Як енергетична компанія з Краматорська знищує високогірні Карпати, масово забудовуючи їх вітровими електростанціями

Детальніше про все, що зараз відбувається на Руні та хто залучений до незаконного будівництва, розповість "Еспресо.Захід", журналістка якого була полонині та задокументувала роботу техніки та знищення місцевої флори й фауни.

Полонина Руна (місцева назва – Рівна) лежить на висоті близько 1500 м і відома своїми унікальними ландшафтами. Широке вершинисте плато вкрите чорничниками (місцеві кажуть яфинники), оточене буковими пралісами, а гірський вітер розносить спів птахів. 

Тепер цю тишу розриває гуркіт важкої техніки – бульдозерів, екскаваторів, бетономішалок. Без урядового дозволу, порушуючи законодавство і екологічні норми тут заливають бетон, прокладають дороги і встановлюють фундаменти під 100-метрові електровітряки. Екологи попереджають: зелена енергетика, яку всі підтримують, не повинна розвиватися ціною знищення Карпатського природного скарбу. Історія вітропарку на Руні вже стала хронікою порушень – і небезпечним прецедентом для всієї країни.

Незаконний старт: важка техніка на хребті

Активна фаза будівництва стартувала навесні 2025 року. У квітні важка техніка заїхала на полонину Руна і почала рити котловани під перші фундаменти вітротурбін. Зафіксовано залиття бетоном щонайменше двох фундаментів, тривають роботи над третім – попри те, що всі ці роботи не мали необхідних дозволів і відбуваються фактично нелегально.

Вітрогенератори планують грандіозні: висота вежі ~100 м, діаметр ротора до 150 м. Таких гігантів інвестор хоче встановити 30 штук на полонині Руна, що перетворить мальовниче високогір’я на справжній промисловий майданчик.

Навесні 2025-го забудовник перейшов до повномасштабного будівництва вітропарку на Руні, хоча не мав на те законних підстав. У квітні для прокладання лісової дороги до полонини вирубали ділянку пралісів: знищено 114 буків віком до 200 років. Ці рубки відбулися без належних дозволів просто у заповідних лісах, і поліція мусила відкрити кримінальне провадження за фактом незаконної порубки (ч. 3 ст. 246 КК).

Водночас на самій полонині важка будівельна техніка почала розгорнення майданчиків під турбіни та заливку бетонних основ. Результат – у горах виросли перші бетонні "близнюки": два величезні круглі фундаменти діаметром близько 30 м, занурені в землю на 4 м. 

Дороги для під’їзду техніки вигризли схили. Так виглядає будівельний плацдарм на висоті 1400+ метрів.

Активісти документують ці роботи на фото і відео, адже вважають їх грубим порушенням закону. Невелика група місцевих природозахисників постійно чергує на Руні, аби фіксувати кожен рух забудовників. Саме їхні зусилля дозволили оприлюднити фото бульдозерів і бетонозмішувачів на полонині та привернути увагу ЗМІ.

Попри звернення громадськості, ні поліція, ні екоінспекція тоді не зупинили техніку на Руні. Усі аргументи чиновників зводилися до того, що формально в забудовника "нібито все законно".

Читайте також: Найбільшу полонину українських Карпат Руну знищують понад 30 кілометрів автодоріг для інфраструктури під незаконні вітряки

Схеми й порушення: будівництво без ОВД та "фокуси" з документами

Як "Еспресо.Захід" вже писав раніше, вітропарк на полонині Руна не пройшов оцінку впливу на довкілля (ОВД) – обов’язкову процедуру для таких масштабних проєктів. Ще у січні 2025 р. Міністерство захисту довкілля офіційно зупинило розгляд документації з ОВД щодо цього проєкту. Причина – триває судовий спір про детальний план території (ДПТ), яким місцева влада відвела землю під вітряки. За законом, поки нема позитивного висновку ОВД від Міндовкілля, будь-яке будівництво є незаконним (ч. 3 ст. 3 Закону "Про оцінку впливу на довкілля").

Та забудовник з Донеччини вирішив обійти цю заборону і розпочав роботи самочинно.

Схема обходу закону була такою: компанія поділила проєкт на частини та заявила, ніби будівництво фундаментів – це окремий невеликий об’єкт, а не частина цілої вітроелектростанції. Фундаменти для турбін зареєстрували як об’єкти незначного класу наслідків – СС1, що взагалі не потребує проведення ОВД. Для таких об’єктів достатньо просто подати повідомлення про початок будробіт до Держінспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) замість отримання повноцінного дозволу. Саме це й зробили: ДІАМ прийняв декларацію і видав дозвіл на виконання підготовчих робіт, чим забудовник скористався. Представник компанії навіть заявив на засіданні контролюючого органу, що "фундамент – це не частина ВЕС, тож екологічна оцінка йому не потрібна".

