Перша жертва Революції Гідності: 12 років тому закатували львів’янина Юрія Вербицького

"Еспресо.Захід" розповість про життя й громадську позицію Юрія Вербицького, а також про трагічну смерть на Майдані 12 років тому.

Хто такий Юрій Вербицький

Юрій Вербицький народився 25 серпня 1963 року в місті Львові в галицькій інтелігентній родині. Як і його батько, геофізик за фахом, Юрій вирішив пов’язати своє життя з наукою про Землю. Після закінчення школи, у 1980 році вступив до Львівського політехнічного інституту на спеціальність "Прикладна геодезія".

З 1994 року працював у відділі сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України, Львів. У 2013 році захистив дисертацію на тему "Методичні та прикладні аспекти комплексного банку геофізичної інформації Карпатського регіону" і здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук. Займався створенням апаратури і програмного забезпечення геофізичних і сейсмічних досліджень. Захоплювався програмуванням, що стало важливою частиною в його житті. Написав понад сотню програм, багато з яких використовуються на сейсмічній станції у Львові, а також на всіх станціях спостереження в карпатських горах.

Зі шкільних років Юрій Вербицький захоплювався рок-музикою, туризмом, альпінізмом, підкорював карпатські та кавказькі вершини. Вів здоровий спосіб життя. Із 2006 року був членом гірського клубу "Екстрем", мав перший розряд з альпінізму. На улюбленій футболці Юрія був напис "Альпінізм проти злоби та ненависті". У 2007 році Юрій Вербицький зірвався з гори Дихтау в Кабардино-Балкарії та пошкодив ногу, внаслідок чого накульгував.

Знайомі описували його як добру, неконфліктну, добросусідську та порядну людину.

фото: вікіпедія

Громадська позиція й участь у Революції Гідності

Багато людей, які знали Юрія Вербицького, відзначають, що до Революції Гідності він не надто цікавився політикою. Хоч завжди уважно стежив за подіями в країні.

Першим досвідом громадської активності для Юрія Вербицького стала участь у символічному ланцюзі єднання "Українська хвиля" 1990 року, який простягнувся зі Львова до Києва. Юрій навіть потрапив у кадр кінокамери, що зафільмувала ту подію.

Читайте також: "Живий ланцюг" 1990 року: Як 36 років тому, тримаючись за руки, українці з’єднали Львів і Київ

Друзі пригадують, що Юрій також ходив на різні політичні мітинги, які активно проводились в останні роки перед розпадом СРСР.

З підняттям градуса суспільної тривоги через події на Майдані у кінці 2013 та на початку 2014 року, Юрій вирішив у середині січня взяти відпустку на роботі власним коштом і поїхав у Київ, щоб підтримати революційні події. Юрій був людиною беззаперечної відданості своїм людським ідеалам на які посягав режим Віктора Януковича, тому не міг бути осторонь тих подій.

Він приєднався до протестів, розуміючи важливість боротьби за права людини, свободу слова та демократію. Як звичайний учасник Майдану, він допомагав організовувати мітинги, займався постачанням необхідних речей та підтримував протестувальників. Ночами чергував на барикадах Майдану, коли було найменше людей. Чергував усю ніч, очікуючи на можливий штурм "беркуту". Будучи високоосвіченим, Юрій також ходив на розмови з силовиками та представниками антимайдану, намагаючись із ними поговорити, переконати у хибності їх позиції. 

Майдан: викрадення, катування й трагічна смерть

Востаннє Юрій Вербицький виїхав до Києва 18 січня напередодні Водохреща (до 2023 діяв старий календар). Тоді брат чоловіка вмовляв його лишитися на свято, але Юрій відповів, що має їхати, бо "якщо люди не будуть масово виходити, то є велика ймовірність того, що Майдан розженуть".

Пізно ввечері 20 січня львів’янин прийшов на вулицю Михайла Грушевського, допомагав розносити чай і канапки. Між другою та третьою годинами ночі отримав поранення лівого ока осколками світлошумової гранати. У Будинку профспілок йому надали першу допомогу й порадили звернутися до фахівця. Коли Юрій Вербицький був у кабінеті офтальмолога, його разом із майданівцем Ігорем Луценком, який його привіз, силоміць витягли на вулицю та кинули в мікроавтобус.

