День Карпатської України: як українці на Закарпатті не проґавили шанс створити незалежну державу

"Еспресо.Захід" розповість історію Карпатської України та чому героїчний приклад, який продемонстрували закарпатські українці, є важливим і для сучасної історії України.

Про що у статті:

• Що сталося із Закарпаттям на початку ХХ століття;
• Розпад Чехословаччини і проголошення нових держав;
• Як виникла Карпатська Україна на чолі з Августином Волошином;
• Незалежна Карпатська Україна та її коротка, але героїчна доля.

Що сталося із Закарпаттям на початку ХХ століття

Фото: 100krokiv.info

Отже, на початку ХХ століття населені українцями області Закарпаття були бідним сільськогосподарським регіоном, де майже не було промисловості. У горах, де було мало орної землі, селяни пасли худобу на плоскогір'ях і рубали ліс. Тривала масова еміграція до Америки. Це був один із найменш розвинутих регіонів Австро-Угорської імперії, до якої входило й Закарпаття. Тут проживало близько півмільйона людей. Однак на відміну від австрійських Галичини і Буковини, які за конституцією 1867 року становили окремі автономні області з власними сеймами, Закарпаття безпосередньо входило до складу Угорського королівства й було поділене на чотири менші області.

Перша світова війна спричинила падіння великих імперій Європи. Не витримала й Австро-Угорська, яка була збірною народів центральної Європи. Серед тих, кому пощастило створити на уламках імперії свою державу, були чехи і словаки, які 1918 року проголосили про незалежність у складі двох республік – Чехії і Словаччини. Такий тандем тривав аж до того моменту, поки Адольф Гітлер не вирішив силою переписати всі можливі кордони на користь Німеччини та своїх союзників.

На основі рішень Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) договорів Підкарпатська Русь (Закарпаття) була включена до складу Чехословаччини на правах автономії. Проте реального автономного статусу Карпатської України, передбаченого договорами, окупаційний уряд так і не забезпечив. У 1920-1930 рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у соборній незалежній Українській державі. Для цього регулярно проводилися з'їзди молоді в різних містах і селах. Варто сказати, що закарпатські українці становили тільки близько 4% загального числа жителів Чехословаччини. Для прикладу, угорців було 5,6%, а німців - 23%. Це, зокрема, і спричинило майбутні проблеми цієї держави.

Розпад Чехословаччини і проголошення нових держав

Фото: Вікіпедія

Восени 1938 року гітлерівська Німеччина, підтримувана Угорщиною й Польщею, створила міжнародну кризу довкола Чехословаччини, щоб на шматки розірвати цю державу. Світ уже тоді був на порозі нової світової війни, але великі держави відступили на користь примирення. Сумновідома Мюнхенська конференція 30 вересня 1938 р. схвалила перехід чеських земель (Судетська область) на околицях Богемії й Моравії до німецького Рейху. Понад те, під тиском Польщі уряд Чехословаччини віддав їй Тешинську Сілезію. А Угорщині за результатами Віденського арбітражу передано південні околиці Словаччини і чималий шмат Карпатської України.

Обкраяна нова республіка проіснувала до середини березня 1939 року як федеративна держава з широкою автономією, наданою Словаччині, а за законом від 22 листопада 1938 року - і Карпатській Україні. Та вже 15 березня 1939 року Богемію й Моравію окупували німці, утворивши "Протекторат Богемії і Моравії", а Словаччина і Карпатська Україна оголосили самостійність. Та це не зупинило намірів угорців окупувати Закарпаття повністю.

Як виникла Карпатська Україна на чолі з Августином Волошином

Фото: synod.ugcc.ua

Тож, коли у 1938 році Чехословаччину почали "притискати до стінки", українські сили Закарпаття також активізувалися. Ще 29 травня 1938 року Центральна Руська Народна Рада тоді ще столиці Карпатської України Ужгорода поставила вимогу до центрального уряду про впровадження статусу автономії краю, посилаючись на положення Сен-Жерменського договору та конституції країни. 9 вересня 1938 року до Праги (столиці Чехословаччини) прибула делегація з 10 представників Закарпаття клопотати про статус автономії у Чехо-Словацькій державі. Однак тим часом угорці знову активізували свої апетити. Вони були союзниками нацистської Німеччини, тому 4 жовтня будапештський уряд запропонував Берліну приєднати Закарпаття до Угорщини. До речі, цікаво, що в цьому угорців підтримував і уряд Польщі, виходячи з того, що існування української автономії активізує незалежницьку діяльність українців у Польщі.

Тож після підписання Мюнхенської угоди складне міжнародне становище Чехословаччини змусило центральний уряд розглянути питання української автономії, щоб іще більше не розбурхати спільний човен, який вже почав тонути. 22 листопада 1938 року празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, внаслідок чого Чехословаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців (русинів).