Однак така позиція – очевидна маніпуляція. Міністерство довкілля у відповіді на запит екологів чітко зазначило: заливка фундаментів під турбіни є частиною комплексу будівництва вітроелектростанції. Це не самостійна споруда, а елемент великого об’єкта, тож відносити його до СС1 неправомірно. Відповідно, виконання будівельних робіт без висновку ОВД вважається самочинним будівництвом, яке тягне юридичну відповідальність. 

На полонині Руна в Закарпатській області розгорнулося самовільне будівництво вітрової електростанції всупереч екологічним нормам, фото: Джерела Еспресо.Захід

Місцева влада, на жаль, стала на бік інвестора. Ще раніше, у 2022–2023 роках, Тур’є-Реметівська сільрада (на території якої лежить полонина Руна) кілька разів відмовляла вітроенергетикам у погодженні землевідведення під проєкт – громадські слухання взимку 2024-го теж завершилися скандалом і були зірвані. Однак 23 травня 2024 р. відбулася різка зміна: сільрада пакетом ухвалила всі потрібні рішення для забудовника. На сесії депутати проголосували за затвердження ДПТ урочища "Полонина Руна" і дали зелене світло будівництву. Було вирішено долю й 28 земельних ділянок площею понад 15 га: їх перевели з категорії сільськогосподарських земель у землі енергетики. Простіше кажучи, громада офіційно змінила цільове призначення гірських луків, щоб там можна було ставити вітряки. 

Таким чином, забудовник отримав бажані папери від місцевої влади, але висновку ОВД від держави – як не було, так і нема. Міндовкілля зупинило розгляд звіту ще на початку 2025-го і навіть видало наказ №101, що забороняє будь-які дії на цій території до завершення екопроцедур та суду. Забудовники вирішили не чекати: коли одна юридична особа ("Вітряний парк Турянський") отримала відкоша, вони просто запустили нову процедуру ОВД під іншою вивіскою. У червні 2025 р. активісти виявили, що документацію на 30 вітряків подали вдруге – тепер від фірми "Вітряний парк Полонина Руна-1". План той самий, тільки назва компанії інша. Це очевидна спроба обійти наказ Міндовкілля і виграти час: поки судовий спір триває, "перезапустити" екопроцедуру і легалізувати вже здійснені підготовчі роботи. Екологи називають такі дії юридичними хитрощами.

Донецький слід: хто стоїть за знищенням високогірної полонини

Проєкт на полонині Руна реалізує група компаній "Вітряні парки України". За нею тягнеться шлейф впливових імен та офшорів. Як з’ясували журналісти, кінцевими бенефіціарами цього бізнесу є колишній народний депутат Максим Єфімов та підприємець Едуард Мкртчан. Єфімов – відомий промисловець із Краматорська, ексрегіонал і ексчлен парламентської групи "Довіра", що достроково склав мандат у 2023 році. Він також власник компанії "Фурлендер Віндтехнолоджі", яка виробляє вітротурбіни, та великий інвестор у зелену енергетику. Мкртчан – син Олега Мкртчана, колишнього гендиректора промислової корпорації "Індустріальний союз Донбасу" (ІСД). Юридична структура проєкту захована за декількома фірмами: ТОВ "Вітряний парк Турянський" і "Вітряний парк Полонина Руна-1" – це дочірні компанії, учасниками яких є кіпрський офшор Astrella Holdings Limited та ТОВ "Промаудит" (останнє пов’язане з Максимом Єфімовим.

"Вітряні парки України" починали свою діяльність на півдні та сході країни, де збудували кілька вітростанцій. Однак після 24 лютого 2022 р. багато їхніх об’єктів опинилися на окупованих територіях (зокрема, у Запорізькій області), а виробничі потужності – завод з виготовлення турбін – довелося релокувати з прифронтового Краматорська на Закарпаття. З 2023 року компанія перенесла свій основний фокус на Закарпаття – гірський регіон, раніше неохоплений вітроенергетикою. Тут амбіції інвесторів розгорнулися на повну. У Нижньоворітській громаді (Воловецький район) вони розпочали проєкт "Островський" – 16 вітряків на висотах 600–700 м, поруч із національним парком "Бойківщина". А далі взялися за ще сміливіший план – підкорити високогірні полонини Карпат.

