Поєднував любов до Бога, науки й України: роковини смерті о. Августина Волошина, якого закатував НКВС

"Еспресо.Захід" розповість життєвий шлях греко-католицького священника Мукачівської єпархії, якому судилося стати єдиним президентом Карпатської України.

Ранні роки й освіта Августина Волошина

Фото: synod.ugcc.ua

Августин Іванович Волошин народився 17 березня 1874 року в селі Келечин, що тоді входило в Угорське королівство (зараз Міжгірський район Закарпаття), в родині греко-католицького священника. У ті часи священницька діяльність, по суті, передавалася як родинна справа, тому в Августина практично не було вибору стосовно того, ким стати в дорослому житті.

Початкову освіту він здобув у місцевій школі, після чого продовжив навчання у гімназії в Ужгороді. Вищу освіту здобув у Будапештському університеті, де вивчав богослов’я та філософію. Однак уже за рік Волошин повернувся до Ужгорода через проблеми зі здоров’ям. У 1896 році одружився з 18-річною Іриною Петрик, донькою професора Ужгородської гімназії та родичкою відомого закарпатського поета Олександра Духновича. Дітей подружжя ніколи не мало, але шлюб був щасливим.

У 1897 році Августина Волошина було висвячено на священника. Та отець Волошин мав особливу любов не лише до Бога, а й до науки, тому продовжив своє навчання й 1900 року закінчив Вищу педагогічну школу в Будапешті з дипломом викладача математики та фізики в середніх навчальних закладах. З 1900 по 1917 рік працював професором, а з 1917 до жовтня 1938 року – директором учительської семінарії в Ужгороді.

Він активно займався розвитком освіти на Закарпатті, заснував низку шкіл та освітніх установ. Його педагогічна діяльність була спрямована на виховання національної свідомості серед молоді. Також активно виступав проти спроб місцевих "москвофілів ", які хотіли замінити місцеву говірку на російську мову.

Волошин вільно володів кількома мовами, включаючи українську, угорську, німецьку, чеську та латинську. Він написав низку наукових праць і підручників з педагогіки, які використовували в освітніх закладах. Як літератор він написав побутові драми "Марійка Верховинка", "Без Бога ні до порога", історичну драму "Фабіола", п’єсу "Князь Лаборець", драму "Син Срібної Землі Юрій Довжа", оповідання "Люби своє" та інші твори, переклав українською мовою твори святого Авґустина, уклав малу Біблію, малий біблійний катехизм для нижчих класів народної школи, молитовник для української еміграції в Празі тощо.

Крім цього, о. Августин був великим благодійником і жертводавцем. У 1932 році разом із дружиною Іриною пожертвував 300 тис. крон на сиротинець "Нова родина" в Ужгороді й 100 тис. крон для бідних та подарував під сиротинець свій будинок в Ужгороді (нині це вул. Августина Волошина, № 36). 

Політична діяльність Волошина

Фото: synod.ugcc.ua

О. Августин Волошин активно почав займався політичною діяльністю вже після Першої світової війни, коли вирішувалася доля Закарпаття в складі Чехословаччини. У 1919 році він ввійшов до складу Директорії Підкарпатської Русі. Згодом заснував і очолював Народно-християнську партію, від якої обирався послом до чехословацького парламенту (1925–1929).

Таким чином він став одним із лідерів українського національного руху на Закарпатті. У 1938 році після того, як празька влада заарештувала тодішнього прем'єр-міністра Андрія Бродія, оголосивши його угорським шпигуном, о. Августина обрали новим прем'єр-міністром автономного уряду Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини.

"Наша програма ясна і чітка. Нікому не хочемо робити кривди, хочемо, щоб у нашій країні запанувала правда, право й справедливість! Хочемо, щоб перестала біологічна політика нищення всього, що є українське", — виголосив Августин Волошин на конгресі Першої Центральної Руської Народної Ради 4 вересня 1938-го.

Однак кінець 1938-го й початок 1939 років був буремним періодом, коли Гітлер за мовчазної згоди Великої Британії та Франції почав ділити Чехословаччину, а згодом завершив "родинну справу", здійснивши аншлюс Австрії. У цей момент на політичній карті світу проголосили про створення нової держави – Карпатської України. 15 березня 1938 року о. Августина Волошина проголосили її президентом.

Карпатська Україна стала символом боротьби за незалежність українців Закарпаття. Під керівництвом Волошина було проголошено українську мову державною, створено власну армію та запроваджено національну символіку. Проте незалежність Карпатської України тривала лічені дні – вже в березні 1939 року угорські війська окупували її територію, адже нацистська Німеччина, союзник Угорщини, не мала намірів відроджувати українську державу.

Читайте також: День Карпатської України: як українці на Закарпатті не проґавили шанс створити незалежну державу

Смерть від радянського режиму та вшанування пам’яті

Тож під час окупації краю Угорщиною о. Волошин емігрував разом зі своїм урядом за кордон і поселився в Празі, де присвятив себе науковій та педагогічній діяльності. Працював в Українському вільному університеті деканом і ректором.

Коли радянські війська окупували Східну й Центральну Європу, в травні 1945 року о. Августин був заарештований радянськими спецслужбами СМЕРШ й вивезений до СРСР, оскільки режим Сталіна вбачав у ньому майбутню політичну загрозу. Хоча він ніколи не був радянським громадянином, його звинуватили в тому, що він "український націоналіст і ворожий Радянському Союзу".

Співкамерником Августина Волошина був В. Марчук з Житомирщини, який розповів, що запам’ятав ці кілька тижнів життям з ним на все життя:

"До мене в камеру-одиначку помістили Августина Волошина... Це був невисокий повний чоловік, років йому було за 70. Він мав хворий шлунок і не міг їсти. Свою їжу він віддавав мені. Кожного дня Волошин розповідав про життя Ісуса Христа, також про себе, як він їздив до Риму, до Праги. Я дізнався, що Волошин зустрічався з Ріббентропом, С. Бандерою, А. Мельником... З кожним днем Августин Іванович слабнув. Навіть сам уже не міг виходити на прогулянку. Ми брали його під руки і виводили гуляти... На все життя запам'ятав я цю добру і розумну людину... "

Після двох місяців допитів і знущань Волошин помер у московській Бутирській в'язниці о 15 годині 20 хвилин 19 липня 1945 року, за офіційною версією – від паралічу серця.

Августин Волошин залишив значний спадок у сфері освіти, культури та політики. Його діяльність сприяла піднесенню національної свідомості серед українців Закарпаття. У 2002 році йому посмертно надано звання Героя України. На його честь названо вулиці, школи й інші установи в різних містах України. Також у кількох містах на честь єдиного президента Карпатської Русі звели пам’ятник. А з 2001 року триває процес беатифікації, тобто залучення о. Августина Волошина до лику блаженних.

Читайте також: Як на Закарпатті виникла своя греко-католицька церква: історія Ужгородської унії та боротьби з угорцями Мукачівської греко-католицької єпархії