День Карпатської України: як тінь Мюнхенської угоди завадила незалежності українців на Закарпатті

Ця подія, що відбулася у 1939 році, стала яскравим прикладом прагнення українців до незалежності, а також політичною трагедією, котра відображає складність міжнародної політики того часу. 

"Еспресо.Захід" нагадає історію Карпатської України, її постання, проголошення незалежності та причини, чому вона не змогла встояти.

Як постала Карпатська Україна

_{Русини Закарпаття, 1935 рік. Фото: Вікіпедія}

Карпатська Україна виникла на теренах Закарпаття, яке після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році увійшло до складу новоствореної Чехословацької Республіки за рішеннями Сен-Жерменського (1919) і Тріанонського (1920) мирних договорів. 

Цей регіон, населений переважно українцями (яких тоді називали русинами), отримав статус автономії у складі Чехословаччини, але реальна самоврядність залишалася обмеженою. Протягом 1920-х і 1930-х років у Закарпатті поступово наростали українські національні настрої, підживлені діяльністю культурних і політичних організацій. 

Переломним моментом стала Мюнхенська угода 30 вересня 1938 року, коли Великобританія, Франція, Італія та Німеччина дозволили розчленувати Чехословаччину, віддавши Судети Німеччині, щоб втихомирити амбіції Гітлера. Ця угода послабила Чехословацьку державу, що дало поштовх автономістським рухам у Словаччині та Підкарпатській Русі (як тоді офіційно називалося Закарпаття). 

11 жовтня 1938 року було проголошено автономію Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини, а її першим прем’єр-міністром став москофіл Андрій Бродій, якого незабаром замінив Августин Волошин — греко-католицький священник, педагог і лідер місцевих українців. У січні 1939 року автономія офіційно отримала назву "Карпатська Україна", що символізувало її український характер.

Для захисту автономії в Хусті (новій столиці краю після втрати Ужгорода та Мукачева у кінці 1938 року на користь Угорщини через рішення Віденського арбітражу) була створена Організація народної оборони "Карпатська Січ" — парамілітарна структура, що складалася з місцевих добровольців і підтримувалася Організацією українських націоналістів (ОУН). Уряд Волошина намагався розбудовувати державні інституції, українізувати освіту й адміністрацію, однак часу на це було обмаль через швидке погіршення міжнародної ситуації.

Незалежність, яка тривала лічені дні

Навесні 1939 року Чехословаччина остаточно розпалася. 14 березня Словаччина проголосила незалежність під тиском Німеччини, а німецькі війська ввійшли до Праги, встановивши протекторат над Чехією. У цей же день Угорщина, союзник нацистської Німеччини, розпочала військову операцію проти Карпатської України, прагнучи повернути собі Закарпаття, яке вона втратила після Першої світової війни.

У таких критичних умовах 15 березня 1939 року в Хусті зібрався Сойм Карпатської України — парламент, який складався з 22 депутатів. Під головуванням Августина Штефана Сойм проголосив повну державну незалежність Карпатської України. Було ухвалено Конституцію, яка визначила державний устрій як президентську республіку, державну мову — українську, прапор — синьо-жовтий, гімн — "Ще не вмерла Україна", а гербом став тризуб із хрестом. 

Президентом обрали Августина Волошина. Цей акт став кульмінацією національних прагнень закарпатських українців, які мріяли про возз’єднання з іншими українськими землями.

Та незалежність Карпатської України проіснувала лише кілька днів, адже її доля була вирішена ще до проголошення. 

Чому не вдалося втримати незалежність

^{Розстріл угорцями січовиків. Фото: Вікпедія}

Найважливішим чинником була тодішня міжнародна ситуація та не рівні сили. Угорська армія, підтримувана Німеччиною, розпочала наступ ще в ніч на 14 березня. "Карпатська Січ", яка налічувала близько 2 тисяч озброєних бійців, не могла протистояти 40-тисячному угорському війську з танками й артилерією. 

Героїчні бої, зокрема на Красному Полі 15 березня, затримали ворога, але не зупинили його. До 18 березня угорці повністю окупували територію Карпатської України.

Загалом новопроголошена держава Карпатська Україна одразу опинилася в ізоляції. Німеччина, яка спочатку заохочувала українські прагнення як засіб дестабілізації Чехословаччини, відмовилася підтримувати Волошина, віддавши перевагу Угорщині як союзнику. Волошин звертався до Гітлера з проханням про захист, але не отримав відповіді. Інші країни, як-от Великобританія чи Франція, були зайняті політикою умиротворення Німеччини і не втручалися. А сусідня Польща тим більше не хотіла, щоб українці мали свою державу. Тому жодна країна так і не визнала незалежність Карпатської України.

Незважаючи на великий ентузіазм серед закарпатського українства, Карпатська Україна не мала достатньо часу для створення міцних державних структур, армії чи економічної бази. Тим більше, що Закарпаття вважалося відсталим та сировинним краєм, як за часів Австро-Угорщини, так і за Чехословаччини. Тому проголошення незалежності було радше символічним і відчайдушним кроком, ніж продуманою стратегією, яка мала принести результат. 

Наслідки та значення існування Карпатської України

^{Добровольці січовики}

Після окупації Угорщиною партизанський опір "Карпатської Січі" тривав до вересня 1939 року, але край був остаточно анексований. Августин Волошин емігрував до Праги, де згодом був заарештований радянськими спецслужбами у 1945 році й помер у московській в’язниці. У 1945 році Закарпаття увійшло до складу УРСР як Закарпатська область.

Попри свою коротку історію, Карпатська Україна залишила вагомий слід в історії української національної ідеї незалежності, особливо серед мешканців Закарпаття. Саме Карпатська Україна, по суті, стала першим збройним опором гітлерівським планам перекроювання Європи та символом боротьби за свободу. Ця подія показала світові, що українці готові відстоювати свою державність. Сьогодні День Карпатської України як ніколи нагадує нам про ціну незалежності та важливість єдності перед зовнішніми загрозами.

Читайте також: Поєднував любов до Бога, науки й України: роковини смерті о. Августина Волошина, якого закатував НКВС