Як австрійські імператори створили та плекали Львівську політехніку

Довгий час днем заснування Національного університету "Львівська політехніка" вважалося 4 листопада 1844 року — офіційне відкриття Цісарсько-королівської Технічної академії. Сьогодні ж датування ведеться від 7 березня 1816 року, коли у Мілані видано резолюцію австрійського імператора Франца I про створення у Львові Цісарсько-королівської реальної школи. Попри перегляд літочислення заснування, саме Технічна академія стала містком між профільною технічною школою та вищим навчальним закладом, який зараз відомий як Львівська політехніка.

Початки: від Реальної школи до академії

Історія львівської технічної освіти почалася ще у 1817 році, коли у місті відкрилася Реальна школа — заклад, що готував учнів до практичних занять у промисловості, торгівлі й ремеслах. Вона стала першим осередком природничо-технічних знань у Галичині. Першопочатково Реальна школа розмістилася у будинку під номером 20 на тодішній вулиці Пекарській, яка нині відома як Вірменська. 

З розвитком промисловості в Австрійській імперії постала потреба у фахівцях із вищою освітою — інженерах, архітекторах, будівельниках. У 1844 році, за розпорядженням імператора, Реальну школу було реорганізовано у Цісарсько-королівську Технічну академію. Академія змінила свою локацію, переїхавши у будинок Даровського на вулиці Вірменській, 2. Новий заклад функціонував, маючи вже два окремі відділи (факультети): технічний та торгівельний. 

Технічна академія, фото: Львівська політехніка

Першим директором став професор Фелікс Шиндлер, фахівець із математики та механіки, який сформував науковий і педагогічний кістяк Академії. Серед перших викладачів були Ігнацій Лемох (механіка), Антоній Реман (астрономія й геодезія), Кароль Губер (архітектура).

Академія під час вибуху "Весни народів"

Листопадові революційні події 1848 року, відомі як "Весна народів", стали справжнім випробуванням для молодої Академії. У розпал студентських протестів і міських виступів за реформи, австрійський гарнізон 2 листопада 1848 року відкрив вогонь по центральній частині Львова.

Будівля Технічної академії, розташована поблизу епіцентру подій, була зруйнована — вона спалахнула, і вогонь завдав нищівних втрат. Згоріли не лише архіви навчального закладу, розміщені поряд, а й бібліотека, лабораторії та все устаткування Академії.

наслідки обстрілів Львові 2 листопада 1848 року, фото: Вікіпедія

Після цих подій директор Фелікс Шиндлер подав у відставку. Обов’язки керівника перебрав Алоїз Райзінґер, саме під його керівництвом академію вдалося врятувати від закриття. Заняття тимчасово перенесли в орендовані приміщення на третій поверх львівської Ратуші, а вже з 1850 року розпочалися відновлювальні роботи.

На початку 1851 року навчальний процес повністю відновився у відбудованій будівлі. Втрати бібліотеки й матеріальної бази лише підштовхнули професорів до створення нових кабінетів, лабораторій і методик викладання. 

Після відновлення роботи Академія зазнала істотних змін у структурі. У 1853 році від неї відокремився торгівельний відділ, а в 1856 році залишився лише технічний напрям, що охоплював головні інженерні дисципліни — будівництво, механіку, хімію, математику та фізику. Ці напрями згодом стали основою для формування майбутніх факультетів Політехніки.

Фелікс Шиндлер, фото: Львівська політехніка

У академії сформувалося коло видатних науковців, які заклали основи львівських наукових шкіл. Серед них — українець Лаврентій Жмурко, який у 1851 році очолив кафедру математики. Його праці з варіаційного та інтегрального числення стали внеском у розвиток математичної науки й започаткували львівську математичну школу.

Видатний фізик Фелікс Стжелецький, професор кафедри фізики, першим аналітично обґрунтував фігури Лісажа — відкриття французького фізика, здійснене раніше експериментальним шляхом. Ці дослідження підвищили міжнародний авторитет Академії.

Від нового статусу до нового корпусу Технічної академії

Після надання Галичині автономії у 1867 році Львів став адміністративним і культурним центром регіону. Розвиток промисловості вимагав все більшої кількості інженерів, тому професори Технічної академії підготували проєкт реорганізації закладу — на зразок провідних європейських технічних шкіл Австрії, Німеччини та Франції.

У 1871 році Академія офіційно отримала права вищого навчального закладу. Новим статутом визначалося, що управління здійснює колегія професорів на чолі з ректором, якого обирали на один навчальний рік, а затверджувало Міністерство освіти у Відні. Водночас з 1870-х років почали поступово впроваджувати польську мову навчання, що відповідало політичним змінам у Галичині.

Зростання академії породило потребу у новому приміщенні. На початку 1872 року цісар Франц-Йосиф I своїм указом дозволив зведення будівлі для Технічної академії, виділивши 1,3 млн золотих ринських на її спорудження.

Проєкт виконав Юліан-Октавіан Захарієвич, професор архітектури, який застосував елементи неоренесансного стилю. Будівництво почалося 1 квітня 1874 року на тодішній вулиці Новий Світ (тепер — вул. Степана Бандери). Уже у 1876 році завершили корпус хімічної лабораторії, а в жовтні 1877 року — головний корпус.

фото: Львівська політехніка

Під час великої подорожі Галичиною у 1880 році цісар Франц-Йосиф I відвідав Академію, оглянув нові лабораторії, аудиторії та відзначив високий рівень технічної освіти. Імператор залишив свій підпис у меморіальній книзі й подарував серію картин, що прикрашають Актову залу донині. Візит мав великий символічний вплив — відтоді Технічну академію офіційно почали називати Вищою політехнічною школою у Львові.

Одна з картин, яку Франц Йосиф подарував університету. Листівка 1910 року, фото: Фотографії старого Львова

У листопаді 1919 року до Політехнічної школи було приєднано Рільничу академію в Дублянах та Вищу школу лісництва у Львові, на основі яких створили рільничо-лісовий факультет. На загальних зборах професорів 20 червня 1920 року затвердили новий статут, що передбачав господарське й адміністративне самоврядування установи. А вже 13 січня 1921 року навчальний заклад офіційно отримав нову назву — Львівська політехніка.

• "Весна народів" у Львові: 177-ма річниця, коли синьо-жовтий прапор вперше замайорів на ратуші