Що відомо про уродженця Самбора та представника України в МОК Валерія Борзова, який не підтримав боротьбу Гераскевича за пам'ять

Розповідаємо, яку позицію зайняв член МОК Валерій Борзов щодо дискваліфікації українського скелетоніста Владислава Гераскевича.

Спершу в коментарі "Чемпіону" Борзов вступився за МОК і зауважив, що той діяв згідно з Олімпійською хартією.

"Потрібно було заздалегідь готувати свої пропозиції, аби узгодити питання з організаторами. Адже існують правила, які забороняють розміщувати на Олімпіаді будь-яку рекламу, окрім затвердженої, на спортивному одязі. Якщо громадськість буде наполягати на своїй позиції, потрібно буде або розглядати зміни до Олімпійської хартії, або її уточнення", — сказав Борзов.

Читайте також: Бубка та Борзов. Підводні камені звільнення з МОК

Згодом у коментарі УНН Валерій Борзов заявив, що у ситуації з Гераскевичем так чи інакше йдеться про порушення правил. Крім того, він додав, що довкола діяльності МОК може фігурувати до 130 різного роду конфліктів, а відтак не просто віднайти інструменти, які б проявили гнучкість у цьому питанні. Однак Борзов додав, що вшанування - це важливий елемент, в якому як такому нічого поганого немає. Представник України у МОК зазначив, що вочевидь потрібно вносити певні корективи у правила аби подібні ситуації зводилися до нуля. 

"Важливо уникнути ризиків конфліктів, тому що можуть бути сутички у зв'язку з розміщенням конфліктної реклами", – сказав Борзов.

На запитання стосовно того, чому італійський сноубордист Роланд Фішналлер виступав у шоломі із російським прапором Валерій Борзов підтвердив, що це порушення. 

"По Гераскевичу маємо чекати рішення суду, а щодо італійця - то це пряме порушення правил. Потрібно подавати протест, адже демонстрація прапору РФ заборонена", – підсумував представник України в МОК.

Що відомо про Валерія Борзова

Валерій Борзов (народився 20 жовтня 1949 року в місті Самбір Львівської області, де на той момент служив його батько – радянський військовий) — український легкоатлет, дворазовий олімпійський чемпіон.

Після відставки Борзову-старшому запропонували роботу у Новій Каховці, і родина переїхала до Херсонської області, де маленький Валерій і почав займатися легкою атлетикою. У дитячо-юнацьку спортивну школу Нової Каховки Валерій Борзов прийшов у 12 років.

Тренери швидко побачили в ньому великий потенціал і сприяли його переїзду до Києва для подальших тренувань.

Перші вагомі успіхи прийшли дуже рано: у 19 років він став триразовим чемпіоном Європи серед юніорів. У серпні 1969 року виграв чемпіонат СРСР у Києві, пробігши 100 метрів за 10,0 секунди. Того ж року здобув перемогу на чемпіонаті Європи. Влітку 1970 року під час легкоатлетичного матчу СРСР — США вперше переміг найсильніших американських спринтерів.

На Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені Борзов сенсаційно переміг у фіналі бігу на 100 метрів. Головні фаворити — американці Едді Гарт і Рей Робінсон — запізнилися на один із відбіркових забігів через помилку з часовим поясом і не змогли вийти до фіналу. 4 вересня 1972 року Борзов також виграв золото на дистанції 200 метрів із новим рекордом Європи — 20,0 секунди, оформивши "золотий дубль". Крім того, він здобув срібну медаль в естафеті 4×100 метрів.

На чемпіонаті Європи 1974 року в Римі знову став чемпіоном на дистанції 100 метрів. Упродовж 1975–1977 років тричі поспіль вигравав чемпіонат Європи в приміщенні на дистанції 60 метрів. На Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі здобув дві бронзові медалі — у бігу на 100 метрів та в естафеті 4×100 метрів.

Освіта та наукова діяльність

У 1966–1971 роках навчався в Київському державному інституті фізичної культури. Під керівництвом тренера і науковця Володимира Петровського провів наукові дослідження, які стали основою кандидатської дисертації. У 1977 році здобув науковий ступінь кандидата педагогічних наук.

Державна та громадська діяльність

Після завершення спортивної кар’єри працював у Центральному комітеті Ленінської комуністичної спілки молоді України (комсомолу):

З жовтня 1969 року по грудень 1979 року — інструктор зі спорту Спортивного комітету Української РСР (Української Радянської Соціалістичної Республіки), одночасно з жовтня 1972 року — аспірант;

З жовтня 1972 року по жовтень 1980 року — тренер спортивної команди при Управлінні внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ СРСР (Союзу Радянських Соціалістичних Республік) в Українській та Молдавській РСР;

З грудня 1979 року по лютий 1980 року — заступник завідувача відділу спортивної та оборонно-масової роботи Центрального комітету Ленінської комуністичної спілки молоді України;

З лютого 1980 року по грудень 1986 року — секретар Центрального комітету комсомолу України;

З грудня 1986 року по липень 1990 року — заступник голови Державного комітету Української РСР з фізичної культури й спорту;

З 30 липня 1990 року по 6 червня 1991 року — голова Державного комітету Української РСР у справах молоді, фізичної культури й спорту;

З 6 червня 1991 року по 20 серпня 1996 року — міністр у справах молоді та спорту (спочатку УРСР, а після проголошення незалежності — України);

З 20 серпня 1996 року по 26 серпня 1997 року — голова Державного комітету України з фізичної культури й спорту.

У вересні 1991 року був обраний головою Національного олімпійського комітету України, який очолював до 1998 року.

Валерій Борзов з дружиною

У 1994 році став членом Міжнародного олімпійського комітету.

Балотування до Верховної Ради України

У 1998 році Валерій Борзов балотувався до Верховної Ради України III скликання від Народного руху України (НРУ) в одномандатному виборчому окрузі №201. За результатами голосування обраний не був.

Того ж 1998 року також брав участь у парламентських виборах за списком Народного руху України до Верховної Ради III скликання, однак до складу парламенту не пройшов.

У 2002 році був обраний народним депутатом України IV скликання за списком Соціал-демократичної партії України (об’єднаної).

Валерій Борзов з дружиною

У 2006 році балотувався до Верховної Ради V скликання від Блоку політичних партій "Опозиційний блок "Не так!"", але обраний не був.

У 2014 році під час позачергових виборів до Верховної Ради України VIII скликання здобув депутатський мандат.