Найвідоміша фортеця Карпат: таємниці і легенди тисячолітнього Мукачівського замку

"Еспресо.Захід" розповість про історію та цікаві легенди величного замку, який розташований на горі вулканічного походження заввишки 68 м.

Історія Мукачівського замку (Паланок): від найдавніших часів до князя Коріятовича

Фото: Вікіпедія

Історики досі сперечаються, коли точно виник замок в Мукачеві. Археологічні дослідження показують, що регіон був заселений уже в період неоліту, а в епоху бронзи та заліза на місці теперішнього замку стояв земляний замок. Тобто, вірогідно, через зручне географічне розташування перші земляні замкові укріплення на гористій місцевості збудували ще декілька тисяч років тому.

Перші ж слов’янські поселення на цьому місці з’явилися близько VІ століття довкола Замкової гори, підніжжя гори Кам’янка, Малої гори та Підгорян. До IX століття ці поселення злилися в одне велике селище, яке завдяки своєму зручному природно-географічному розташуванню переросло в місто зі своїм опорним пунктом – Мукачівським замком.

Існує декілька гіпотез походження назви міста і, відповідно, замку. За однією з них поселення виникло поблизу замку, будівництво якого принесло багато "мук" і страждань простим людям. Друга версія походження назви пов’язана з виробництвом муки.

Стосовно назви "Паланка", то вона виникла через частокіл, що стояв вздовж глибокого рову навколо замку. Такий частокіл у Середньовіччі називали паланкою (походить від лат. phalanx "фаланга"), тому і замок Паланок.

У тексті латиномовного літопису "Gesta Hungarorum" (ХІІ століття), де вперше згадується про Мукачево, вживається назва міста "Muncas", а автор тексту пояснює: "поселення нарекли Мункаш, бо з великими труднощами прибули на землю, про яку давно мріяли". Власне цей літопис написав нотарій угорського короля Бели ІІІ, який оповідав про перехід угорських кочових племен в 896-903 роках через Карпати на територію теперішньої Угорщини.

Між XI та XIII століттями сучасна територія Закарпаття повністю увійшло до новоутвореної держави – Угорського королівства, тут остаточно утвердилися угорські королі.

На початку тисячоліття на вершині нинішньої замкової гори в Мукачеві стояла фортифікаційна споруда, побудована зі стовпів. З роками замок повністю став кам’яним. Особливого значення надав замку угорський король Стефан І Святий, укріпивши його стіни. А король Ласло І у кінці ХІ століття наказав побудувати навколо нього кам’яний мур. Точно відомо, що у 1086 році Мукачівський замок взяли в облогу половці, та вони не змогли його захопити.

Свого сучасного вигляду замок набув пізніше. Угорщина, як і Русь, зазнала нападу монголів. 60-тисячна армія хана Батия вщент зруйнувала Мукачево, та добре укріплений замок захопити так і не змогла. Після відступу монголо-татар у 1242 році Король Бела IV наказав побудувати нові замки та зміцнити ті, що існували. До кінця XIII століття замок у Мукачеві став однією з найбільших і найкраще захищених фортець Угорщини. Та робота над його розбудовою на цьому не закінчилися, адже замок був важливим східним форпостом угорської держави. Тому багато століть у нього вкладали гроші. Наприклад, на початку XIV століття король Угорщини Карл I Роберт запросив італійських майстрів, які ще більше укріпили замок.

Велику роль в історії замку відіграв подільський князь Федір Коріятович, який був пов’язаний з угорським королівським двором. У 1396 році король подарував йому замок і володіння довкола. Коріятович значно розбудував і зміцнив замок, перетворив його на свою резиденцію. Тоді ж у скелястій горі був вирубаний 85-метровий колодязь.

Протягом XV–XVI століть замок побував у руках багатьох володарів, які його розбудовували й укріплювали. У цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині – великий палац, до якого вели широкі кам'яні сходи. Серйозних руйнувань замок зазнав під час селянських бунтів на початку XVI століття.

Значення замку в боротьбі між угорцями, трансильванцями й австрійцями

Фото: Вікіпедія

У 1526 році Османська імперія перемогла королівську армії Угорщини, був убитий останній король Угорщини з династії Ягелонів, Людовик II. Тоді почався поступовий розпад великого угорського королівства, формування васального щодо османів Трансильванського (або Семиградського) князівства. Тим часом німецькі Габсбурги також вступили у війну за угорську спадщину, щоб розширити свої володіння.

У 1537 році німецький король Фердинанд I (згодом носив титул імператора Священної Римської імперії) обложив Мукачівський замок і зміг його захопити. Таким чином фортеця номінально перебувала в руках Габсбургів. Фердинанд І подарував її одному зі своїх капітанів, але той не зміг скористатися подарунком, бо замок фактично був у руках угорського короля Яноша II. Та у 1567 році імперські війська знову зайняли замок.

Після того Мукачівський замок на багато років опинився у володіннях впливової трансильванської родини Ракоці, яка веде свій родовід від славнозвісного Валаського князя Влада III Дракули. Князі династії Ракоці перетворили замок Паланок на столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року, коли після поразки австрійцям усі володіння княжого роду були конфісковані на користь Габсбургів.

Фото: Вікіпедія

Цікаво, що 1649 року в замку побували посли гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дьордом ІІ Ракоці про спільні військові дії проти Речі Посполитої. Також замок у Мукачеві відвідав російський цар Петро І та багато інших іноземних делегацій.

З описів мандрівників, у 1690 році фортеця мала потрійний захист, і в останньому (третьому) мурі розташовувався замок. У замку були також глибокі підвали в скелях, куди могло сховатися населення. Внизу біля гори розкинулася Паланка, тобто містечко, оточене палями та ровом з водою, завглибшки до 12 стоп. Саме в цей період фортеця набула свого сучасного вигляду.

У кінці XVII та на початку XVIII століть Мукачівський замок був одним із ключових опорних пунктів боротьби трансильванців та угорців з владою Габсбургів. Коли ж ті склали зброю і Габсбурги перемогли, австрійці жорстоко помстилися повстанцям, знищивши десятки русинських та угорських сіл навколо замку, який надалі поступово втратив свою стратегічну роль. Коли Галичина стала частиною Австрійської імперії, замок уже не мав військового значення.

Від в’язниці до місця навчання трактористів

Фото: Вікіпедія

У 1787 році імператор Австрії Йосиф ІІ перетворив замок на в'язницю, де відбували своє ув’язнення багато відомих угорських дисидентів того часу.

Цікавий факт, що між 11 грудня 1805 року та 6 березня 1806 року в Мукачівському замку перебувала Свята корона Угорщини (корона Святого Іштвана), яку ховали через наполеонівську навалу на Східну Європу.

Фото: Вікіпедія

У 1834 році сталася сильна пожежа, яка тривала майже тиждень і знищила всі дерев’яні будівлі замку. Після пожежі його відбудували, а будівлі замість ґонту вкрили черепицею. У такому стані він зберігся донині.

У жовтні 1896 року з нагоди святкування тисячоліття угорське міністерство юстиції закрило в'язницю. Замок придбало міністерство фінансів за майже 400 тис. крон, а його утримання було доручено берегівській повітовій фінансовій інспекції. Однак грошей на це не вистачило, тому він почав руйнуватися.

У ХХ столітті замок спочатку використовувала чехословацька армія, а після анексії Закарпаття Угорщиною фортеця була казармою угорської національної гвардії. Та вже з 1945 року замок став казармою для радянських військ. Також тут діяла в'язниця НКВС.

З 1962 по 1973 рік Промисловий професійний ліцей використовував його для підготовки механізаторів сільськогосподарських машин. Тобто трактористів.

У 1956 році фортеця отримала статус пам'ятки архітектури. Однак реставраційні роботи замку протягом майже 20 років (з 1973 року) привели до ще більшого його занепаду. Хоча ними займався реставраційний інститут, та саме в цей період замку було завдано більше шкоди, ніж  це зробили багаторічні ворожі облоги.

Нині в Мукачівському замку розміщений історичний музей. Останніми роками за кошти ЄС у замку тривають ремонтні та реставраційні роботи, а у відновлених приміщеннях на відвідувачів чекає кілька цікавих виставок про славну історію фортеці та її власників. Замок Паланок є найбільш відвідуваним серед замків Закарпаття, щороку помилуватися ним приїжджаютьь близько 200 тис. туристів.

У 2022 році на північному сході замку встановили тризуб замість величезного  бронзового угорського птаха-турула (символ угорської влади), який тут простояв з  2008 року. Тим самим засвідчивши, що замок Паланок – це визначна українська пам’ятка історії.

Читайте також: Сім чудес України: таємниці та цікаві факти про неприступну Кам'янець-Подільську фортецю

План і будова замку Паланок

Фото: Вікіпедія

Князь Трансильванії Ференц II Ракоці на початку XVIII століття так описав свою фортецю:

"Мункач був побудований на скелі, яка вкрита лише невеликою кількістю ґрунту, ця скеляста гора піднімається з нерівності так, що поблизу немає височини на добру милю. Лише звідси починає підійматися сільська місцевість аж до дуже високих Бескидів. Від Тиси, яка протікає тут за чотири години їзди: немає нічого іншого, як надзвичайно густий ліс, у якому можна зустріти дивовижної висоти та прямолінійності дуби, або величезні болота, які утворюються водами, що стікають з гір"

Отож, замок складається з трьох окремих оборонних систем, які стоять на терасах різної висоти. Цитадель стоїть на найвищій частині, яка також є найдавнішою частиною. Середній замок стоїть на терасі на 6 метрів нижче. Нижній замок розташований на терасі на 10 метрів нижче. На четвертій терасі, ще на 10 метрів нижче, до початку 20 століття був бастіон воріт, який захищав дорогу, що вела вгору з південного боку.