Юрія катували близько 12 годин спершу в лісі, а потім у гаражі. Уранці 22 січня тіло Юрія Вербицького знайшли місцеві лісники на просіці поблизу села Гнідин Бориспільського району Київської області. Він мав численні тяжкі травми: зламану руку, перелом 11 ребер та грудини, численні травми внутрішніх органів. На обличчі й голові були сліди ударів та катувань. 

Без куртки та за температури -10°C шансів вижити він не мав. Висновки експертизи підтвердили, що причиною смерті стали численні травми та переохолодження. Юрієві Вербицькому було 50 років.

Останньою людиною, яка розмовляла з Юрієм, була його донька Уляна Вербицька. 

Поховання відбулося 23 січня на Личаківському цвинтарі у Львові. Міська рада оголосила жалобу, а попрощатися з чоловіком прийшли тисячі людей.

21 січня 2022 року слідчі Державного бюро розслідувань оголосили, що смерть активіста настала не пізніше ніж 24:00 21 січня 2014 року (раніше вважалося, що він помер близько 05:00-06:00 22 січня). Тоді ж встановили, що першим убитим під час подій Революції Гідності був львівський активіст Юрій Вербицький, а не Сергій Нігоян, як вважалося раніше.

Розслідування

У ході розслідування було встановлено, що злочин організували та виконали члени групи тітушок, пов’язаних із силовими структурами, які діяли під керівництвом тодішнього режиму Януковича.

Однак це розслідування тривало роками, викликаючи обурення громадськості через повільний темп та недостатню політичну волю довести винних до відповідальності.

Так, за фактом убивства Юрія Вербицького та викрадення активіста Ігоря Луценка у суді порушено справи щодо шести осіб. У березні 2020 року двох звинувачуваних у цій справі було заарештовано, але 8 серпня 2021 року їх випустили із СІЗО. Одному з них, Сергієві Мисливому, було висунуто нову підозру щодо організації злочинних дій. 16 квітня 2021 року Бориспільський суд засудив до дев'яти років позбавлення волі Олександра Волкова, звинуваченого у викраденні, катуванні, вбивстві Юрія Вербицького, а також викраденні Ігоря Луценка, перешкоджанні мирним зібранням під час Революції Гідності.

8 серпня того ж року суд не продовжив запобіжний захід підозрюваним у викраденні та катуванні активістів, відтак Сергій Мисливий та Іван Новотний вийшли на волю. На сьогодні слідство встановило, що винними в злочині є щонайменше 15 осіб. Більшість викрадачів і спонсорів злочину переховуються в Росії. 

3 квітня 2023 року Шевченківський районний суд Києва визнав винним у викраденні активіста й учасника Революції гідності Юрія Вербицького Олександра Медведя, який, за версією прокуратури, є "тітушкою" – одним із виконавців викрадення Юрія Вербицького.

Суд призначив Медведю 5 років позбавлення волі, але у зв'язку з закінченням строків давності справи Медведя звільнили від покарання. Також суд постановив стягнути з Медведя на користь іншого потерпілого в цій справі, Ігоря Луценка, 248 тисяч гривень. Та це рішення досі оскаржується обома сторонами. 

Вшанування пам’яті

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, указом президента України від 21 листопада 2014 року Юрієві Вербицькому було присвоєно звання "Герой України" (посмертно). 

Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 

24 січня 2014 року мешканці села Гнідин на місці, де було знайдено тіло Юрія Вербицького, встановили хрест. 6 березня 2014 року Гнідинська сільська рада перейменувала провулок Леніна на вулицю Юрія Вербицького.

15 травня 2014 року Львівська міська рада назвала сквер на вулиці Коломийській іменем Юрія Вербицького. На фасаді Львівської середньої загальноосвітньої школи №27, в якій навчався герой, 1 грудня 2014 року було встановлено меморіальну таблицю. 19 червня 2015 року цій школі присвоєно ім’я Юрія Вербицького, а з листопада 2015 року в ній діє музей Юрія Вербицького. 

Читайте також: "Мій протест – то бунт проти насилля і поневолення": 48 років тому дисидент з Прикарпаття Олекса Гірник вчинив самоспалення біля могили Шевченка