Безбар’єрність – це коли тебе бачать: як інклюзивна трамвайна екскурсія у Львові стала прикладом доступності

На екскурсії побувала кореспондентка "Еспресо.Захід".

Наслідуючи успішний торішній рейс "Сафарі 130", Львівелектротранс цього року організував другий інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період" бернським трамваєм Vevey Be 4/8. Учасниками екскурсії стали поранені військові, що перебувають на реабілітації у центрах Unbroken та Superhumans. Мета заходу – просувати тему доступності та рівних прав у міському електротранспорті.

Інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період", фото: Володимир Караїм/ надав Львівелектротранс

Читайте також: У Львові ветерани з UNBROKEN і Superhumans вирушили у трамвайну подорож інклюзивним маршрутом

Але проблеми з доступністю виникають не лише під час користування громадським транспортом. Ветерани щодня стикаються з бар’єрами: фізичними, побутовими й ментальними. Тому ми запитали у військових про перешкоди, які вони долають у повсякденному житті.

Інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період", фото: Володимир Караїм/ надав Львівелектротранс

"На тебе не звертають уваги"

Військовий Олексій проходить реабілітацію після важкого поранення руки. Кисть ще у фіксаторах – кілька металевих спиць проходять крізь шкіру назовні, утримуючи кістку в правильному положенні для її відновлення. Чоловік змушений стежити за тим, аби оточуючи не зачепили спиці й не пошкодили руку. Але основною проблемою вбачає  байдужість людей до цього.

Інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період", фото: Володимир Караїм/ надав Львівелектротранс

"Що мене найбільше тригерить – коли люди не розуміють, що спочатку треба випустити тебе з ліфта, а потім заходити самим. Раніше спиці були набагато довші, їх було більше. І було багато випадків, коли люди просто на тебе не звертають уваги. Вони на своїй хвилі. Хоча ми перебуваємо в лікарні, де близько 80% пацієнтів – це військові з пораненнями. І це була велика проблема для мене. Після цього я начепив червоні позначки на фіксатори, щоб мене просто почали помічати", – поділився Олексій.

Інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період", фото: Володимир Караїм/ надав Львівелектротранс

Михайло втратив частину ноги нижче коліна. Зараз користується протезом, проте наголошує, що постійне його використання створює дискомфорт. Іноді легше пересуватися кріслом колісним, щоб дати ногам відпочити. Так само як Олексій, вважає, що людям варто пильніше ставитися до військових з пораненнями.

"Варто просто мати базову увагу. Пропустити, або підійти й запитати чи можна допомогти. Я впевнений, багато хто з військових відповість, що не треба, я справлюся. Тому що я сам такий. Але є дрібниці, коли ти, наприклад, не можеш заїхати в магазин на кріслі колісному", – розповів Михайло.

Інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період", фото: Володимир Караїм/ надав Львівелектротранс

Транспорт, пішохідна зона та пандуси понад 45 градусів

Недоступність інфраструктури – одна з головних проблем повсякденного життя. Значна частина громадського транспорту – від маршруток до трамваїв, – досі не обладнана для людей, які мають обмежену мобільність. Особливо складно тим, хто пересувається на кріслах колісних.

Інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період", фото: Володимир Караїм/ надав Львівелектротранс

Менторка реабілітаційного Центру UNBROKEN Вікторія Хемич через наїзд автобуса втратила ногу. В UNBROKEN Вікторія пройшла реабілітацію та отримала протез, а зараз допомагає пораненим військовим адаптуватися до травми.

"Є дуже велика різниця між транспортом з пандусом і без. Коли я ходила не лише на протезі, а й на милицях, для мене було нереально зайти в старенькі трамваї через те, що сходинки досить високі. І сьогодні ми також стикнулися з тим, що поранені військові хотіли зайти всередину, але високі сходинки заважали цьому. Низькопідлогові трамваї, автобуси – наше майбутнє. Зараз є дуже велика потреба в цьому", – розповіла менторка Центру.

Інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період", фото: Володимир Караїм/ надав Львівелектротранс

Побутові бар’єри створюють не тільки фізичний, а й психологічний дискомфорт. Олексій розповів, що після пересаджування кістки з таза в руку самостійно пересуватися було важко. Військовий зізнається, що після поранення в нього з’явився страх заходити в тісний трамвай, особливо коли всередині багато пасажирів. Він постійно переймався, щоб його випадково не зачепили. Цей страх став майже звичкою – відчуттям внутрішньої скутості, яку важко помітити ззовні. Через це військовий деякий час користувався лише таксі.

Інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період", фото: Володимир Караїм/ надав Львівелектротранс

На пішохідній частині вулиці часто виникають незручності через водіїв, які залишають автомобілі в заборонених місцях, наприклад на тротуарах чи пішохідних переходах. 

"У нас біля лікарні була така ситуація, що автомобілем перекрили місце, де можна заїхати на кріслі колісному. І ти просто не можеш підійти до магазину", – поділився Михайло. 

Інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період", фото: Володимир Караїм/ надав Львівелектротранс

У пішохода, який пересувається самостійно, такі перешкоди можуть викликати лише роздратування, тоді як для маломобільних людей вони часто повністю унеможливлюють самостійне пересування.

Ворогами фізичної доступності також є пандуси з нахилом понад 45 градусів. За нормами будівництва безпечний нахил зовнішнього пандуса, тобто такого, що розташований поза будівлею, не може перевищувати 8 градусів, внутрішнього – 10-12. Хоча останнім часом суспільство почало звертати на це більше уваги, військові зазначають, що проблема нікуди не зникла. А так звані пандуси лише створюють видимість безбар’єрності, адже на практиці не мають жодної цінності.

Інклюзивна екскурсія трамваєм, яку організував Львівелектротранс, не лише показала, що наявність доступного транспорту стала реальністю, а й дала можливість для ветеранів відчути це на практиці. Такі ініціативи створюють сприятливе середовище для адаптації поранених військових до цивільного життя.

Інклюзивний маршрут "Дошвейцарський період", фото: Володимир Караїм/ надав Львівелектротранс

"Насправді будь-які виходи в соціум – це нові виклики. Це наступний рівень самої реабілітації, бо не всюди є рівна поверхня, не всюди люди бачили військових з пораненнями, мається на увазі соціум. І це певною мірою вчить військових, закарбовує їх, дає розуміння того, що очікує їх після реабілітації", – прокоментувала Вікторія Хемич.

• Нагадаємо, у квітні Львів отримав 11 трамваїв, які безплатно передало швейцарське місто Берн у межах проєкту міжнародної допомоги.