Ще 8 жовтня 1938 року було утворено перший автономний уряд краю (Рада Міністрів Підкарпатської Русі), який очолив журналіст і вчитель Андрій Бродій. Та вже за кілька тижнів Бродія усунули, адже він мав виражені проугорські нахили й самочинно вів таємні переговори з Угорщиною. Тому Бродія арештували, а новим прем'єр-міністром Карпатської України став лідер Християнсько-народної партії, греко-католицький священник і педагог Августин Волошин. Хоч він склав присягу на вірність Чехословацькій Республіці, та у виголошеній прем'єрській промові Волошин заявив, що населенню Закарпаття будуть забезпечені їхні "культурні, національні та господарські здобутки". Волошин мав чіткі проукраїнські погляди та мрію, яка була спільною для багатьох українців, – створення єдиної великої української держави.

Автономний уряд дозволив вживати поряд із назвою "Підкарпатська Русь" найменування "Карпатська Україна". А 25 листопада 1938 року кабінет Волошина видав розпорядження запровадити на території краю українську мову як офіційну. Друкувалися українські періодичні видання, а відомі українські письменники приїжджали, щоб розвивати тут культурне життя краю.

Тим часом нова автономна одиниця територіально все меншала. Бо рішенням Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року північно-західна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачево і Берегове були передані Угорському королівству. У цих адміністративних одиницях, які становили близько 12% території регіону, в 97 населених пунктах проживало близько 175 тис. осіб, серед яких понад 33 тис. українців. За цих умов столицю Карпатської України 10 листопада перенесли до Хуста, де й розмістилася канцелярія Августина Волошина.

Та незважаючи на це, уряд Августина Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української автономії. Крім пріоритетних завдань економічного характеру, для захисту автономної незалежності та боротьби з угорськими та польськими військовими формуваннями, які періодично здійснювали терористичні дії та провокації на кордоні, були створені збройні сили Карпатської України  - Організація оборони "Карпатська Січ". До речі, велику допомогу в її створенні надала Організація українських націоналістів: Роман Шухевич та Андрій Мельник особисто займалися розбудовою військ Карпатської України.

Незалежна Карпатська Україна та її коротка, але героїчна доля

Фото: Вікіпедія

З настанням нового, 1939 року, ситуація на міжнародній арені лише погіршувалася для "обгризеної" Чехословаччини, в якій жила українська автономія в Карпатських горах. Попри це, 12 лютого 1939 року відбулися вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4%) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання, яке відстоювало українські інтереси краю. Це надало владі Карпатської України легітимності та можливості вести перемовини з іншими державами, репрезентуючи громадян краю. Хоча Августин Волошин і його уряд намагалися знайти прихильність і Німеччини, і інших великих тогочасних гравців Європи, та ніхто не мав у планах вирішувати українське питання. Гітлеру було вигідно стати на бік Угорщини, щоб ще більше посилити союз з урядом диктатора Хорті. Тому він дозволив угорцям повністю окупувати Закарпаття, коли сам вирішив, що пора приєднати залишки Чехії до Німеччини.

Тож у ніч із 13 на 14 березня 1939 року Угорщина за підтримки Третього Рейху розпочала війну проти Карпатської України. Августин Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі. Після зіткнень із чеськими військами під командуванням генерала Прхали, що намагалися роззброїти карпатоукраїнські війська, Карпатська Січ узяла під контроль територію країни, хоча в цей час угорські війська вже захопили перші українські села: Підгіряни, Кольчино і Коропець.

Не вбачаючи іншого виходу, 15 березня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив повну державну самостійність. Прийнята парламентом конституція Карпатської України визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором і гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн "Ще не вмерла України.. ". Герб - червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.

Президентом Карпатської України обрали Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая. Головою Сойму обрали Августина Штефана.

З трибуни Сойму Волошин заявив:

"Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути українська. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди український, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу".

Фото: Український інститут національної пам’яті

Власне, всі розуміли трагізм ситуації, в якій опинилися. Адже своїми силами закарпатці не могли стримати угорців. Ніхто не був зацікавлений в існуванні окремого українського краю в Карпатах. Тому проголошення самостійної Української держави було символічним кроком, який мав показати: попри віки під гнітом різних держав, закарпатці не забули, що є українцями і готові зі зброєю в руках це доводити.

З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород - Мукачево - Берегово - Севлюш. Зрозуміло, що шансів виграти в цьому зіткненні не було, але, як сказав Михайло Колодзінський, один з трьох членів Генерального штабу Карпатської Січі:

"Коли вже немає розумного виходу з тяжкого становища, то треба вміти вмерти по-геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь".

Михайло Колодзінський зробив, як сказав - геройськи загинув разом з бійцями Карпатської Січі, яких він, як і інші члени ОУН, набирали й готували саме до таких зіткнень. Найбільший бій відбувся на Красному полі (по суті, він став повторенням подвигу героїв Крут). 16 березня 1939 року, зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а вже 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. Невеликі формування українських сил ще кілька місяців діяли в гірських місцевостях, однак уже до початку літа змушені були поступитися краще озброєним угорцям, сили яких переважали. При захисті Карпатської України, за різними даними, загинуло від 2 до 6,5 тис. людей.

Частина уряду Карпатської України та сам президент Августин Волошин змогли врятуватися завдяки тому, що виїхали через Румунське королівство в еміграцію.

Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності. Тим самим тепер він є важливим нагадуванням як для Закарпаття, так і для сусідніх держав, що українська ідея є домінантною в цьому краю.

Читайте також: Як Стрий перегнав Львів і став першим містом, де підняли український прапор