Стіни фортеці, товщина яких місцями досягає 3,8 метра, укріплені вісьмома зовнішніми кутовими італійськими бастіонами і трьома круглими бастіонами.

Поруч входу в нижній замок розміщувалися два бастіони. У нижньому замку жили слуги та ремісники, які обслуговували замок. Між нижнім і середнім замком є ​​сухий рів глибиною 10-12 метрів. У дво-триповерхових будівлях розміщувалися казарми замкової варти, склади амуніції, лицарська зала та продовольчі склади. Навпроти воріт колись був будинок капітана замку, який знесли у другій половині ХХ століття. На місці цитаделі колись була житлова вежа, розширена за правління князя Коріятовича.

Три круглі бастіони діаметром 3,9 метра тодішньої чотирибастіонної фортечної стіни збереглися досі. Вежа, що стоїть порід з одним із бастіонів, є найвищою будівлею замку.

У цитаделі мешкав володар замку та його придворні. 2-3-поверхові корпуси палацу з трьох сторін з'єднані аркадною кільцевою частиною двору. Колодязь розміщений у дворі цитаделі, його діаметр становить 2,5 м, а глибина – 86 м. На глибині 71 метр від колодязя до берега річки Латориця прокопано таємний хід.

Легенди та цікаві історії Мукачівського замку

Фото: Вікіпедія

Як і кожен давній замок, фортеця у Мукачеві оповита своїми легендами, що назбиралися за тисячолітню історію.

Легенда про чорта і колодязь

Одна з легенд розповідає про появу колодязя в замку. Тож, коли в ньому виникла потреба, князь наказав копати криницю. Хоч як довго її рили, все ніяк не могли дістатися до води. Щодня чуючи той самий вислів: "Пресвітлий княже, води немає", князь Коріятович усе більше не вірив, що можна буде викопати колодязь.

Аж якось одного дня до князя прийшов чорт і запропонував угоду: мішок золота в обмін за заповнення криниці водою. Але виявилося, що грошей у скарбниці немає, тож князь не може заплатити нечистому. Коріятович запропонував душу, але той відмовився, вимагаючи грошей. Один з вірних лицарів Коріятовича, підслухавши розмову князя з чортом, запропонував йому обдурити того: "Княже, мішок золота необов'язково має бути великий: маленький – теж мішок".

Вкинувши в мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: "Усе одно води не питимете", і з цими словами стрибнув у колодязь. Відтоді з глибин колодязя щовечора чути, як на дні виє чорт через те, що його обдурили.

Історія про коридор смерті і крики болю ворогів

Існує також моторошна легенда про коридор смерті, так званий хід-пастку, яку зробили на випадок, якби комусь із нападників таки вдалося подолати крутий підйом під шквалом стріл та куль, рови та кілька рядів укріплень. Раніше тут були земляний настил і зйомні дерев'яні сходи. Коли вороги потрапляли в коридор, сходи забиралися, перед ними лилася гаряча смола. Кажуть, страшні крики від болю обпеченої шкіри і страждань лунали далеко за межами замку, відлякуючи інших нападників.

Як родичка князя Дракула пила кров у Мукачівському замку

Інша ж легенда оповідає про дружину трансільванського князя Дьєрдя Ракоці II, Софію Баторі. Коли її чоловік помер, жінка боялася померти старою, тому шукала способу зберегти молодість. Легенди кажуть, що, живучи на горі в замку, вона пила людську кров і купалася в ній, щоб знайти вічну молодість, як її давній предок князь Дракула.

Історія про відважну Ілону Зріні, про яку говорила вся Європа

З ім’ям ще однієї жінки пов’язана цікава історія. Мова про Ілону Зріні, невістку Софії Баторі, вірну дружину князя Трансильванії Імре Текелі. Коли Угорщина й Трансильванія уже були під владою австрійської династії Габсбургів, жінка впродовж майже трьох років чинила опір австрійським військам (у 1685-1689 рр.). Княгиня піднімала бойовий дух вояків, часто з'являючись на бастіонах разом з десятилітнім сином Ференцом. Ілона Зріні керувала передислокацією артилерії з одного бастіону на інший, точно визначаючи найбільш важливу ділянку оборони, розподіляла між солдатами і захисниками зброю і боєприпаси, разом з офіцерами брала участь у плануванні та організації оборони і вилазок розвідників, перев'язувала поранених у лазареті, ночами контролювала пости і дозори тощо.

Звістка про героїчну оборону Мукачівського замку вразила всю тодішню Європу. Як міжнародну сенсацію сприймали європейські держави непокору княгині Ілони Зріні австрійцям, тоді як уже вся Угорщина скорилася Габсбургам. Султан Османської імперії Мехмед IV навіть нагородив княгиню спеціальною грамотою-атнаме. Це єдиний випадок в історії Туреччини, коли цю нагороду отримала жінка.

Деякі історики пишуть, що Мукачівський замок "Паланок" є однією з п'яти фортець у Європі, які ніколи так і не були взяті штурмом.

Читайте також: Найбільша фортеця Львівщини: таємниці та легенди занедбаного Старосільського замку