Як розповідають місцеві екоексперти, група Єфімова-Мкртчана в цілому планує встановити понад 200 вітротурбін сумарною потужністю до 1,5 ГВт у Карпатському регіоні у найближчі 5 років.

"Для розуміння масштабів – зараз загальна потужність усіх ВЕС в Україні (разом з окупованими) становить ~1,9 ГВт. Тобто компанія прагне фактично подвоїти національну вітроенергетику за рахунок одної області. Закарпаття, хоч і не має сильного вітропотенціалу на рівнинах, привернуло їх увагу своїми вітряними гірськими хребтами. Хоча, по правді, в Україні набагато більше вітру на рівнинах. І це простіше й дешевше в плані логістики та інфраструктури", - розповідає екологиня Оксана Станкевич-Волосянчук.

Зрозуміло, що за проєктом стоять далеко не випадкові люди. Максим Єфімов у 2018 році вже потрапляв у фокус ЗМІ як "король вітру" – тоді він купував активи вітроенергетики в Німеччині та лобіював державну підтримку ВЕС в Україні. Тепер його компанія отримує надприбутковий "зелений" тариф за електрику з турбін, при цьому намагаючись максимально скористатися ситуацією в країні.

 В очах активістів цей проєкт має й політичний присмак: колишні регіонали й донецькі бізнесмени використовують воєнний час, щоб привласнити карпатські землі та ресурси – так само як свого часу промисловці знищували Донбас. 

В очах місцевої влади картина трохи інша. У відповіді на запит Еспресо компанія "Вітропарки України" зазначила, що 3% від доходу за продаж електроенергії щомісячно надходитиме громаді. За їхніми підрахунками: з одного вітряка щорічно це приблизно 1,5 млн грн., а зі всіх турбін на Руні - це понад 45 млн грн. 

Це навіть не половина минулорічного бюджету громади. А збитки при будівництві будуть невідворотними.

Активісти проти держорганів

Реакція держави на скандальне будівництво ВЕС на Руні є суперечливою. Міндовкілля формально зупинило проєкт наказом №101 від 22.01.2025 після звернень екологів. Та коли забудовник проігнорував заборону, контролюючі органи не втручалися. Закарпатська екоінспекція зволікала з перевіркою, посилаючись на мораторій на планові перевірки в умовах воєнного стану. Лише у травні 2025 року, після численних скарг, Міндовкілля дало дозвіл на позапланову перевірку, але її результати досі не оприлюднено.

Ще 9 червня адвокатка та представниця екоспільноти Наталія Майстренко подала до керівника Ужгородської окружної прокуратури Юрія Домніцького повідомлення про вчинення двох кримінальних правопорушень — самоправство (ст. 356 КК України) та самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 197-1 КК України). Йшлося про дії посадовців компанії "Вітряний парк Турянський" під час будівництва ВЕС на полонині Руна.

Попри обов’язок внести такі заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), прокуратура проігнорувала повідомлення. У відповідь на це Наталія Майстренко звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність прокуратури.

19 червня Ужгородський міськрайонний суд задовольнив скаргу. Слідча суддя Наталія Наумова зобов’язала уповноважених осіб прокуратури внести дані до ЄРДР у порядку статті 214 КПК України та розпочати досудове розслідування. В ухвалі зазначено, що скарга є обґрунтованою, адже заявниця вказала на обставини, які можуть свідчити про вчинення злочину, однак прокурори не вжили жодних дій.

Утім, навіть після судового рішення прокуратура не надала витягу з ЄРДР. Станом на 30 червня, за словами Майстренко, вимогу суду так і не виконано — хоча це мали зробити протягом доби після ухвали. 

Раніше, 30 квітня, поліція вже відкрила окреме кримінальне провадження за зверненнями громадян щодо земляних і будівельних робіт на Руні, але лише за статтею 239-1 КК України — "незаконне заволодіння ґрунтовим покривом". Розслідування триває, однак, за словами екоспільноти, його ефективність — сумнівна. Зокрема, досі не вжито жодних заходів для арешту земельних ділянок або припинення будівництва.

Склалась парадоксальна ситуація: є наказ міністерства, порушення природоохоронного законодавства, відсутність ОВД — але будівництво триває. Активісти вважають, що воєнний стан забудовники використали як "дах", а державні органи або бездіяльні, або покривають порушення. Наприкінці червня активісти звернулись до Генпрокурора з вимогою зупинити "екозлочин" і звільнити бездіяльного еко-прокурора.

Попри це, громада та екоактивісти від початку виступали проти проєкту. Перші слухання ще у лютому 2024 року завершились скандалом — забудовник не презентував належної інформації, а обговорення було формальним. Громада двічі не підтримала проєкт. Та у травні 2025 року сесія сільради несподівано ухвалила потрібне інвестору рішення — попри протест частини мешканців.

