська Терція" осучаснила прочитання стрілецької пісні "Йде січове військо", яку, власне, написав Михайло Гайворонський понад сто років тому. Музиканти змінили слово "січове" на "українське".

Жінки в УСС

До підрозділ Легіону Українських січових стрільців також входила  жіноча чота, яка була сформована ще до Першої світової. Точна кількість стрільчинь невідома, оскільки поіменного списку не збереглось. Крім того не всі жінки, що записалися в УСС, воювали. Відомі прізвища 34 жінок, які ймовірно були на фронті, серед яких Ольга Підвисоцька, Марія Бачинська, Гандзя Дмитерко, Василина Ощипко, Олена (Ярема) Кузь, Павлина Михайлишин, Стефанія Сіяк, Стефанія Новаківська, четар — Олена Степанів, більш відома як Олена Степанівна. Жінки-стрільці та санітарки, брали участь у боях під Маківкою. Після цього бою Олена Степанів та Софія Галечко були нагороджені срібними медалями хоробрості.