Марко Андраш. Морозиво, шампанське та лід у Львові

У більш-менш звичному для нас вигляді воно з’являється в Італії на початку XVIст., через впливову Катерину Медічі потрапило до двору французького короля Генріха ІІ Валуа й стало модним для решти Європи. В родинах аристократів та заможних міщан швидко знайшли технічні можливості, як виготовляти та зберігати цей продукт влітку. Поступово мода на споживання морозива докотилось і до Східної Європи.

У Львові також доволі рано вже могли знати про цей десерт. Коли у 1651 році надвірний кухар маркіза Ніколя Шалон-дю-Бле, д’Юксель – Франсуа П’єр де Ла Варенн – опублікував книгу "Французький кухар" (Le cuisinier françois, 1651 р.), у ній він поміж іншими стравами кілька разів згадав і морозиво – тобто "glace". Багато років це видання було ключовим у революційних змінах, що визначили зміни в гастрономічних преференціях європейців. Замість важкої та гострої середньовічної кухні прийшли нові смаки, де важливу роль, крім продуктів, відігравали застільна бесіда та настрій тих, хто перебував за столом.

Згадане французьке видання було в бібліотеці Валер’яна Алембека (1617-1676) – лікаря, математика, філософа, професора Академії в Замості та нащадка відомого львівського роду. Щоправда, книга, очевидно, сприймалась ним радше в контексті вивчення важливості здорового харчування, ніж як довідник для гурмана. Що знаємо напевно – вже у 1775 р. для довготривалого зберігання льоду у Львові використовували колишню оборонну вежу, звану "Римарською". Взимку лід вирубували в навколишніх львівських ставках, а потім, перекладаючи соломою чи очеретом, закладали в спеціально обладнані приміщення. За сезон втрати складали лише до 25% від заготовленого. Отож львів’яни могли цілий рік розраховувати на морозиво та охолоджене шампанське. Із 1810 р. опіку над льодярнею перебрав кондитер Ян Товарницький, котрий обслуговував і замовлення від представників офіційної влади.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал