Таємниці Знесіння

Морські мушлі, австрійський цісар, Карл ХІІ, старий цвинтар, австрійські укріплення, навчальний полігон Січових Стрільців, язичницьке капище – все це можна знайти у львівському парку Знесіння (відомий за народною назвою Кайзервальд). Якщо знати, де шукати, звісно.

Про найцікавіші місця Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" в рамках Днів Європейської спадщини розповів заступник директора парку Олександр Завадович.

Мушлі з морського дна

Давним-давно, десь так 15 мільйонів років тому, велика частина Європи була морем і Львів у тому числі. Про ці далекі часи нам досі нагадують скам'янілі рештки жителів морських глибин. Багато таких мушель і тепер можна знайти на території Знесіння, зокрема на схилах гори Лева (в народі відома як Лиса гора). Гора є пам'яткою природи.

"Деякі мушлі, мідії, черепашки виглядають так, ніби вчора взяті з пляжу, але це закам'янілі рештки з тих часів. Територія гори багата залишками організмів, які жили тут давно", – розповідає Олександр Завадович.

Мушлі можна спробувати знайти самостійно, крім того, кілька екземплярів також є в інфоцентрі парку, де нині діє Домівка врятованих тварин.

З вершини гори Лева відкривається цікавий вид.

Зліва від Високого Замку можна роздивитися церкву Єлизавети та Ольги (колишній костел Ельжбети) та собор святого Юра, правіше розтягнувся нацпарк Розточчя.

Язичницьке капище

Також з Лисої гори видно давнє язичницьке капище на горі Род, поряд із церквою Вознесіння Господнього.

"Це місце, де в дохристиянський період історії Львова, тобто у 9-10 столітті, стояли кам'яні ідоли. Також тут були невеликі укріплення. Це були так звані городища, де можна було жити під захистом мурів", – уточнює Олександр Завадович.

Костел Св. Войцеха

Вид на костел Св. Войцеха з гори Лева

Старий костел, що на вулиці Довбуша, 24, нині має назву церква Св. Йосафата. Костел збудований у 17 столітті, але деякі історики припускають, що на цьому місці раніше стояв дерев'яний костел ще із 14 століття.

У 17 столітті тут збудували костел і монастир місіонарів. "Вони йшли з місією нести католицьку віру на наші східні терени. Тут вони проходили, по сучасному кажучи, короткий тренінг, десь пару тижнів. Трохи підучували мову, місцеві звичаї й далі їм було легше спілкуватися з людьми, яких вони хотіли до чогось схилити, переконати", – розповідає науковець.

Костел також цікавий тим, що тут під час Північної війни зупинявся король Швеції Карл ХІІ.

"У той час ця територія була відірваною від міста, далекою від тої частини, яку ми тепер називаємо центром, тут був густий ліс. Він був настільки густий, що війська збирались тільки на звук мисливського рогу. Просто пройти було фактично нереально. Доріг, шляхів не було жодних", – каже Олександр Завадович.

Домівка врятованих тварин

Відразу за костелом Св. Войцеха розмістилась Домівка врятованих тварин – нині, напевне, найвідоміше місце на території парку.

Домівка постала на місці зоокутка парку і тут знайшли прихисток дикі тварини, які так чи інакше постраждали від людини. Тих тварин, які мають навики життя в дикій природі, після реабілітації відпускають на волю.

Нині тут є лиси, вовки, єноти, лелеки, сарни, а також коти та кролики. Вхід до Домівки вільний, але вітаються пожертви на корм місцевим жителям.

Цісарська стежка на Кайзервальді

Австрійський імператор Франц Йосиф любив відвідувати лісисті пагорби, де тепер парк Знесіння. Вдячні львів'яни за те, що цісар пошанував цей їхній приміський ліс, назвали його Кайзервальдом (з нім. Цісарський або Королівський ліс). Власне Кайзервальдом назвали лише невелику частину парку, але згодом ця назва закріпилась за цілим масивом.

У парку прокладена Цісарська стежка. Можемо собі уявити, як нею прогулювався сам цісар, щоправда, жодних підтверджень, що Франц Йосиф гуляв саме цією стежкою, нема.

Полігон Січових Стрільців

Ця частина Знесіння найбільше відома завдяки невеликому озерцю. Але з'явилось воно тут недавно, ще сто років тому ця частина парку була на одному рівні з навколишніми пагорбами. Ландшафт змінився внаслідок видобутку піску.

Також ця місцина примітна тим, що саме тут у 1914 році відбувалися перші навчання Січових Стрільців.

"У 1914 році, коли в складі австрійської армії утворився корпус Січових Стрільців, тут відбувались їхні перші маневри, а долина слугувала для навчання кінній виїздці. В той час кіннота ще вважалася силою. В центрі цього овалу стояв офіцер, а новобранці сиділи на конях і вчилися їздити. З цього народилась історія. Для хлопців – вихідців зі села кінь був чимось природним і вони легко трималися й ганяли на ньому. А ось містяни часто не давали собі раду, падали. І офіцер часто гукав до містян: тримайся гриви, бо скоро тобі хвіст з руки втече. Тобто вони з'їжджали по хребту коня й не могли втриматись".

Старі австрійські інженерні споруди

Також у парку збереглися ще старі австрійські інженерні споруди.

Наприклад, такі перемички-дамби між ярами, які будували, щоб зупинити енергію води, бо дуже розмивався піщаний ґрунт. А такі кам'яні укріплення зводились для протидії ерозійним процесам.

Давнє кладовище з історичними похованнями

У тій частині парку, де прокладена гірськолижна траса з підйомником (який, до слова, досі працює, але запускають його лише кілька разів за зиму), є старий цвинтар. Щоб знайти його, треба спуститись вниз від підйомника, фактично, підйомник впирається в це кладовище.

На головній алеї кладовища знаходимо військове поховання Січових Стрільців. Пам'ятник встановили пізніше, вже у 1930-ті роки. У нього вмурована гільза, яка має вказувати, що це саме військове поховання.

"Була ідея знести цей цвинтар, а територію перетворити у відпочинкову. Але оскільки збереглося поховання Січових Стрільців, то створилась ініціативна група в міській раді й історичний цвинтар вдалося зберегти. Можна образно сказати, що цей пам'ятник врятував кладовище", – зазначив Олександр Завадович.

Цвинтар мали закрити для поховань, але нові могили тут продовжують з'являтися.