"Світ дуже збіднів", – друзі про Миколу Петренка

Автор понад 100 книг поезій, прози, гумору, публіцистики, дитячих казок і віршів, текстів пісень (серед найвідоміших з яких "Намалюй мені ніч", музику до якого написав Мирослав Скорик і який виконувала Софія Ротару). І навіть автор п'єс та лібрето музичних вистав, що йшли на сценах львівських театрів. Член Національної спілки письменників України та лауреат багатьох літературних премій – зокрема премії імені Маркіяна Шашкевича, Павла Тичини, Юрія Яновського, Ірини Вільде, Богдана Лепкого та інших. Володар низки інших відзнак. А ще – дуже добра та емоційна людина.

Через долю Миколи Петренка пройшли всі лихоліття, які випало пройти Україні у ХХ столітті: Голодомор, концентраційні та трудові табори, репресії та спроби вижити під ідеологічним пресом. Вижив і не розгубив людяності, своїм життям потвердивши, що людина, котра йде з художнім словом чи піснею по житті, може йти і поруч із прірвою та не впасти, бо має небесну рівновагу.

"Це був надзвичайно життєрадісний і могутній чоловік, людина дуже складної долі, що, може, якнайкраще символізувала невмирущість українського народу, – говорить про Миколу Петренка для "Еспресо.Захід" головний редактор літературно-мистецького часопису "Дзвін" Юрій Коваль. – За всі десятиліття, що я його знав, жодного разу не бачив його в поганому настрої. Дуже щирий і доброзичливий до людей, він нікому не відмовляв у рецензії чи дружній пораді. І тут ще така річ : старість впливає на людей по-різному. Що стосується Миколи Петренка, то з роками талант його тільки розквітнув: у свої 90 він бачив світ, як дев'ятнадцятилітній. Його зріла поезія нічим не поступається тій, що принесла йому славу, а в багатьох випадках є сильнішою".

"Це величезна втрата і для літературного середовища і для міста в цілому, – згадує для нас головна редакторка видавництва "Сполом" Галина Капінос. – Бо це була велика людина не лише в інтелектуальному та творчому розумінні, а й у загальнолюдському. Коли творчі спілки почали занепадати та розвалюватися, ми організували в себе у видавництві петренківські вівторки, що їх Микола Петренко завжди розпочинав і завершував і куди сходилися люди поділитися власною творчістю, послухати і просто поспілкуватися. Так уявіть: за 15 років існування цих вівторків (а це щотижня) Микола Євгенович практично не пропустив жодного, уважно ставлячись до кожної людини, котра до нього зверталася. Завдяки Миколі Петренкові ми реалізували чимало ідей (бо на ідеї він також був дуже щедрим) – його та інших шанованих людей, яких він до нас запрошував. Маючи феноменальну пам'ять, Микола Петренко не тільки свої вірші знав і розповідав напам'ять, а й міг цитувати багатьох класиків, українських та зарубіжних, завжди розповідав багато анекдотів та купу правдивих цікавих історій про різних людей (і відомих, і звичайних), що жили у ХХ столітті, починаючи від 40-х-50-х років. Це була надзвичайно працелюбна людина. Тільки за останні 5 років він видав 15 книжок та отримав 6 нагород, серед яких орден Ярослава Мудрого. Ще за кілька днів до смерті сидів з письмовим столом, мав багато матеріалу на нові книги. Ми маємо у видавництві окрему серію "Літературні профілі". Перша книга цієї серії – це книга, присвячена Миколі Петренкові. Зараз до його 95-річчя ми підготували нове видання цієї книги з об'ємним розділом зробленого ним за останніх п'ять років. Книга вийшла неймовірно цікавою, як і особистість поета. Ще не можу прийняти ту думку, що Миколи Петренка не стало… Світ дуже збіднів… Світла йому пам'ять…"

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал