Як на Закарпатті виникла своя греко-католицька церква: історія Ужгородської унії та боротьби з угорцями Мукачівської греко-католицької єпархії

"Еспресо.Захід" розповість, як на Закарпатті виникла окрема від УГКЦ греко-католицька церква, та яка історія греко-католиків в цьому прикордонному регіоні України.

Про що у статті:

• Християнізація Закарпаття;
• Мукачівська Єпархія у складі протестантської Трансильванії;
• Ужгородська унія та рух греко-католиків Закарпаття до незалежності від угорського впливу;
• Ідея возз’єднання всіх греко-католиків в сучасний час.

Християнізація Закарпаття

Існує легенда, що ще у ІХ століття слов'янські просвітники та проповідники християнства Кирило й Мефодій, ідучи в Моравію, декілька місяців жили на Закарпатті, і начебто від них закарпатці й отримали християнську віру й церковнослов'янське богослужіння. Однак історично немає підтверджень цьому.

Тому насправді Закарпаття почало християнізуватися, так би мовити, в ногу з часом. Тобто після того, як з одного боку князь Володимир Великий силою навертав Київську Русь, а іншого боку – це робив угорський король Іштван (Стефан) І Святий. До 1054 року християнська церква не була поділена на католиків та православних, тому на початку ХІ століття, коли на Закарпатті почали діяти церковні місії, мова йшла про навернення на християнство. В той час тут переважали впливи руських князів, тому і, відповідно, церковників Київської митрополії.

Осередком християнства на Закарпатті став був Мукачівський монастир на Чернечій горі, який виник тут між ХІ і ХІІІ століттями, а також Грушівський монастир. До наших часів збереглися уривки з Євангелій та міней XII - XIV століть давньоруською мовою, які завозилися на Закарпатті з Києва та Галича. Вони свідчать про неперервні культурні зв'язки Закарпаття з Руссю. До речі, Закарпаття певний час було і частиною Галицької митрополії.

Мукачівська Єпархія у складі протестантської Трансильванії

У XV ст. на Закарпатті сформувалися умови для виникнення окремої православної Мукачівської єпархії. Перша згадка – 1491 рік. До середини XVI століття Закарпаття було частиною угорського королівства, однак після того, як турки заволоділи центральною Угорщиною, частина Закарпаття почала належати Трансильванському князівству (васал Османської імперії), а Мукачево певний період, по суті, було навіть столицею цієї держави.

Князі Трансильванії Ракоці були протестантами і любили втручатися в церковне життя краю. Тому робили спроби, щоб заохотити закарпатців також ставати протестантами. З іншого боку, в Речі Посполитій, яка володіла територіями як Київської, так і Галицької митрополій, церковне життя також було у постійній напрузі через конфлікти між католиками та православними. Дійшло до того, що король разом з шляхтичами вирішив згори вирішити це питання і у 1596 році відбулася Берестейська унія, що породила греко-католиків у Речі Посполитій, давши початок теперішньої Українській греко-католицькій церкві.

На Закарпатті почали думати в схожому ключі і шукати собі союзників у протистоянні з протестантською владою краю. Враховуючи, що угорські католики тут вже століттями проводили свої місії, не було нічого дивного в тому, що Мукачівська православна митрополія також вирішила стати частиною Святого Престолу.

Важливу роль зіграв Мукачівський єпископ Василь Тарасович, який був ініціатором та головним натхненником церковного об’єднання. Він готував до унії усе духовенство краю і протягом багатьох років вів переговори з католиками, хоча і мав через те чимало клопоту з боку протестантської влади, неодноразово був в тюрмі (зокрема, провів чимало часу у в’язниці Мукачівського замку). Однак попри різні знущання, він не відмовився від своєї ідеї та зміг втілити унію в життя.

Читайте також: Найвідоміша фортеця Карпат: таємниці і легенди тисячолітнього Мукачівського замку

Ужгородська унія та рух греко-католиків Закарпаття до незалежності від угорського впливу

Фото: Вікіпедія

24 квітня 1646 року в каплиці Ужгородського замку 63 священники у присутності Егерського  католицького єпископа Юрія Якушича урочисто проголосили об'єднання з католицькою церквою. Так виникла Ужгородська унія і укладено її було на таких умовах:

• збереження східного обряду;
• право вибору єпископа, що його Рим мав лише затверджувати;
• користування привілеями римо-католицького кліру.

14 травня 1648 року примас Угорщини Юрій Ліппай визнав і підтвердив унію і в тому ж році весь католицький єпископат зібраний на синоді у місті Трнава визнав Ужгородську унію.

Однак остаточне зміцнення Ужгородської унії відбулося вже по смерті єпископа Василя Тарасовича у 1651 році, коли новим єпископом було обрано Петра Партенія Петровича. Він отримав підтримку більшості духовенства, зокрема монахів Мукачівського монастиря. У 1663 році Мукачівська єпархія могла стати частиною ширшої греко-католицької церкви, яка діяла у Речі Посполитій, однак через спротив князів Трансильванії, єпархія й далі підпорядковувалася угорському Егерському єпископу, від якого раніше отримала папські гарантії.

Та угорські єпископи вдавалися до систематичних спроб латинізації обряду греко-католиків Закарпаття і насильного переведення їх на григоріанський календар. Різні негаразди з цим тривали близько сотні років. Тому у 1764 році єпархіальний синод у Мукачево постановив "раз і назавжди розірвати свою залежність від Егерського єпископа". За кілька років Ватикан дав свою відповідь. 19 вересня 1771 року Папа Климент XIV буллою "Eximie Regalium Principium" вивів Мукачівську єпархію з безпосереднього підпорядкування римо-католицького єпископа в Егері, наділивши наглядовими функціями над нею угорського римо-католицького Естергомського архієпископа. На той час до єпархії ввійшло 711 парафій і 560 000 вірян.

Замість назви "унійна церква" на прохання єпископів була запроваджена назва "греко-католицька церква". Тодішній Львівський єпископ Лев Шептицький запропонував об'єднати всі руські греко-католицькі єпархії Габсбурзької імперії. Адже це був час, коли Австрійська імперія підпорядкувала собі як Закарпаття, так і Галичину й Буковину. Найреальнішим кандидатом на сан митрополита був єпископ Мукачівської єпархії Андрій Бачинський. Проте угорські церковні та державні кола не допустили створення єдиної руської митрополії, оскільки єднання тодішніх українців не було для них вигідним, вони мали свої плани на Закарпаття.

Греко-католицька церква в краю розросталася і вийшла за межі теперішнього Закарпаття. Зокрема, на початку XIX століття виникла Пряшівська греко-католицька єпархія, яка стала основою до створення Словацької греко-католицької церкви. Згодом виникла і Гайдудорозька єпархія, яка в свою чергу стала основою до створення Угорської греко-католицької церкви. Наприкінці XIX століття закарпатці, що емігрували у Пенсильванію (США) засновували там греко-католицькі парафії, а в 1913 році вони виокремились в окремий русинський екзархат – Пітсбургську греко-католицьку митрополію.

Ідея возз’єднання всіх греко-католиків в сучасний час

Ватикан кілька разів намагався возз’єднати греко-католицьку церкву Галичини та Закарпаття, однак спроби раз у раз розбивалися через угорські впливи. У підсумку Святий Престол вирішив у 1937 остаточно звільнити Пряшівську та Мукачівську єпархії від підпорядкування угорському Естергомському архієпископу, надавши їм статус "sui juris", тобто пряме підпорядкування Ватикану.

Звісно, що в часи Радянського союзу греко-католицьку церкву на Закарпатті ліквідували й насильно підпорядкували Московському патріархату, однак з початком незалежності, знову постало питання, як же поєднати розірвані греко-католицькі церкви України.

У травні 1992 року у Львові в соборі св. Юра відбувся Священний Синод єпископів УГКЦ, який висловив прохання до Папи Івана Павла II, щоб той розв'язав ситуацію з греко-католиками Мукачівської єпархії, де "значна частина священиків і переважна частина вірних виявляла рішуче бажання належати до Києво-Галицької митрополії, оскільки вони вважали себе одною Церквою і одним народом з греко-католиками русинами-українцями всієї України".

На той час на адресу Синоду поступили звернення і від церков і церковних громад Мукачівської єпархії, які "заявляли свою єдність з усіма греко-католиками України". У 1995 році Римо-Католицький престол хотів надати главі УГКЦ духовну владу над усіма греко-католиками в межах України і в тому числі над Мукачівською греко-католицькою єпархією. Та знову таки, як і колись, так і зараз питанню возз’єднання завадило впливове лобі у Ватикані з переважно угорських та словацьких церковних діячів.  

Станом на липень 2012 року Мукачівська єпархія налічує 421 громаду по всьому Закарпаттю, 245 діючих єпархіальних священників, 11 священників-емеритів (на пенсії), кілька десятків отців працюють за кордоном. Діє понад двадцять монастирів та навчається сотня семінаристів.

На сьогоднішній день понад 1,2 млн осіб у всьому світі відносять себе до Мукачівської греко-католицької єпархії і налічується 449 парафій. Головними соборами є Ужгородський кафедральний собор та Успенський собор. З 2020 року головою греко-католиків Закарпаття є мукачівський єпископ Ніл (1973 року народження). Із часів блаженного Теодора Ромжі (80 років тому), він перший закарпатець, рукоположений в Ужгороді на єпископа в Ужгородському греко-католицькому Хрестовоздвиженському катедральному соборі.

Фото: Вікіпедія

У 2023 році Мукачівська греко-католицька єпархія підтримала ідею УГКЦ та ПЦУ і також перейшла на григоріанський календар.

Більше про діяльність Мукачівської греко-католицької єпархії, можна дізнатися на офіційному сайті єпархії.