У Львові полеглому воїну 80-ки Максиму Коту встановили меморіальну дошку

Максим Кіт добровільно долучився до ЗСУ ще на початку повномасштабного вторгнення РФ, а у 2023 році підписав контракт з 80-ю Галицькою бригадою. 

Максим Кіт брав участь у бойових діях в селі Кліщіївка на Донеччині. Згодом, отримав посаду пілота у взводі БПЛА. У боях з ворогом військовослужбовець завжди був хоробрим, неодноразово  допомагав евакуйовувати поранених побратимів з поля бою.

 

Загинув Максим 25 травня 2024 року. Під час бою він пішов допомагати побратимам із суміжних підрозділів - відвівши вогонь на себе, він таким чином їх врятував. Коли Максим пересувався до крайньої позиції, його вразив ворожий FPV дрон. Від отриманих травм воїн загинув, йому було 22 роки.

 

За свої заслуги під час служби військовий був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та медаллю «Захиснику України». Після загибелі, за проявлену відвагу у бою, солдат Кіт Максим був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 

В памʼять про Галицького десантника у гімназії «Провесінь» міста Львова розмістили меморіальну дошку.  В знак підтримки, захід відвідали десантники 80-ї бригади. 

У Максима залишилась дружина, батьки, велика родина, друзі.

 

"Максим для мене назавжди залишиться не просто чоловіком, а тією людиною, яка була моєю силою, підтримкою, другом і найближчою душею. Він жив чесно, сміливо і з гідністю, і так само пішов — захищаючи нас, нашу землю і наше майбутнє. Для його батьків, для сестри, для всієї нашої родини він завжди буде Героєм. Він для нас – це світло, це сила й віра, що такі, як Максим, змінили хід історії. І ми будемо берегти його пам’ять, бо це найменше, що можемо зробити для Максима і для всіх, хто віддав за нас життя. Відкриття меморіальної дошки — це не просто знак пам’яті, це обов’язок перед тими, хто віддав життя за нас. Це нагадування не лише про їхню жертву, а й про те, завдяки кому ми живемо, працюємо, вчимося, будуємо плани на майбутнє. Завдяки кому можемо просто йти вулицею, бачити рідних, обіймати близьких. Це не повинно ставати буденністю, яку ми перестаємо помічати", — розповіла дружина Героя, Анастасія.