Госпітальєрка Ірина Цибух стала Праведницею Польського саду у Варшаві

Про це повідомляє "Радіо Свобода".

Разом з Іриною Цибух звання праведників отримали учасники німецького руху опору "Біла троянда" — брат і сестра Ганс і Софі Шолль, а також польський історик і публіцист єврейського походження Мар’ян Турський. Лауреатів щороку визначає Комітет Фонду Саду Праведників — до нього входять відомі діячі культури, науки та громадського сектору.

Представляючи українську лауреатку, колишній посол Польщі в Україні Марек Зюлковський наголосив, що Ірина Цибух стала втіленням культури свободи, яка формувалася в Україні впродовж останніх десятиліть — від Помаранчевої революції до Революції Гідності. Він підкреслив її переконання, що національна пам’ять є відповідальністю не лише держави, а й кожного громадянина.

Сад Праведників у Варшаві — перший у Польщі та один із десятків подібних меморіальних просторів у світі. На честь кожного праведника тут висаджують дерево як символ врятованих життів і захисту людської гідності.

Фонд "Сад праведників", заснований у 2014 році, вшановує людей, які в різні історичні періоди рятували інших, відстоювали свободу, людську гідність і моральний вибір. Серед праведників Польського саду — митрополити УГКЦ Андрей і Климентій Шептицькі та відомий польський громадський діяч Яцек Куронь.

Про Ірину Цибух

Ірина Цибух народилася 1 червня 1998 року у Львові, закінчила Національний університет "Львівська політехніка". З 2017 року приєдналася до команди Суспільного. Там вона працювала з філіями, готувала міжрегіональні спецефіри, втілювала грантові проєкти та знімала документальні фільми, була медіатренеркою. Поза роботою брала участь в освітніх проєктах, де розвивала критичне мислення та медіаграмотність дітей у школах.

Повномасштабне вторгнення застало Ірину Цибух на сході України: 22 та 23 лютого 2022 року в Покровську та Краматорську вона презентувала свій документальний фільм про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії. 24 лютого презентація мала відбутися в Сіверськодонецьку, а наступного дня – в Києві. Але домівки героїв фільму Ірини Цибух опинились у російській окупації, а вона повернулася до лав добровольчого батальйону "Госпітальєри", де відбула кілька ротацій на передовій ще з 2014-го. У складі батальйону Ірина забезпечувала евакуацію поранених бійців із найгарячіших місць і надавала домедичну допомогу.

Життя Ірини обірвалося 29 травня під час ротації на Харківському напрямку. Авто, в якому вона перебувала разом із побратимами, підірвалося на міні, Ірина Цибух - Чека загинула відразу, водій вижив, але отримав поранення нижніх кінцівок. Лише за кілька днів, 1 червня, їй мало виповнитись 26 років. 

Після загибелі брат Ірини Юрій Цибух опублікував посмертний лист госпітальєрки, який вона написала йому торік.

• Брат загиблої львів'янки Ірини Цибух проводить екскурсію пам’яті, присвячену бойовій медикині