Після цього спротив перейшов у правове поле. Активісти документують вирубки, звертаються до влади, влаштовують акції. У червні відбувся протест в Ужгороді. Одночасно проти них запустили інформаційну кампанію: у ЗМІ з’явились дискредитаційні матеріали, активістів звинувачують у нібито проросійських зв’язках і навіть у приналежності до ЛГБТ-руху (що саме по собі не є злочином). Такі напади мають на меті послабити протест, але лише загартували опір.

Свою підтримку висловив Greenpeace Україна. 

Їхній представник Сергій Хара вважає, що полонина заслуговує на охоронний статус, а не забудову. На його думку, голос громади має бути визначальним — особливо в умовах війни, коли суспільство згуртоване, а довіра до держави залежить від її здатності чути людей:

"Ми, як організація, підтримуємо розвиток відновлюваної енергетики — і сонячної, і вітрової. Але коли такі проєкти реалізовують на територіях, які мають охоронний статус або є кандидатами на включення до міжнародних природоохоронних мереж — це вже інша історія. Українські Карпати — це унікальні оселища, важливі для всієї Європи. І будівництво на таких територіях викликає серйозне занепокоєння".

Для кого знищують Карпати?

Навіщо будують ВЕС у такому віддаленому куточку, як полонина Руна?  Є припущення, що справжня мета – експорт енергії до ЄС або виробництво "зеленого" водню для іноземних ринків.

Екологиня Оксана Станкевич-Волосянчук вказує: вітрову енергію можуть використати для проєкту "Воднева долина", який просуває компанія "Водень України". Водень планують експортувати трубопроводом до металургійного заводу в Кошицях (Словаччина). Потужність вітряків (1,5 ГВт) збігається з потужністю, потрібною для цього проєкту. За її словами, інтерес до водню з Карпат виявляє саме словацька промисловість.

Тим часом сама Словаччина в гірських районах ВЕС майже не розміщує — надає перевагу туризму й охороні природи. Натомість зручно імпортувати енергію з України.

Активісти вважають, що громади залишаться з проблемами, а вигоду отримають іноземні компанії. Вони наголошують: проєкти на експорт мають проходити суворі перевірки, а не зводитися на територіях із природоохоронним статусом. Україна не повинна перетворювати Карпати на ресурсний придаток заради чужих інтересів.

Руна – скарб Карпат: що ми можемо втратити

Полонина Руна — не "порожня гора", а унікальна високогірна екосистема в центрі Українських Карпат, площею понад 1100 га. Довкола — букові та яворово-букові праліси, частина яких уже має статус природоохоронних об’єктів, інша — на черзі до заповідання. Схили Руни входять до складу заказників "Соколові Скелі" та "Тур’є-Полянський", а поруч створюють нові природоохоронні території. Це — природно-заповідний фонд національного значення.

Руна є частиною проєктованого об’єкта Смарагдової мережі Європи, а також екологічним коридором для міграції тварин. Тут мешкають численні червонокнижні види — бурий ведмідь, глухар, чорний лелека, сичик-горобець, жовточерева кумка, рідкісні дятли. Високогірні луки, які забудовники вважають "порожніми", — насправді унікальні оселища, які виконують важливу екосистемну функцію.

Науковці попереджають: будівництво вітрової станції на Руні може призвести до ерозії ґрунтів, руйнування водотоків, зневоднення боліт і зсувів. Адже на відміну від скелястих Альп, Карпати — крихкі, флішові, особливо вразливі до техногенного втручання. Будь-які роботи на вершині неминуче впливають на всю екосистему.

WWF-Україна після аналізу проєкту дійшла висновку: реалізація ВЕС загрожує цілісності природних комплексів. До того ж, проєкт суперечить Лісовому кодексу України, Бернській і Карпатській конвенціям. Стратегічна екологічна оцінка не врахувала ризики для лук і пралісів, а сам забудовник визнає у звіті ОВД потенційні загрози — від перекриття водотоків до руйнування водних горизонтів. Попри це, роботи тривають. Уже вирубано столітні буки — під дорогу.

"Якщо ми дозволимо забудову Руни — ми втратимо її назавжди", — каже екологиня Оксана Станкевич-Волосянчук. 

Навіть у разі зупинки проєкту, сліди втручання залишаться. Але якщо будівництво довести до кінця — Карпати втратять ще одну ділянку дикої природи, а громади — місце сили, туризму та традиційного життя. На зміну ягодам і пташиному співу прийдуть бетон і гул турбін.