У Франківську відкрили пам'ятні дошки двом загиблим захисникам

Про це повідомляє міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, передає "Еспресо.Захід".

Пам'ятні дошки встановили на фасаді ліцею імені Романа Гурика, де свого часу навчались захисники. На відкриття прийшли чимало людей, зокрема й військові. 

"Схиляю голову перед рідними, дякую побратимам та усім присутнім, які прийшли, щоб вкотре віддати шану Сергію та Любомиру. Це величезна втрата для Франківська та України. Прошу пам’ятати про захисників та полеглих Героїв у своїх молитвах", – говорить міський голова.

Про Героїв

Сергій Фуштей народився 23 вересня 1993 року. Після навчання був на строковій службі в ракетно-зенітних військах.  Захоплювався спортом, грав у футбол, любив музику, грав на гітарі. Займався велоспортом.

Під час повномасштабного російського вторгнення служив старшим солдатом 2-го стрілецького батальйону 50-го полку Нацгвардії України імені полковника Семена Височана. 29-річний захисник загинув 31 березня 2023 року під час мінометного обстрілу на території Серебрянського лісництва поблизу села Шипилівка на Луганщині.

Любомир Вахняк народився 3 серпня 1984 року у селищі Вигода. До лав ЗСУ чоловік приєднався у квітні 2022 року, служив у зведеному штурмовому загоні 65-ї ОМБр Сухопутних військ. Він загинув 7 липня 2023 року поблизу села Роботине на Запоріжжі. Проте поховали його на рідній землі аж 8 травня 2024 року. До цього часу воїн вважався зниклим безвісти.

Фото: Руслан Марцінків/Facebook

У Львові у ліцеї імені Короля Данила встановили меморіальні дошки полеглим воїнам-випускникам

Таблиці пам’яті Василю Яворському, Ярославу Богушу, Назарію Гладкому та Анатолію Макату встановили на фасаді їхнього рідного ліцею № 57 імені Короля Данила.

Під стіни ліцею прийшли рідні, друзі, однокласник, вчителі й учні, а також небайдужі містяни.

"Це така додаткова згадка, додаткове карбування його імені, якщо можна так сказати. І додаткове нагадування про те, якою ціною ми можемо прокидатися вранці у своїх ліжках, і чому ми досі не під владою країни-агресора. Це ціна, яку ми платимо щодня, щогодини за те, щоб жити. Тому що наші герої більше не живуть, але живемо ми завдяки їм. Тому, я вважаю, це дуже важлива річ - пам'ять про них і можливість цю пам'ять якось продовжити. Бо це поки що єдине, що ми зараз можемо дати нашим військовим, які загинули. Тільки пам'ять, більше нічого", – сказала у коментарі "Еспресо.Захід" дружина воїна 103-ї бригади ТрО режисера телеканалу Еспресо Василя Яворського Світлана.