У Львові 1 листопада попрощаються із Олександром Сухановим, Марком Дзюбаном, Антоном Шевчуком, які загинули на фронті

Про це повідомила пресслужба Львівської міськради. 

Чин похорону Олександра Суханова та Марка Дзюбана розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисників на Личаківському кладовищі.

Чин похорону Антона Шевчука відбудеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Відтак буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисника на Личаківському кладовищі.

Що відомо про загиблих захисників

Фото: Львівська міська рада

Олександр Суханов (23.01.1980-23.10.2024) Львів'янин. Навчався у колишній Середній загальноосвітній школі № 16 м. Львова. Після завершення навчання почав працювати менеджером у мережах казино «Шанс» та «Флеш». Згодом працював у гральному бізнесі у Королівстві Марокко. У вільний час займався різьбярством, цікавився архітектурою, історією, антикваріатом та музикою. Обожнював відвідувати джазові фестивалі. Любив подорожувати та відвідувати музеї. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем вступив до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Виконував бойові завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України у «гарячих» точках фронту. У Олександра Суханова залишилися дружина, син, донька та двоюрідні сестри.

Фото: Львівська міська рада

Марко Дзюбан (31.07.1992-27.10.2024) Львів'янин. Навчався у Ліцеї № 8 Львівської міської ради та Середній загальноосвітній школі №67 міста Львова; у Львівському професійному коледжі готельно-туристичного та ресторанного сервісу. Здобував освіту на кафедрі транспортних технологій Національного університету «Львівська політехніка». Після завершення навчання працював на швейному виробництві, згодом – водієм карети швидкої допомоги. Впродовж останнього періоду був водієм на місцевому підприємстві легкої промисловості. За словами близьких, був винятково доброю, справедливою та товариською людиною і чудовим сім’янином. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на оборону Батьківщини від російських загарбників. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави у лавах 4-го батальйону оперативного призначення «Сила Свободи» 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» Національної гвардії України. За особисту мужність був неодноразово відзначений військовим командуванням. У Марка Дзюбана залишилися батьки, кохана дружина та двоє люблячих доньок. 

Фото: Львівська міська рада

Антон Шевчук («Растішка») (12.04.1988-28.10.2024) Львів’янин. Навчався у Гімназії №4 Шептицької міської ради Львівської області. Здобувши освіту у Івано-Франківському національному медичному університеті, пішов працювати лікарем-анестезіологом у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня». Учасник Революції Гідності, один із засновників Першої сотні Майдану. У 2014 році одним із перших став на захист держави до лав 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь». Згодом очолив медичну роту 59-ї окремої мотопіхотної бригади та евакуаційно-сортувальне відділення, врятував чимало своїх побратимів. Впродовж 2017-2019 років навчався в Українській військово-медичній академії. Після закінчення навчання обійняв посаду заступника начальника Білоцерківського військового госпіталю. Майор медичної служби. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся до лав Збройних Сил України. Під час проходження Антон Шевчук вирізнявся принциповою життєвою позицією, саме він започаткував низку змін у питанні забезпечення медичними турнікетами 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Виконував завдання у «гарячих» точках східного та південного напрямку фронту, згодом був переведений до 153-ї окремої механізованої бригади. Близькі Антона Шевчука кажуть, що він був «як промінь сонця; понад усе прагнув жити у вільній, незалежній Україні і себе всього присвячував допомозі іншим людям».  За виняткову самовідданість був нагороджений численною кількістю відзнак, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест», нагрудним знаком «За службу та звитягу» III-го ступеня, пам'ятним знаком «За воїнську доблесть», іменною зброєю та ін. У Героя залишилися дружина, мама, тато, двоюрідний брат, хрещена донька, багато друзів та побратимів.