Львівщина 15 лютого прощається із 5 загиблими воїнами

У суботу, 15 лютого, на Львівщині попрощаються із загиблими захисниками Андрієм Нечипоренком, Вадимом Дергачовим, Олегом Панькевичем, Михайлом Кононенком та Михайлом Бабірадою

Зміст

Про це повідомили у Львівській міській раді та Львівській ОВА, передає "Еспресо.Захід".

Чин похорону воїнів у Львові розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Опісля об 11:30 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають полеглих воїнів на Личаківському кладовищі.

Львів'ян та гостей міста закликають прийти та віддати шану Герою, який боронив їхні життя ціною власного. Також на цей час просять уникати проведення святкових заходів.

Про військових

загиблі військові

Фото: ЛМР

Вадим Дергачов народився 8 грудня 1965 року у Яворові Львівської області у родині військовослужбовця. Навчався у Ліцеї №45 Львівської міської ради, далі вступив до Хмельницького вищого артилерійського командного училища.

Кадровий військовий. Після завершення навчання впродовж 1985-1995 років проходив військову службу у лавах 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки "Чорний ліс" Сухопутних військ Збройних Сил України.

За словами рідних, був винятково трудолюбивою людиною – власними руками побудував свій дім, завжди щось робив та жартував до останнього подиху. Він жив військовою справою.

Згодом упродовж певного періоду займався приватним підприємництвом у Львові. У 2015 році повернувся до лав Збройних Сил України: проходив військову службу спершу у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, а з 2017 року – 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки "Чорний ліс".

Після початку російського повномасштабного вторгнення виконував завдання у лавах 63-ї окремої механізованої бригади, а протягом останнього періоду обіймав посаду заступника начальника циклової комісії причіпної артилерії 356-го навчального артилерійського полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

За особисту мужність та сумлінну службу був нагороджений численними відзнаками, зокрема, орденом Богдана Хмельницького III ступеня та нагрудним знаком «Знак пошани» Міністерства оборони України. Воїн загинув 12 лютого 2025 року. У нього залишилися мама, дружина, дві доньки, зяті, сестра та троє онуків.

Андрій Нечипоренко народився 1 вересня 1995 року у Мелітополі Запорізької області. Закінчив місцеве професійно-технічне училище за спеціальністю "Слюсар-ремонтник автомобілів". Здобув вищу освіту у приватному вищому навчальному закладі "Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій" за спеціальністю "Програмне забезпечення".

Після завершення навчання проходив строкову військову службу. Працював фахівцем-приймальником відділення "Нової пошти" в місті Мелітополь. Захоплювався історією України, обожнював мандрівки в гори та подорожі. За словами близьких, був чесним, ініціативним, відповідальним, прагнув справедливості та відновлення державності України.

Після початку російського повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та долучився до лав 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. Брав участь у звільненні Херсонщини, воював на Донецькому, Харківському та Курському напрямах, змінивши багато військових професій. Повертаючись з передової, проживав у Львові. Воїн загинув 7 лютого 2025 року. У нього залишилась наречена.

Олег Панькевич народився 8 серпня 1973 року у Львові. Навчався у Середній загальноосвітній школі № 85 (сьогодні – Ліцей імені Василя Симоненка Львівської міської ради). Здобув професію "складальник, монтажник р/а та приладів" III розряду у колишньому Середньому професійно-технічному училищі №56. Після завершення навчання проходив військову службу на Полтавщині та у Чернівцях.

Більшу частину свого життя пропрацював у сфері виробництва, зокрема, у ДП "Львівприлад", ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра", ПП "Будкомплект-плюс" та низці інших. У вільний час захоплювався майструванням та грибництвом.

Із перших місяців повномасштабного вторгнення став на захист України від російських загарбників до лав 65-ї окремої механізованої бригади "Великий луг". Виконував завдання на Львівщині, Волині та на території Запорізької області. За сумлінну службу був неодноразово відзначений командуванням. Воїн загинув 9 лютого 2025 року. У нього залишилися дружина, син та брат.

Михайло Кононенко – стриянин. Був інспектором прикордонної служби комендатури швидкого реагування "Шквал". Мобілізований у березні 2024 року. Не стало захисника 9 лютого в госпіталі після важкого поранення, яке отримав під час бойового завдання на Донеччині. Йому було 39 років.

Михайло Бабірада – житель села Морозовичі Старосамбірської громади. Був стрільцем-помічник гранатометника мотопіхотної роти військової частини А 2962. Загинув під час виконання бойового завдання 30 січня біля села Майське Бахмутського району Донецької області.