Від окопів Попасної до кінної ферми біля Львова: історія бійця 24-ї бригади

Про це він розповів у відео 24-ї ОМБр, передає Еспресо.Захід.

Ігор пішов на фронт ще у 2014 році — був на Майдані, потім служив в АТО. Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, він зібрався і поїхав, не роздумуючи. Фермерське господарство, яке на той момент уже працювало, лишив на сусідів і родичів.

"Я просто взяв речі і поїхав. Уже з фронту зателефонував, що треба щось робити з худобою", — згадує він.

На Донбасі Ігор добровольцем пішов у піхоту. 29 квітня 2022 року під час штурму противника отримав важке осколкове поранення — пошкоджено праву сторону тіла, спину і груди. Евакуювали його спочатку на звичайному садовому візку, потім до Лисичанська, звідти до Львова.

"У мене в грудях досі сидить півторасантиметровий осколок під серцем, який не взялися витягувати, бо він між судинами. Сказали спостерігати кожного півроку, щоб не почав рухатись", — розповідає ветеран.

У Львові, а пізніше в Польщі, йому пересадили нерв з ноги в руку. Рука відновилася частково — кулак стиснути не може, ліктьового суглоба немає. Але Ігор каже просто: головне, що працює.

Реабілітацією для нього стала власна ферма. Ще лежачи в лікарні, він переглядав оголошення про трактори в інтернеті і купив старий, навіть не маючи змоги самостійно пересуватися. Дружина відвезла його до продавця на інвалідному візку.

"Я думав: навіть якщо не буду ходити, навіть якщо рука не працюватиме — є ще ліва нога, ліва рука. Щось придумаю", — каже він.

Щодня він примушував себе брати відро в праву руку, ставив слабку руку на кермо трактора. Поступово господарство росло — зараз на фермі 120 голів великої рогатої худоби і 17 коней.

Коні з'явилися випадково: спочатку кобила з лошам, яку нікуди не брали, потім дружина захопилася верховою їздою. Тепер кінна частина ферми — окремий напрям: верхова їзда, гіпотерапія для дітей і дорослих, а головне — для побратимів. На ферму приїжджають бійці з реабілітаційних центрів "Алечина" і Superhumans, заглядають побратими у відпустці.

"Біля коня постоїш, поспілкуєшся. Він до тебе звикне, ти до нього звикнеш. Це твій друг. І оця взаємодія — це і є реабілітація", — переконаний Ігор.

Про емоційний стан після поранення він говорить без прикрас: треба займатися справою і не здаватися. Алкоголь називає найгіршим виходом.

"Не можна опускати руки, хоч би як було важко. Алкоголь — це кінець, після нього розпадеться все: сім'я, справа, все", — каже ветеран.

Зараз Ігор також допомагає волонтерськи — перегонить автомобілі для потреб армії, підтримує побратимів. Каже, що реабілітація для ветеранів — це потреба, яка з кожним роком лише зростатиме.

• 24-та бригада понад рік тримає оборону Часового Яру на Донеччині — сержант бригади з позивним Шабля розповів, як змінилася ситуація на фронті за два роки боїв.